Історичне значення війни 1668 – 1676рр

П’ятий період (1668 – 1676 рр.).

Четвертий період (1663 – 1668 рр.): Руїна.

Цей період розпочався з війни між правобережними і лівобережними гетьманами, що привело до численних втрат населення, руйнації міст та сел. Активну участь у війнах приймали Польща, Росія, Туреччина і Крим. Врешті-решт Росія і Польща досягли компромісу за рахунок поділу України: Правобережжя до Р. Посполитої, а Лівобережжя – до Росії. Це було закріплено 30 січня 1667 р. Андрусівською угодою. Гетьманів до відома та уваги жодна зі сторін не взяла. Серед козаків Правобережжя виник бунт проти гетьмана П. Тетері(співавтор Березневих статей, Гадяцької та Слободищенської угод), який мусив зректися булави на користь Петра Дорошенка (1665 – 1676 рр.). Новий гетьман Правобережної України одразу розпочав боротьбу за об’єднання України; його підтримало козацтво Лівобережжя. У червні 1668 р. П. Дорошенко усунув від влади І. Брюховецького (стратив), а Козацька рада обрала його гетьманом з обох берегів Дніпра.

Річ Посполита і Московська держава ніяк не бажали об’єднання України і направили проти Дорошенка війська. Проти нього виступили запорожці, яких підтримав Крим. П. Дорошенко розпочав активні бойові дії проти Польщі, а за себе залишив наказного гетьмана Д. Многогрішного, який зазнав поразки від росіян і перейшов на їх сторону. Проте Многогрішний не бажав повної ліквідації автономії України, пробував відстоювати її на основі Переяславської угоди 1654 р. відновив зв’язки з П. Дорошенко. За це Многогрішного звинуватили у зраді і відправили на заслання до Сибіру – перший репресований українець, якого заслали далеко від Батьківщини (1672 р.). Гетьманом Лівобережжя було обрано проросійськи налаштованого І. Самойловича(1672 – 1687 рр.).

П. Дорошенко у боротьбі за єдину Україну проти Польщі і Росії закликав у союзники Туреччину. 18 жовтня 1672 р. було укладено Бучацький мирний договір, за яким до Туреччини відійшло Поділля. Порта вимагала роззброєння козаків і сплати данини. П. Дорошенко розірвав угоду з Туреччиною у 1673 р. та розпочав перемовки з Москвою. Влітку 1674 р. турки почали спустошливу війну на Правобережжі. Це викликало масову еміграцію населення до Лівобережжя. У 1674 р. П. Дорошенко перейшов на сторону Польщі. У жовтні 1676 р. коли до Чигирина підійшли війська росіян і гетьмана І. Самойловича – П. Дорошенко капітулював, присягнувшись на вірність московському царю.

Незважаючи на великі втрати населення – 70% і руйнації – національно-визвольна війна мала таке значення: зумовила формування ідейно незалежної Української держави, яка у формі гетьманщини проіснувала на Лівобережжя у складі Росії до 80-х. рр.. XVII ст., вплинула на розвиток національної самосвідомості, започаткувала формування політичної еліти, збагатила традиціями боротьби українців за національне та соціальне визволення, сприяла розвитку української культури.

III. Повторення вивченого:

1. Поясніть, чому Б. Хмельницький прийняв рішення про союз з Московською державою.? Який зміст Березневих статей?

2. Чому період 60-80рр. XVII ст.. ввійшов у історію України як доба Руїни?

3. Визначте причини поразки української національно-визвольної війни середини XVII ст.?

IV. Література:

1. Світлична В.В. Історія України. ст.. 89-97.

2. Бойко О.Д. Історія України. ст.. 156-174.

3. Відео: Серії 90-100.

Дата добавления: 2015-05-22