Формування української національної держави

Пилявці. Облога Львова і Замостя. Вступ до Києва

Богдан Хмельницький і поляки готували війська до нової битви. Польський уряд зібрав армію з 32 000 шляхти, 8 000 німецьких найманців і кілька десятків тисяч озброєних слуг. Очолювали військо розніжений і лінивий Домінік Заславський, 18-річний Олександр Конєцпольський і учений–латиніст Микола Остророг (“перина, дитина, латина”). Хмельницький зібрав армію в 80 000 козаків і 4 000 татар. Обидва війська зійшлися 8 вересня 1648 р. під містечком Пилявцями. Битва, що почалася 11 вересня, закінчилася 13 вересня 1648 р. повним розгромом польсько–шляхетського війська й панічною втечею тих, хто врятувався. Деякі шляхтичі за дві доби досягли Львова (300 км). Повстанцям дісталися величезні трофеї – 100 гармат, багато іншої зброї та спорядження, десятки тисяч підвід з майном. Блискуча перемога мала велетенське значення: польського війська не існувало, казна була порожня, шляхта в паніці тікала з України. Через Збараж – Зборів – Глиняни повстанські війська 26 вересня підійшли до Львова взяли 20 000 злотих контрибуції і 27 жовтня оточили фортецю Замостя. Становище Польщі було критичним і новообраний король Ян ІІ Казимір почав переговори з Б. Хмельницьким, обіцяючи поступки. Але й українська армія була в тяжкому стані. За час походу (з липня по грудень) повстанці стомилися, бракувало одягу, продовольства, спалахнула епідемія чуми, від якої помер улюбленець Б. Хмельницького Максим Кривоніс. В таких умовах Б. Хмельницький погодився на переговори, зняв облогу Замостя і 14 листопада рушив на Подніпров’я. 23 грудня 1648 р. українські війська урочисто вступили до Києва. Населення міста зустрічало Б. Хмельницького як визволителя від польсько-шляхетського гніту. Однак восени 1648 р. Б. Хмельницький, маючи можливість розгромити польську армію i захопити столицю, обмежився лише викупом зі Львова і укладенням перемир’я під Замостям.

Отже, укладення перемир'я під Замостям (листопад 1648 р.) було наслідком взаємодії комплексу чинників. Найголовніші з них - прогресуюча втрата боєздатності козацького війська, послаблення підтримки з боку татар, реальність поповнення польської армії збройними формуваннями Литви та Австрії, вихід військ повстанців на етнографічні кордони України, захист старшиною власних вузькостанових інтересів, відсутність чіткої програми подальших дій, обстоювання гетьманом та його прибічниками ідеї «козацького автономізму», нездатність козацької еліти побачити реальність перспектив створення незалежної української держави.

В ході визвольної війни було ліквідовано польську адміністративно-політичну систему в Україні, і на території близько 200 кв. км. (від р. Случі на заході до російського кордону на сході і від басейну Прип’яті на півночі до степової смуги на півдні) почала складатися нова військово-адміністративна і політична система української держави.

Виборним гетьманом став Б.Хмельницький. Йому належала вища військова адміністративно-політична і судова влада. Панівною верствою стала козацька старшина, яка й взяла до своїх рук управління українськими землями. Адміністративний устрій в Україні склався на зразок устрою Запорізької Січі. Всі найважливіші військові й політичні справи мала розв’язувати Військова (Генеральна) рада, в якій брало участь все військо. Поступово головним органом влади ставала рада старшин (генеральна старшина, полковники, а часом і сотники), яка й вирішувала всі військові, законодавчі, адміністративні, господарські й зовнішньополітичні справи. Найближчим постійним помічником гетьмана була генеральна старшина та вища військова старшина, які разом становили гетьманський уряд. До генеральної старшини входили: обозний (керував артилерією), два осавули (організовували військову раду й були помічниками гетьмана у військових справах), два судді (відали судом), писар (очолював військову, гетьманську канцелярію – вищу центральну установу гетьманської адміністрації). З часом до генеральної старшини почали відносити військового хорунжого (охоронець бойового військового прапора – корогви), військового бунчужного (носія гетьманського бунчука) і підскарбія (керував фінансовими справами).

Дата добавления: 2015-05-22