Юридичне оформлення СРСР. Статус УРСР у складі СРСР

Суть нової економічної політики і особливості її впровадження в Україні.

Нова економічна політика (НЕП) - новий напрямок внутрішньої політики радянської держави, затверджений з'їздом РКП(б) у березні 1921 р. Це був тимчасовий відступ більшовиків від генеральної лінії партії. Суть НЕПу полягала у використані ринкових відносин і різних форм власності. Головним заходом НЕПу була заміна продрозкладки продподатком на селі.

Причини запровадження:1)глибока економічна криза, як наслідок громадської війни та політики воєнного комунізму;2)політична криза; 3)спад революційної кризи на заході і відкладання ідеї світової соціальної революції;4)реалізація плану ДЛРО.

Особливості непу в Україні. Такий крутий поворот у політиці відбувався досить болісно навіть у партійному середовищі під тиском реалій господарського життя. Але 27 березня 1921 р. надзвичайна сесія Всеукраїнського ЦВК прийняла рішення про заміну продрозкладки продовольчим податком, а вже 29 березня уряд УСРР видав декрет про норми і розмір податку, який був значно менший від продрозкладки. Але неп в Україні було запроваджено пізніше, ніж в Росії. У 1921 р. ситуація в Україні майже не змінилася.

У деяких губерніях розмір продподатку дорівнювався валовому збору зерна, тобто все вирощене підлягало вилученню. Це було обумовлено прагненням радянського керівництва «викачати» з українського села якнайбільше ресурсів суто силовими, перевіреними в роки війни методами, якомога довше користуватися без будь-яких обмежень продовольчими ресурсами республіки. На інтереси українського селянства не зважали. У цьому і полягає головна особливість переходу до непу в Україні. Крім того, особливостями непу в Україні також були: більші податки, ніж в інших радянських республіках; впровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським повстанським рухом. Реально неп почався в Україні лише на початку 1922 р. А голод, що охопив райони півдня України в 1921-1922 pp., ще більше віддалив нормалізацію ситуації в сільському господарстві. Лише 26 липня 1922 р. ВУЦВК законодавчо закріпив право приватної власності на майно фабрично-заводських, торгових та інших підприємств. На місцях спостерігалося масове незадоволення непом, бо за роки громадянської війни у панівної партії та мільйонів громадян виробилася стійка звичка до централізовано-розподільчих методів господарства. Оскільки жовтневий переворот здійснився під гаслом соціальної рівності, майнове розшарування при непі викликало в одних обурення, в інших - розчарування.

Ще 25 грудня 1919 р. більшовицький уряд України проголосив федерацію з радянською Росією. 20 грудня 1920 р. підписано угоду між РСФРР та УСРР про військовий та господарський союз. Одна комуністична партія в обох державах була основою жорсткої централізації фактично єдиної державної системи. Але ліквідувати УСРР і відновити єдину неподільну імперію більшовики не наважилися, врахувавши досвід національного державотворення 1917-1920 pp., тому виникла потреба створити нову державну систему з новою назвою.

У серпні 1922 р. створена в Москві комісія політбюро ЦК РКП(б) розробила проект об'єднання УСРР, РСФРР, а також Білоруської СРР та Закавказької СФРР в одну державу на підставі автономізації - як автономій у складі Росії. Але протидія проекту з боку республік привела до виникнення ідеї союзу республік на підставі створення єдиних союзних відомств (народних комісаріатів), які мали б безроздільну владу, однакову в усіх республіках, союзно-республіканських, що здійснюватимуть управління по лінії: центр - конкретна республіка, та республіканських, які діятимуть автономно, - кожне відомство лише в окремій республіці. Держава отримала назву Союз Радянських Соціалістичних Республік.

VII Всеукраїнський з'їзд рад у Харкові 10 грудня 1922 р. схвалив проект основ Конституції СРСР та Декларацію про утворення Союзу РСР. 30 грудня 1922 р. у Москві відкрився I Всесоюзний з'їзд рад, який: 1) ухвалив утворити нову державу із 4-х республік (БСРР, УСРР, РСФРР та ЗСФРР) під назвою СРСР; 2) затвердив Декларацію про утворення СРСР; 3) прийняв Союзний договір; 4) створив комісію для розробки Конституції СРСР; 5) створив органи влад нової держави - Всесоюзний ЦВК та Раднарком СРСР.

Протягом 1923 р. ішла розробка та обговорення конституції союзної держави. її ухвалено II Всесоюзним з'їздом рад 31 січня 1924 р. на підставі Декларації та Союзного договору зі змінами і доповненнями внесеними союзними республіками. Вона остаточно юридично закріпила державні основи Союзу РСР, а Українську СРР - у складі цієї держави аж до 1991 р.

Державний статус України в 1921-1922 pp.

Юридичне становище УСРР. Українська СРР на початку 1920-х pp. була формально незалежною державою відповідно до Конституції 1919 р. Офіційна самостійність України була поступкою більшовиків українському національному рухові. Без української революції та національної держави 1917-1919 pp. не було б і радянської української держави. Але більшість керівників РКП(б) розглядали незалежність УСРР як засіб розв'язання тимчасових політичних завдань. У перспективі передбачалося злиття всіх радянських республік в одну державу.

Система управління республікою. Проте фактично суверенітет України був дуже

обмеженим. Контроль центру над національними республіками забезпечувався трьома централізованими силами:- РКП(б), складовою частиною якої була КП(б)У;- Червоною армією;- каральними органами - НК (надзвичайними комісіями). У роки громадянської війни необхідність централізації пояснювалася потребами спільної боротьби проти «внутрішньої контрреволюції і міжнародного імперіалізму».

Дата добавления: 2015-05-22