Розпуск Центральної Ради

Центральна Рада ліквідувала всі заходи і розпоря­дження радянської влади, зокрема, відновила право влас­ності на фабрики, заводи, транспорт, банки. Цим були задоволені як українські підприємці, так і німецька ад­міністрація. Але їх не влаштовувало те, що українська влада залишила в силі закон про соціалізацію землі,

згідно з яким селяни вже навесні мали починати діли­ти землю поміщиків. Міський пролетаріат, який підтри­мував більшовиків, був проти Центральної Ради. Сільський пролетаріат, бачачи, що його землі вже обсів німецький окупант, також був незадоволений її політи­кою. Заможне селянство ставилося вороже до Централь­ної Ради через закон про соціалізацію землі. Поміщики, інші великі землевласники, яким українська влада пе­решкоджала в експлуатації незаможних верств, теж не підтримували Центральну Раду. Не в усьому розумі­ли М. Гру шевського навіть українські демократи. Відда­ти владу чужинцям означало загубити національні здобутки. У цьому була трагедія Центральної Ради. Німецька військова адміністрація все більше втручала­ся у внутрішні справи України. Це призвело до гострих конфліктів між нею і Центральною Радою.

28 квітня 1918 р., коли Центральна Рада обговорю­вала накази головнокомандувача німецькими війська­ми фельдмаршала Г.Ейхгорна, до будинку Педагогіч­ного музею, де вона засідала, увірвалися німецькі сол­дати й арештували двох міністрів. Наступного дня Цен­тральна Рада зібралася на останнє, як виявилося, засі­дання, на якому ухвалила Конституцію УНР, змінила земельний закон і обрала М.Грушевського Президентом України. Після цього Центральну Раду, яка не зробила навіть спроби опору, розігнали німецькі війська.

її падіння аж ніяк не означало, що робота протягом 13,5 місяців була марною. Центральна Рада добилася визнання прав українського народу на свою державу і національну культуру. «Великі часи творчості Україн­ської Центральної Ради та її акти, — на думку М.Гру­шевського, — зостануться великою епохою ЇЇ розвою, твердою підставою національного будівництва». Важко не погодитися з цією оцінкою багатогранної, хоч і не безпомилкової діяльності Центральної Ради.

2. Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського

Усунення з історичної арени Центральної Ради не означало припинення української державності. Вона продовжила своє існування у Гетьманаті — періоді, який тривав в Україні трохи більш як півроку.

Дата добавления: 2015-05-22