Тема 4. Визвольна війна 1648-1654 років

4.1. НАРОДНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648 РОКУ. ЛІКВІДАЦІЯ ПОЛЬСЬКО-

ШЛЯХЕТСЬКОГО РЕЖИМУ І ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.

У 1648 р. український народ повстав проти польсько-шляхетського поневолення, за свою свободу і незалежність. Розпочалася народна революція, яка поклала початок новому періоду української історії, періоду творення української козацької демократичної держави.

Народна революція охопила майже всі верстви українського суспільства, але головною і вирішальною силою було селянство. Запорізькі козаки, що злилися з селянами в єдину народну армію, стали її найкраще озброєною і організованою частиною. Разом з повстанцями виступала козацька старшина, частина української шляхти, духовенство.

Очолив боротьбу українського народу видатний державний діяч і полководець Богдан Зіновій Хмельницький. Він народився в сім’ї дрібного українського шляхтича, магнатського слуги. У молоді роки здобув високу освіту. Брав участь у багатьох козацьких походах. Два роки був у турецький неволі. Повернувшись до батьківського Суботова, вступив до реєстрового війська, став чигиринським сотником.

На початку 40-х років XVII ст. навколо Хмельницького починають гуртуватися прихильники рішучої збройної боротьби за національне визволення, за що польська влада переслідує його, а згодом заарештовує. У кінці 1647 року з групою сподвижників він тікає на Запоріжжя і організовує повстання. Тут він “зумів згуртувати навколо себе найкращі, найталановитіші одиниці. Свої плани проводив залізною рукою, володарським жестом. У своїй особі скупчив усі прагнення своєї епохи, свого народу”.

У січні 1648 р. повстанці під проводом Богдана Хмельницького розгромили польський гарнізон і обрали його гетьманом війська Запорізького. Польський уряд вирішив негайно придушити повстання і не допустити поширення на інші райони. Коронний гетьман Потоцький відправив на Запоріжжя великий військовий загін. Хмельницький із загонами повстанців вирушив назустріч ворогові.

Народна армія здобула перші перемоги на Жовтих Водах і під Корсунем (16 і 26 травня 1648 р.). Цьому передували й дипломатичні перемоги Хмельницького. Він уклав мир з татарами, забезпечив тил від несподіваних нападів і заручився їхньою допомогою.

Перемоги українських повстанців завдали великого удару самому польсько-шляхетському режиму. Козакам дісталася велика здобич: гармати, гроші та усяке інше добро. В полон потрапили гетьмани польського війська Потоцький і Каліновський з усім штабом шляхетської старшини. Це створило сприятливі умови для розгортання народної революції по всій Україні. Хвиля виступів охопила Лівобережжя, Київщину, Поділля, Волинь, Галичину і докотилася до Карпатських гір. “Уся Україна тоді повстала. Сам Хмельницький, мабуть не сподівався, щоб так йому пощастило. Про його ходила погодоска, що він хоче збудувати нову, Українську державу, що він іменує себе Великим Князем”. Ще ніколи повстання не носило такого всенародного характеру.

Одночасно виступи народних мас приносили деякі труднощі Запорізькому війську. Траплялись недисципліновані відділи, які вели війну на свій лад, були й ватажки, що не хотіли визнавати гетьманського керівництва. Виявивши організаційний хист, Хмельницький зумів з розрізненого війська створити регулярну армію. На вересень 1648 р. було сформовано 35 козачих полків, до яких входило 80 тисяч селян і козаків.

У цей час шляхетське військо готувалось до нових боїв з українським народом. Польський уряд просив допомоги навіть у московського царя. Дізнавшись про це, Хмельницький вирушив з новоорганізованою армією з Білої Церкви на Поділля. 23 вересня 1648 р. селянсько-козацькі війська одним ударом розбили польські полки під Пилявцями і з великою битви вийшли переможцями. Це підняло дух українців.

Після битви під Пилявцями Хмельницький з народним військом вирушив на Галичину. Трудове населення західного краю радо вітало українські війська, всіляко допомагало їм, вливалось у народну армію для боротьби з польською шляхтою. Повстанці підійшли до Львова і обложили місто.

Проте брак теплого одягу, продовольства, осіннє бездоріжжя, епідемія чуми, від якої помер Максим Кривоніс, змусили Хмельницького тимчасово припинити військові дії і зняти облогу Львова. Взявши викуп від польського гарнізону, гетьман повів свою армію на Холмщину, а згодом на Варшаву. Правда, мета його походу вже не була стратегічною, а тільки політичною – добитися миру з Польщею. Біля м.Замостя Хмельницький уклав перемірря з новим польським королем Яном Казимиром, пообіцявши виконати його королівську волю – повернутись назад.

Наприкінці грудня 1648 р. після великих воєнних успіхів народне військо на чолі з Богданом Хмельницьким вступило у стародавню столицю України Київ. Населення міста урочисто вітало повстанців як своїх визволителів.

Так закінчився перший рік народної революції. Він відзначився великими перемогами, зміцнив сили і дух українського народу. Було визволено від ворога частину земель України, на звільненій території знищено польсько-шляхетську владу і створено гетьманське управління. Почалось формування самостійної української державності. Україна порвала державноправний зв’язок з Польщею, який було встановлено актом Люблінської унії 1569 р. Це була велика перемога народної революції 1648 р. Сучасники кажуть, що патриарх Ерусалимський уже називав Хмельницького головою незалежної Української держави. Та й сам гетьман по-іншому став дивитися на народне повстання і його завдання. Він зрозумів, що добитися більшого реєстру і більших вільностей для козацького війська замало, треба боротися за весь український народ, за всю Україну, за її визволення, незалежність і самостійність.

Проте реалізація цих планів утруднювалась через зовнішню і внутрішню обстановку. Польський уряд і магнати вживали всіх зусиль щоб продовжити війну і знову заволодіти українськими землями. Союз з Кримом був ненадійним.. Татари насторожено сприймали зростання могутності козацької держави і намагалися зупинити його. До того ж внутрішні сили України ще не були сконсолідовані: виникали суперечності між селянством, з одного боку, і козацькою старшиною та шляхтою – з другого.

4.2. ВІЙСЬКОВІ ДІЇ 1649-1653 РОКІВ.

Влітку 1649 р. знову розгорілася війна. Сам польський король Ян Казимир ІІІ очолив новий збройний похід на Україну. На боротьбу з ворогом виступила народно-визвольна армія на чолі з Б.Хмельницьким. У кінці червня 1649 р. вона оточила велику частину польсько-шляхетського війська під Збаражем і довгий час тримала її в облозі. Згодом, залишивши тут частину армії, гетьман з найкращими полками вирушив на Зборів, де на початку серпня 1649 р. відбулася вирішальна битва. Шляхетське військо зазнало цілковитої поразки. І тут польський канцлер Оссолінський підкупив татарського хана, що виступав союзником козаків. Хан категорично зажадав від Хмельницького припинити битву і почати переговори.

18 серпня 1649 р. було укладено Зборівський договір, за яким передбачалось встановлення козацького реєстру в 40 тис. чоловік, всі учасники повстання підлягали амністії, гетьманська влада поширювалась на три воєводства (Київське, Чернігівське і Брацлавське), на всі урядові посади могли претендувати особи тільки православної віри. Мала бути скасована унія, православний митрополит діставав місце в польському сенаті.

Проте Зборівська угода майже не давала ніякого полегшення селянам, козацькій та міській бідноті.

І це викликало на Україні надзвичайне обурення. Всі відчували, що боротьба продовжиться.

Протягом 1650 – на початку 1951 р.р. відбулось багато сутичок між козацькими і польськими загонами.

Вирішальні бої розгорнулися у червні 1651 р. на Волині під Берестечком.

Перші два дні битви були успішними для народної армії, але потім нова зрада кримського хана поставила українське військо в скрутне становище.

Татари захопили в полон самого Хмельницького, коли він хотів зупинити їх втечу з полю бою, і в найвідповідальніший момент битви він не зміг стати на чолі свого війська.

В цих складних умовах командування прийняв Іван Богун, який вивів з оточення основні сили народної армії. Але втрати були величезні.

Поразка під Берестечком була тяжким ударом для національно-визвольного руху.

Просування шляхетського війська вглиб України було зупинено лише величезним напруженням сил всього народу біля Білої Церкви.

Проте сил для контрнаступу і дальшої боротьби у повстанців не вистачало, і це змусило Хмельницького заключити з поляками Білоцерківський договір (18вересня 1651 р.).

За цим договором козацька територія зменшувалась до одного воєводства, число реєстрового війська скорочувалось до 20 тис. чол., польській шляхті повертались її землі, обмежувались права гетьмана, ще більше закріпачувалось селянство.

Народ з обуренням відгукнувся на цю угоду. Сам Хмельницький розглядав договір як тимчасовий перепочинок для відновлення сил.

І вже наступного 1652 р. почалась нова війна, в якій гетьман помстився за Берестецьку невдачу.

У бою в долині Батіг (над Бугом) у травні 1652 р. українська армія оточила табір польського війська.

Внаслідок навального штурму в шляхетській армії почалась паніка. З оточення ніхто не врятувався.

4.3. ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ ДОГОВІР 1654 р.

Становище України залишилось важким. Скрізь були руїни, спустошення, заподіяні тривалою війною.

Не виключалась нова загроза з боку шляхетської Польщі, нападів татарських агресорів, які знову зрадили гетьмана в боях під Жванцем.

Перед Хмельницьким та його радниками стояла дилема: або капітулювати перед Польщею і втратити надбання, завойовані важкою шестилітньою боротьбою, або ж знайти порятунок в союзі з Москвою, за який вже висловлювалася частина українського суспільства, духовенство після перемог 1648 р.

У 1653 р. Б.Хмельницький надіслав до царя послів з пропозицією союзу.

31 грудня 1653 р. Росія оголосила війну Польщі, і в той же день царське посольство прибуло в Переяслав, де відбулась знаменита Переяславська Рада, на якій було прийнято рішення про союз України з Росією.

Остаточний договір укладено в Москві у березні 1654 р. (т.з. “Березневі статті” Б.Хмельницького).

Переяславський договір 1654 р. став основним актом, який надовго визначив правові взаємовідносини України і Росії. Він розпочав нову добу, що продовжувалась майже 110 років (1654-1764 р.р.), і закінчилась позбавленням України гарантованих договором праг і вільностей.

Отже, незважаючи на безперервні війни, Богдан Хмельницький зумів створити Українську державу. З малого Запоріжжя виросла держава, з якою рахувалась вся Європа. Замість скасованого польсько-шляхетського адміністративного апарату була сформована нова влада. Найвищим органом на Україні була Військова генеральна Рада. Вона обирала гетьмана, вирішувала найважливіші політичні, військові та господарські питання. Протягом 1648-1654 р.р. були створені збройні сили України. Запроваджувалась складна система оподаткування феодально залежних груп населення. Богдан Хмельницький карбував власну монету. Україна вступала у зносини з іноземними державами. Укладаючи спілки з Кримським ханом, Туреччиною, Молдавією, Волощиною, Швецією, Росією, він завжди ставив найвищу ціль – повну незалежність України. Великий гетьман повернув українському народові, прибитому віковічною панщиною, приниженому й переслідуваному національну свідомість і почуття.

У ті часи ще жоден народ не мав такої демократичної республіки, якою була Україна, не мав такого рівноправного і міцного військового устрою, якій мала Запорізька Січ. Це був український лицарський орден, що не мав собі рівних у Європі.

Дата добавления: 2015-05-23