Неокласичні теорії на початку ХХст

Історичні передумови виникнення і сутність кейнсіанства.

Світова економічна криза 1929-33рр. і економічний розвиток країн у 30-х роках ХХ ст.

Подолання економічних наслідків першої світової війни.

1. Подолання економічних наслідків першої світової війни

Перша світова війна (1914-1918рр.) призвела до значних людських та мате-ріальних втрат. По різному розвивалось господарство країн у ці роки.

У післявоєнному економічному розвитку країн світу важливе значення мав Версальський договір, підписаний у 1919р. 27 країнами-переможцями й Німеч-чиною. Версальська угода «відрізала» від Німеччини 1/8 її території. Країни Ан-танти одержали необмежені права проводити в Німеччині комерційну і госпо-дарську діяльність. У 1919-1929рр. американська економіка була на піднесенні: США виробляли промислових товарів набагато більше, ніж Франція, Великоб-ританія, Італія, Німеччина, Японія разом взяті. Вона домоглася таких успіхів то-му, що першою взяла курс на переобладнання основних засобів виробництва. Обновлялися основні галузі економіки: хімічна, електрична, приладобудівна, ав-томобільна, радіотехнічна. Система Тейлора (конвеєризація) дала змогу підпри-ємцям наситити товарами національний і світовий ринки.

Промислово-фінансові групи Рокфеллера, Дюпона, Меллона процвітали. За темпами росту не мали собі рівних нафтова, автомобільна, електротехнічна галу-зі.

США подолали наслідки першої світової війни вже в 1920р., а Великобрита-нія, Франція, Німеччина домоглися відносної стабілізації лише в 1924р. На фоні розорених війною цих країн, США були процвітаючою країною, яка виробляла промислової продукції на 10% більше, ніж усі індустріальні країни разом. Зросла роль США у світовому експорті капіталу. В країні зростали міські кон-гломерації з великою кількістю населення. Сільське господарство США в 1920-1929рр.відставало від бурхливого розвитку промисловості, але й тут йшов швид-кий процес витіснення дрібних виробників із землеробства, а з іншого – продов-жувалася індустріалізація американських ферм. В ці роки позначився різкий пе-рехід сільського господарства США від екстенсивного до інтенсивного способу виробництва.

Економіка Великобританії після війни зростала повільніше. Одним з найбі-льших недоліків її післявоєнної економіки була залежність від імпорту сільсько-господарської продукції та промислової сировини.

В скрутному становищі після війни опинилося господарство Німеччини. Вер-сальський договір довів його до банкрутства. Німеччина втратила зовнішні рин-ки, через розвал економіки звузилися її внутрішні ринки. Занепало сільське гос-подарство у зв’язку з відсутністю достатньої кількості хімічних добрив. Скоро-чувалося промислове виробництво. Катастрофічне становище в основних галу-зях економіки було причиною краху кредитно-фінансової системи Німеччини. Інфляція зумовила з одного боку - зниження зарплати робітників і службовців, а з другого – неможливість сплати Німеччиною контрибуції союзникам.

16 серпня 1924р. на Лондонській конференції держав-переможниць для Ні-меччини був прийнятий репараційний план Дауеса. План передбачав надання позик і кредитів (переважно американських) на відбудову господарства та оздо-ровлення фінансів Німеччини. Наголошувалося, що основна маса продукції по-винна спрямовуватись торговими каналами до СРСР, щоб (як було раніше) не витіснити англійські та французькі товари з міжнародних ринків. Згідно з пла-ном СРСР повинен був за промислові товари здійснювати сировинні поставки до Німеччини. План Дауеса діяв до 1929р. Він сприяв стабілізації господарського життя країни; з інфляцією було покінчено. Німеччина не лише подолала розруху, а й збільшила випуск промислової продукції. Зросла її роль не тільки у світовій торгівлі, а й у розвитку таких галузей економіки, як хімія та електроніка. Однак всі ці успіхи були зведені нанівець внаслідок глибокої світової економічної кри-зи 1929-1933рр.

Версальський договір зміцнив позиції французької економіки. Відбувся про-цес відновлення старих фабрик і заводів, з’явилися найсучасніші індустріальні галузі. Мільярдні репарації стабілізували французьку національну валюту. Про-те у легкій промисловості спостерігався застій, крім виробництва предметів роз-коші, якими у всі часи славилися французькі спеціалісти. За темпами промисло-

вого зростання Франція випередила всі країни світу. Але в аграрному секторі переважало дрібне фермерство та ручна праця.

Японія після війни втратила монополію на ринках Південно-Східної Азії, що призвело до різкого спаду промислового виробництва. Однак, завдяки деміліта-ризації військових заводів Японія вже в 1924 році подолала кризу. Велике зна-чення мав розвиток традиційної текстильної галузі. До 1929р. продовжувався ін-тенсивний процес концентрації виробництва та банків. На відміну від монополій Західної Європи та США, японські концерни тісно переплилися з державним капіталом. На державних підприємствах впроваджувалися новітні технології.

Дата добавления: 2015-05-23