Охарактеризуйте психологію як науку

Варто звернути увагу на те, що протягом віків людина е предметом вивчення багатьох наук. Людство намагається пізнати власну історію, походження, біологічну природу, мову, звичаї та ін. У цьому пізнанні психології відводиться особливе місце. Психологія настільки глибоко проникла в наше життя, що без знання і розуміння психологічних закономірностей неможливо здійснювати багато видів діяльності на виробництві, у науці, медицині, мистецтві, викладанні, у грі та спорті. Система психологічних знань стає все більш необхідною для всього суспільного розвитку.

Розглядаючи психологію як науку, слід звернути увагу на її особливості. По-перше, однаковими є її об'єкт та інструмент його вивчення: психологія вивчає людську психіку за допомогою тієї ж психіки дослідника. По-друге, психологію не можна віднести ні до природничих, ні до гуманітарній наук. Вона перебуває на перетині цих двох груп наукових дисциплін і має своє неповторне поле дослідження.

Сам термін «психологія» походить від грецьких слів «psyhe» (душа) і «logos» (наука), уперше з'явився в XIV ст. Втім, виокремлення психології в окрему науку почалося лише в кінці XVIII ст. Зверніть увагу на особливості формулювання предмета психології у процесі її становлення (табл. 1).

Таблиця 1. Етапи становлення предмета психології як науки.

Час виникнення	Провідне поняття	Стисле визначення
Десятки тисячоліть до н. е.	Душа в архаїчному розумінні	Двійник тіла, що живе власним життям та покидає тіло під час сну, смерті, непритомності.
Кінець IV тис. до н.е.	Душа	Нематеріальна, не залежна від тіла пізнавальна та життєдайна основа. В античну епоху ототожнювалась з атомом, вогнем, повітрям, а в епоху середньовіччя - із свідомістю як здатністю до рефлексії.
Перші століття н.е.	Свідомість	Сукупність мотиваційних, пізнавальних та емоційних властивостей індивіда.
Друга половина XIX ст.	Поведінка	Сукупність реакцій у відповідь на зовнішні подразники. Згідно з поглядами біхевіористів має бути протиставлена свідомості.
Кінець XIX ст.	Самосвідомість	Система уявлень індивіда про себе, що регулює його стосунки з іншими людьми, ставлення до себе, образ власного «Я» з притаманними йому когнітивними, емоційними та оцінково-вольовими компонентами.
Початок XX ст.	Особистість	Соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, яка формується і виявляється у предметній діяльності та спілкуванні. Містить комунікаційні, мотиваційні, характерологічні, самосвідомісні, інтелектуальні, досвідні, психофізіологічні властивості суб'єкта творчої діяльності

На сьогоднішньому етапі під предметом психології розуміють закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми. Для кращого розуміння предмету психології необхідно з'ясувати суть психічних явищ. Психічні явища - це своєрідні суб'єктивні переживання, суб'єктивні образи відображуваних у свідомості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті і різноманітності. Психічні явища поділяють на три основні класи: психічні процеси (пізнавальні, емоційні та вольові) психічні стани (страх, бадьорість, пригнічення, піднесення, втома тощо) і психічні властивості особистості (темперамент, характер і здібності).

Таким чином, психологія - це наука, що вивчає факти, закономірності та механізми психіки.

Психологія спрямована на вирішення таких завдань:

> вивчення законів психічної діяльності;

> розкриття сутності, структури і функцій психіки;

> вивчення ролі психічних явищ в пізнанні людиною самої себе та оточуючого світу, в її діяльності та спілкуванні;

> визначення ролі спадкового і набутого, біологічного і соціального в розвитку психіки;

> вивчення співвідношення психіки і мозку тощо.

В історії психології, психологічній науці, яка займається дослідженням процесу становлення психологічних знань і уявлень, можна знайти три основних підходи до визначення рамок та етапів розвитку психології:

I. Відповідно до першого підходу, психологія має довгу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX століття (Г.Еббінгауз).

II. Представники другого підходу (М.С.Роговін та ін.) вважають, що розвиток психологічної думки має бути розподілений на три етапи:

1-й етап - донаукової (міфологічної) психології - коли панували анімістичні уявлення про душу;

2-й етап - філософської психології - коли психологія становила собою частину філософії, об'єднана з нею спільним методом (цей період протягся від античності до XIX ст.);

3-й етап - власне наукової психології. Цей період звичайно датують другою половиною XIX ст. і пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого в природничих наук, який дозволив їй відділитися від філософії. Цей підхід на сьогодні є найбільш поширеним. Його недоліком є те, що наукова психологія протиставляється усій попередній.

III. Згідно з третім підходом (культурологічним), розвиток психологічної науки повинен розглядатися у контексті розвитку людської культури взагалі. Необхідно детальніше зупинитись на вчинковій концепції в історії психології (яка належить до цього підходу), розробленій українським вченим В.А. Роменцем. Згідно з нею, етапи розвитку психології виокремлюються за історичними епохами. Тому дослідник виокремлює такі етапи: психологія Міфологічного періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччю, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму.

Сучасна наукова психологія являє собою досить розмаїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження або перетворення психіки доцільно виділяти три великі групи галузей - теоретичну, науково-прикладну та практичну психологію. Необхідно детально проаналізувати структуру психології.

I. Теоретична психологія (загальна психологія, історія психології) експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психологія особистості, моделювання психіки)

II. Науково-прикладна психологія. Її напрями доцільно розрізняти за певними ознаками:

а) За видом діяльності та поведінки людини (психологія праці, інженерна психологія, психологія творчості, психологія «штучного інтелекту», авіаційна психологія, космічна психологія, військова психологія, психологія управління та менеджменту, економічна психологія, психологія торгівлі, екологічна психологія, психологія спорту).

б) За психологічними питаннями розвитку людини (вікова психологія, педагогічна психологія, психологія аномального розвитку, або спеціальна психологія).

в) За відношенням до нормальної або хворої психіки (психологія здоровя і медична психологія).

г) За відношенням до права - юридична психологія (поділяється на підрозділи судова психологія; кримінальна психологія; виправно-трудова (пенітенціарна) психологія).

III. Практична психологія (психологічна служба сім'ї та соціального захисту і населення; психологічна служба системи освіти; психологічна служба системи охорони здоров'я; практична психологія політичної діяльності, управління масових комунікацій; практична юридична психологія і педагогіка; практична психологія і соціологія економіки та бізнесу; практична психологія праці та профорієнтації; соціально-психологічна служба армії; практична психологія і педагогіка спорту).

При висвітленні даного питання слід звернути увагу на характер взаємозв'язків між галузями психологічної науки.

Слід наголосити, що з другої половини XIX ст. розпочався бурхливий розвиток психології як науки, що супроводжувався появою цілої низки напрямків і шкіл:

> Структуралізм (Е.Тітченер);

> Функціоналізм (В.Джеме);

> Гештальтпсихологія (МВертгеймер, В.Келер, К.Коффка);

> Фрейдизм, психоаналіз (З.Фрейд);

> Неофрейдизм (А.Адлер, Карен Хорні);

> Трансперсональна психологія (К.Г.Юнг, Р.Ассаджіолі, А.Маслоу, С.Грофф);

> Біхевіоризм (Дж.Уотсон, Е.Толмен);

> Когнітивна психологія (Л.Фестінгер, Дж. Брунер, Р.Аткінсон);

Гуманістична психологія (А.Маслоу, К.Роджерс, Г.Оллпорт). [4]

Дата добавления: 2015-05-23