Московські статті 1665 року

Питання 26. Чорна рада 1663 року.

Питання 25.Конотопська битва

Битва під Конотопом 29 червня (10 липня по старому стилю) 1659 року належить до найвизначніших перемог української зброї. Завдяки військовому хисту Івана Виговського козацьке військо (16 тис. козаків) разом із союзниками – кримськими татарами (30 тис.) і польським загоном (3 тис.) вщент розгромили московське військо Олексія Трубецького. Поразка змусила московитів припинити наступальні дії проти Української козацької держави – Гетьманщини – й думати про оборону власних земель. Особливого звучання надає цій звитязі той факт, що перед цією перемогою конотопський чотирьохтисячний гарнізон на чолі з полковником Григорієм Гуляницьким понад місяць мужньо обороняв Конотоп від московитів, яких налічувалось близько 100 тис. на чолі з трьома царськими воєводами.

Загальна козацька рада, скликана для обрання гетьмана Лівобереж. України. Відбулася 17—18 (27—28). VI на околиці м. Ніжина. Названа "чорною" тому, що поряд з козацькою старшиною та рядовим городовим і запорізьким козацтвом у раді брали участь і селяни навколишніх сіл та міська біднота, яких старшинська верхівка презирливо називала "черню". Підготовка до ради відбувалася в умовах боротьби між старшинськими угрупованнями, частина яких сприяла 1660 захопленню Правобережної України шляхет. Польщею (див. Слободищенський трактат 1660). Оскільки влада гетьмана П. Тетері поширювалася лише на Правобережну Україну (крім Києва), постало питання про обрання гетьмана Лівобережної України. Різні старшинські групи висували своїх кандидатів — ніжинського полковника В. Золотаренка і наказного гетьмана Я. Сомка. Всупереч бажанням козац. старшини нар. маси домоглися обрання гетьманом кошового Запорізької Січі І. Брюховецького, який демагогічно обіцяв зменшити побори, обмежити феод. гноблення. Прихід до влади нової старшинської верхівки нічого не змінив у становищі нар. мас. Козац. старшина й далі захоплювала землі, посилювала гноблення селян, рядових козаків і міської бідноти. Царизм посилював наступ на Україну. Проти гніту козац. старшини і царських воєвод на Україні вибухнули нар. повстання 1666, 1668 і 1670.

Московські статті 1665 р. — договірні умови між козацькою старшиною і царським урядом, що їх підписав 11 жовтня гетьман І. Брюховецький у Москві. Підтверджуючи права та привілеї козацької старшини, встановлені Березневими статтями 1654 р. і Переяславськими статтями 1659 р., Московські статті значною мірою обмежували політичну автономію Лівобережної України й посилювали її адміністративну і фінансову залежність від царського уряду. За Московськими статтями українські землі оголошувалися володіннями російських монархів. Збільшувалися гарнізони російського війська у Києві, Чернігові, Переяславі і Ніжині. Крім того, російські гарнізони розміщувалися у Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Острі, Каневі та ін. містах, а також у Кодаку на Запорізькій Січі. Було розширено права російських воєвод.

Московські статті 1665 - міждержавний договір, підписаний у Москві 11(21).10.1665, за ін.дан., 12(22). 10.] між гетьманом І. Брюховецьким і московським урядом. М.с. значно обмежували політичні права України, посилювали її військово-адміністративну і фінансову залежність від московського уряду. За М.с. українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя. Гетьманському уряду заборонялось вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами. Обмежувалось право вільного обрання гетьмана, вибори якого мали проходити лише з дозволу царя і в присутності московських послів (гетьманські клейноди забирались у війська аж до інвеститури нового гетьмана. Збільшувалась кількість московських військ в Україні, причому український уряд зобов'язувався постачати їм безкоштовно харчі. Військові гарнізони розміщувалися тепер крім головних полкових міст і в Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі і навіть на Запоріжжі (у фортеці Кодак). Збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти у царську казну. Українська Церква переходила у підпорядкування Московському Патріарху. Фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права. М.с. забороняли використання в Гетьманщині фальшивих грошей, якими насильно розплачувались на українських землях московські військові та повідомляли про повернення королівських грамот на Магдебурське право українським містам (забрані за наказом царя), зокрема Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Остру та ін. М.с. викликали величезне обурення серед усіх верств українського суспільства і стали головною причиною антимосковського повстання у Гетьманщині, а згодом і загибелі самого гетьмана І. Брюховецького.

Дата добавления: 2015-05-23