Створення

Особливості політичної боротьби українців за національне та соціально-економічне визволення (ОУН), (УВО).

Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році.

ОУН виникла внаслідок об'єднання Української військової організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок:

· Групи української національної молоді;

· Легії українських Націоналістів;

· Союзу української націоналістичної Молоді.

У 1940 році ОУН розділилася на дві частини: старші, більш помірковані члени підтримали Андрія Мельника (ОУН-М), тоді як молодші і радикальніші члени — Степана Бандеру (ОУН-б). Остання група отримала контроль над націоналістичним рухом на Західній Україні, в тому числі над військовим крилом ОУН — Української повстанської армії (УПА), яка була найбільшим українським збройним рухом опору. Діяльність організації, спрямована проти польського режиму

Украї́нська військо́ва організа́ція (УВО) — нелегальна військова революційно-політична формація, що постала 1920 заходами старшин різних українських армій: Січових Стрільців (ідеологічно-політичний вклад),УГА, в основному її VI бригади (бойовий та організаційний елемент).

30 липня 1920 року у Празі відбувся з'їзд українців-­військовиків, на якому під керівництвом командира січових стрільців, полковника Євгена Коновальця, було створено Українську Військову Організацію. УВО було створено нелегально на західно­українських землях, що відійшли до Польщі.

62.Міжнародні умови возз*єднання західної України з УРСР

Радянська анексія західноукраїнських земель — насильницьке відторгнення шляхом агресії на основі секретного протоколу щодо розподілу сфер впливу в Європі пакту Молотова — Ріббентропа між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною частини етнічних українських територій від Польщі і Румунії, включення цих земель до складу СРСР, з їх подальшим входженням до УРСР і, частково, БРСР й МРСР, та встановленням радянського окупаційного режиму на цих територіях. В результаті цих анексій Українська Радянська Соціалістична Республіка, зокрема, отримала 130 тисяч квадратних кілометрів території і збільшила своє населення більш ніж на 7 мільйонів осіб^.

Радянською історіографією подавалася як «возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі — визволення Радянським Союзом споконвічних українських земель — Західної України (1939), Північної Буковини (1940) та Закарпатської України (1945) з-під гніту іноземних поневолювачів і входження цих земель, згідно з одностайною волею їх населення, до СРСР зі включенням до складу УРСР». В сучасній українській історичній науці, в залежності від історичних наслідків, трактується переважно як «возз'єднання українських земель у складі СРСР» або «входження західноукраїнських земель до складу УРСР»

Дата добавления: 2015-05-22