Структура виробничих площ

2. Узагальнюючі показники ефективності використання ОФ:

- загальна фондовіддача (Фв):

Фв = ТП / ОФср ( 5.20 )

де ТП - випуск товарної продукції у вартісному виразі;

ОФср- середньорічна вартість ОФ:

Офср = ОФпр + ( ОФвв * Твв / 12) – (ОФвиб * tвив / 12) (5.21 )

де t,_B- кількість повних місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть ОФ; t,_ra- кількість повних місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації ОФ.

- фондовіддача по активній частині ОФ (Фвакт)

Фвакт = ТП / ОФср.акт. (5.22)

Де: ОФср.акт.- середньорічна вартість активної частини ОФ.

- фондомісткість (Фм) є оберненим показником до фондовіддачі:

Фм = О фс.р. / ТП ( 5.23 )

- фондоозброєність праці (Ф_о):

Фо = ОФс.р. / Чпвп (5.24)

середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу.

3. Показники ефективності використання устаткування та виробничих площ:

- коефіцієнт змінності роботи устаткування - відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості встановленого устаткування;

- коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (Кают):

Кєкст = Тф / Тр (5.25)

Де: Тф- фактично відпрацьований час роботи;

Т_р- режимний час роботи.

- коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування - відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування;

- напруженість використання устаткування (виробничих площ) - випуск продукції у розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі).

Оборотні фонди - частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється. До складу оборотних фондів включають:

- виробничі запаси - це запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю тощо;

- незавершене виробництво - це предмети праці, обробку яких не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого;

- напівфабрикати власного виготовлення - предмети праці, що їх повністю оброблено у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують подальшої обробки в інших підрозділах;

- витрати майбутніх періодів - це грошові витрати, які зроблені в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції в наступні періоди.

Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру.

Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на замовлення галузевими науково-дослідними організаціями.

Норма витрачання матеріального ресурсу - гранично допустима величина витрачання ресурсу на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування прогресивнішої технології та сировини (матеріалів) належної якості. Структура норми витрачання більшості матеріалів включає: корисне (чисте) витрачання; технологічні відходи і втрати;

- інші організаційно-технічні витрати (під час транспортування, зберігання тощо). Основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

- аналітико-розрахунковий;

- дослідно-лабораторний;

- звітно-статистичний.

Запитання для самоконтролю:

1. В чому полягає сутність виробничих фондів підприємства?

2. Як класифікуються основні засоби та якою є їх структура?

3. Для чого потрібна вартісна оцінка основних засобів?

4. Що розуміють під фізичним (матеріальним) та моральним зношуванням ОСНОВНИХ засобів?

5. Що передбачає процес амортизації основних засобів?

6. В чому полягає сутність основних методів амортизації засобів праці?

7. Які виділяють форми відтворення основних засобів?

8. За допомогою яких показників здійснюють оцінку ефективної п відтворення га використання основних фондів підприємства?

9. Якими є основні напрями інтенсифікації відтворення та використання ш НОМІШІ фондів підприємства в сучасних умовах господарювання?

10. Що входить до складу оборотних фондів?

11. За допомогою яких методів здійснюється нормування витрат оборотних фондів.

Тема 6. Нематеріальні ресурси та активи

Мета вивчення теми: сформувати знання щодо сутності, ролі та значення нематеріальних ресурсів та активів в діяльності підприємства

1. Нематеріальні ресурси.

2. Нематеріальні активи підприємства.

3. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.

Нематеріальні ресурси підприємства - це складова частина потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого періоду і мас ту особливість, що в них відсутня матеріальна основа отримання доходів тане визначені майбутні розміри цих доходів.

Поняття нематеріальних ресурсів фактично ототожнюється з поняттями об'єктів інтелектуальної власності, які можуть включати:

1. Об'єкти промислової власності:

• винаходи;

• корисні моделі;

• промислові зразки;

• товарні знаки та знаки обслуговування;

• фірмові найменування.

2. Об'єкти, що охороняються авторським та суміжними правами – це твори науки, літератури і мистецтва незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які можуть існувати в письмовій, усній, образотворчій та об'ємно-просторовій ((юрмах.

Авторським правом захищаються також комп'ютерні програми, бази даних, мікросхеми

Авторське право не поширюється на офіційні документи, держанні символи и шани, твори народної творчості, об'єкти промислової власності, твори, для яких закінчився термін дії авторського права

Суміжні права - це права, які примикають до авторського права і є похідним від нього. Суміжні права належать до нематеріальних об'єктів і поділяються на три види:

1) права виконавців;

2) права виробників фонограм;

3) права організацій мовлення.

3. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності - це результати творчої діяльності людини, які не належать до перших двох складових об'єктів інтелектуальної власності, а саме:

• раціоналізаторські пропозиції;

• «ноу-хау»;

• комерційна таємниця.

Нематеріальні активи - це права власності і захист доступу до нематеріальних ресурсів підприємства та їх використання в господарській діяльності з метою одержання доходу.

Нематеріальний актив є одним із видів необоротних активів. До складу нематеріальних активів включаються:

1) права користування природними ресурсами;

2) право користування майном;

3) права на знаки для товарів та послуг;

4) права на об'єкти промислової власності;

5) авторські та суміжні з ними права;

6) гудвіл - різниця між ринковою та балансовою вартостями підприємства;

7) інші нематеріальні активи.

Юридичний захист об'єктів інтелектуальної власності полягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.

Патент — виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності (рис. 3).

Рис. 3. Права власника патенту

В разі порушення прав патенту власника, він може примусово через суд стягувати компенсацію збитків.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань та компонування інтегральних мікросхем здійснюється на підставі їх державної реєстрації, результатом якої є видача відповідного свідоцтва.

Це свідоцтво забезпечує власникові виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд; право забороняти іншим особам використовувати знак без дозволу власника; право дати іншій особі дозвіл (ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Передача права власності на використання нематеріальних ресурсів іншим суб'єктом здійснюється у формі ліцензійної угоди - договору, згідно з яким власник нематеріального ресурсу (ліцензіар) передає іншій особі (ліцензіату) ліцензію на використання своїх прав на патенти, товарні знаки тощо.

Ліцензія - це дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного терміну за обумовлену винагороду.

Існує кілька видів ліцензій залежно від терміну їх дії, повноти використання, повноти інформації тощо (рис. 4).

На практиці використовуються кілька видів розрахунків за ліцензії, найбільш поширеними з них є:

• роялті - періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди; вони встановлюються у вигляді фіксованих ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції.

Рис. 4. Класифікація ліцензій

Якщо за базу нарахування роялті приймається обсяг чистого продажу, то ставка роялті розраховується:

Rs = R * 100% / S (6.1)

Де: Rs - ставка роялті у відсотках від вартості чистого продажу;

R - річна сума роялті;

S - річна вартість чистого продажу за вирахуванням непрямих податків, зборів, мита; • паушальна виплата - фактична ціна ліцензії, одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди; її величина не залежить від майбутніх обсягів виробництва та збуту ліцензійної продукції:

П = , (6. 2)

Де: П - величина паушального платежу;,

n - термін дії ліцензії;

St - річна вартість чистого продажу в рік t;

к - ставка дисконту.

Нематеріальні активи мають грошову оцінку.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі підприємства, якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з мого використанням, та вартість такого активу може бути достовірно визначена.

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:

- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

- можливість отримання майбутньої економічної вигоди від реалізації або використання;

- інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних із розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» придбані або створені нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Вона складається з ціни придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням.

Цим же положенням регулюється визначення первісної вартості нематеріального активу в разі його одержання підприємством у результаті обміну, безоплатного отримання, внесення до статутного капіталу підприємств тощо.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість із зарахуванням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного період)'.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їхня справедлива вартість на дату отримання.

До первісної вартості нематеріального активу, створеного підприємством, входять прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням.

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.

Переоцінена первісна вартість та знос об'єкта нематеріального активу визначається як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Сума до оцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду.

Нематеріальні активи підприємства підлягають амортизації. Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну їх корисного використання, який встановлюється підприємством, але не більш як 20 років.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід враховувати: строки корисного використання подібних активів; моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Метод нарахування амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутньої економічної вигоди. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби».

Запитання для самоконтролю:

1. В чому полягає різниця між нематеріальними ресурсами та нематеріальними активами підприємства?

2. Як здійснюється захист прав власників нематеріальних ресурсів?

3. Як здійснюється оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів на

підприємстві?

4. Які існують види розрахунків за використання нематеріальних ресурсів?

Тема 7. Оборотні кошти

Мета вивчення теми: сформувати знання щодо сутності, ролі та значення оборотних коштів в діяльності підприємства.

1. Поняття, елементний склад і структура оборотних коштів підприємства.

2. Нормування окремих елементів і загальної величини оборотних коштів.,'3. Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві.

4. Напрями підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.

Оборотні кошти (активи) - це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу (рис. 5).

Рис. 5. Елементний склад оборотних коштів підприємства

Структура оборотних коштів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних коштів, яке виражається у відсотках.

Ця структура може бути досить різною в залежності від галузі, до якої належить підприємство, але в цілому по промисловості 2/3 оборотних коштів - це оборотні фонди, а 1/3 -фонди обігу.

Джерелом формування оборотних коштів підприємства є:

- власні та прирівняні до них оборотні кошти;

- залучені;

- позичкові оборотні кошти;

- короткострокові фінансові вкладення.

Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, визначають за допомогою їхнього нормування.

Нормування оборотних коштів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва тощо та розрахунок нормативу власних оборотних коштів у грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Норма - це відносна або мінімальна величина оборотних коштів, що обчислена в установленому порядку за кожним видом, яка необхідна для розрахунку нормативу. За окремими видами оборотних коштів вона розраховується в абсолютних величинах (гривні, копійки), за іншими - у відносних величинах (дні, відсотки).

Норматив - це мінімальний розмір власних оборотних коштів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Використовують наступні методи нормування оборотних коштів:

- аналітичний (дослідно-статистичний); ₍

- коефіцієнтний;

- метод прямого розрахунку.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі (Д) на норму їхнього запасу в днях ( З_дн ).

Н_{вир.зап.} = Д * З_дн(7.1)

Денна потреба визначається за формулою:

Д = М_заг / 360, грн., (7.2)

Де: Мзаг- загальна річна потреба в даному виді ресурсів, грн.

Точність розрахунку залежить від правильного визначення норми запасів матеріальних ресурсів. На підприємствах може бути створено кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, резервний (страховий), сезонний.

У транспортний запас (З_тр.), що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття на склад підприємства.

Підготовчий запас ( З_підг. ) створюється на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

Найбільший за розміром є поточний запас (З_пот.), який потрібен для забезпечення безперебійного процесу виробництва матеріальними ресурсами між двома черговими поставками. Норму його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів.

Страховий (резервний) запас (З_стр.) передбачається при розрахунку норми запасів сировини та матеріалів у зв'язку з можливими відхиленнями фактичних строків поставки проти планових з причин, які важко передбачити заздалегідь. Розмір страхового запасу встановлюється у межах 50% від поточного складського запасу (визначається тільки при транзитних іногородніх поставках).

Сезонний запас (З_сез.) створюється у разі: 1) сезонного характеру заготівлі сировини; 2) сезонного характеру споживання; 3) конкретних умов завезення.

Норма виробничого запасу в днях дорівнює сумі норм по всіх видах виробничих запасів:

Здн. = Зтр. + Зпідг. + Зпот. + Зстар. + Зсез. (7.3)

Якщо підприємство не має сезонного характеру виробництва, споживання матеріалів, умов завезення та одержує матеріали від постачальників, які розташовані на невеликій відстані, і при цьому використовує лише автомобільний транспорт, то:

Здн. = Зтр. + Зпідг. + Зпот(7.4)

Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається за формулою:

Назв = Ср * Тч * Кнв / 360 (7.5)

Де: С_р - собівартість річного випуску продукції, грн.; Т„ - тривалість циклу виготовлення продукції, днів;

Кнв - коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва):

Кнв = (А + 0,5Б) / (А + Б) (7.6)

Де: А - початкові витрати, що здійснюються у пертий період виробничого циклу;

Б - решта витрат на виготовлення виробу. Норматив оборотних коштів у готовій продукції визначається як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю (BJ і норми запасу готової продукції на складі у днях (3н):

Нгп = Вд * Здн, грн. (7.7)

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи із залишків коштів па початок періоду (В™,) і суми витрат, які слід буде зробити в плановому році (В„л), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції (Впогаш.пл.):

Нмайб.пер = Впоч + Впл - Впог.пл., Грн. (7.8)

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства:

Нсукупн ⁼ Нвир.зап. + Низв + Нгп + Нмайб.пер., Грн. (7.9)

Оборотні кошти підприємства перебувають у безперервному русі, переходячи із однієї стадії кругообігу в іншу. Оборот оборотних коштів, виміряний у часі, називається їх оборотністю.

В загальному вигляді кругообіг оборотних коштів можна представити схемою:

.

На 1-й стадії оборотні кошти змінюють грошову форму (Г) на товарну (виробничі запаси (ВЗ)); на 2-й стадії йде процес споживання предметів праці у виробництві (НЗВ) і їх перетворення у готову продукцію (ГП). На 3-й стадії оборотні кошти у формі готової продукції вступають у сферу обігу і знову перетворюються на грошову форму (Ґ).

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Для оцінки ефективності використання оборотних коштів використовують показники:

1. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку оборотних коштів (S):

Коб. = РП / S, оборотів/рік (7.10)

2. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів - величина, обернена коефіцієнту оборотності. Він показує, скільки оборотних коштів припадає на кожну одиницю реалізованої продукції.

Кзав = S / РП. (7.11)

3. Тривалість одного обороту оборотних коштів (швидкість обороту) показує тривалість одного обороту оборотних коштів в днях і визначається:

Тоб = 360 / Коб, дні (7.12)

4. Рентабельність оборотних коштів - відношення прибутку підприємства (валового або чистого) до суми його оборотних коштів.

Способи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства:

- оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва;

- скорочення тривалості виробничого циклу;

- поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення;

- прискорення реалізації товарної продукції тощо.

Унаслідок прискорення оборотності оборотних коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють вивільнення:

- абсолютне (мас місце, якщо фактичні залишки оборотних коштів (Stn,.) менші, ніж норматив або залишки попереднього періоду (S^.) при умові збереження обсягів реалізації за звітний період.):

Sабс = Sзв. - Sбас. (7.13)

- відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми оборотних коштів завдяки поліпшенню їхнього використання):

S_від = РПзв / 360 (T_баз. - Т_звіт.), (7.14)

Де: РП_зв - обсяг реалізованої за звітний рік продукції;

T_баз, Т_звіт - тривалість одного обороту оборотних коштів відповідно у базисному та звітному періодах.

Запитання для самоконтролю:

1. В чому полягає сутність оборотних коштів підприємства та їх значення в діяльності підприємства?

2. Якою є структура оборотних коштів підприємства?

3. Які методи використовують для розрахунку нормативів оборотних коштів?

4. Як відбувається визначення нормативу оборотних коштів у виробничих запасах?

5. Як здійснюється розрахунок нормативу оборотних коштів у незавершеному виробництві та інших нормованих їх елементах?

6. За допомогою яких показників здійснюється оцінка ефективності використання оборотних коштів?

7. Назвіть основні шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Дата добавления: 2015-05-23