Соціально-економічні відносини

Політичний устрій

Київська Русь була великою ранньосередньовічною монархією, на чолі якої стояв великий князь київський - верховний власник усіх давньоруських земель, що мав всю повноту законодавчої, виконавчої, адміністративно-судової та військової влади, що була спадковою.

Окремими частинами держави управляли князі і великі бояри, які отримували за свою службу київському князеві частину данини, що збиралася з підвладних їм територій. Проте з часом бояри і князі почали одержувати землі і перетворювалися на землевласників-феодалів - васалів київського князя. Опорою влади князів і бояр були дружини, також засновані на принципі васалітету. До старшої дружини входили бояри та інші великі феодали, що мали свої власні дружини, з якими і несли службу великому князеві. Основною частиною князівських військ була молодша дружина (“отроки”, “діти боярські”, “пасинки”). У разі потреби збиралось народне ополчення (“вої”), куди входили смерди і городяни.

Панівним класом у Київській Русі був клас феодалів. Найбільшим феодалом був київський князь. У початковий період (ІХ ст.) більшість безпосередніх виробників залишалися вільними селянами-общинниками (смердами). Оскільки смерди жили на землі київського князя, то вони мусили сплачувати йому данину натурою: хутром, медом, воском та іншими продуктами. Щорічні походи князів для збирання данини називалися полюддям. Крім данини смерди повинні були виконувати на князя шляхову і військову повинність, будувати і ремонтувати замки, укріплення та інше.

Київська Русь, що об’єднала всі східнослов’янські союзи племен і більше 20 неслов'янських народностей, з початку роздрібненості стає федерацією.

У господарстві східних слов’ян Х - ХІІ століття провідною галуззю залишається землеробство із системами: у лісових районах – підсічною, у степових – перелоговою, у густозаселених – паровою системою з двопільною або трипільною сівозміною.

Головними знаряддями обробітку землі були: на півночі – соха, на півдні – плуг і рало. Косили хліб залізними косами і серпами. Сіяли пшеницю, жито, ячмінь, овес, просо, гречку, сочевицю, льон. Вирощували цибулю, часник, капусту, горох, яблука, вишні, виноград. Розводили коней, велику рогату худобу, овець, кіз, свиней, курей, гусей, качок, голубів. Східні слов’яни займалися також мисливством, рибальством і бортництвом. Хутро, мед, віск у великих кількостях вивозилися на зовнішні ринки, часто ними платили данину.

На Русі налічувалося близько 60 різних ремісничих професій. Ковалі виробляли різноманітні господарські знаряддя, зброю, предмети побуту. Ювеліри залишили високохудожні вироби з срібла і золота. Поширеними видами ремесла були гончарство, теслярство, різьбярство, ткацтво і кравецтво, обробка шкіри, льону, вовни, виробництво скла, обробка кістки і каменю. Високого рівня розвитку досягла будівельна справа.

Широко розвивалася на Русі зовнішня торгівля із сходом по Волзі і Каспійському морю, з Візантією, Скандинавією, країнами Центральної Європи - Чехією, Польщею, Моравією, Південною Німеччиною. Вивозили хутра, мед, віск, льон, льняні тканини, вироби із срібла і заліза. Завозили предмети розкоші, зброю, мідь, ювелірні вироби.

В грошовій системі Київської Русі роль грошей спочатку виконувала худоба, потім “куна” (хутро куниці), в обігу були і іноземні монети. За часів Володимира Великого почали карбуватися руські монети з срібла і золота. З ХІ ст. в обіг увійшли гривні (зливки срібла).

Дата добавления: 2015-05-22