Питання 32. Іван Самойлович

Питання 31. Батуринський переворот 1672 року.

Після втечі Тетері, новим гетьманом на Правобережжі було обрано Петра Дорошенка. Він придушив промосковську опозицію на підвладній території, відновив переговори з Османською імперією про протекторат і, за підтримки кримських татар, розпочав війну проти Речі Посполитої, сподіваючись «вигнати усіх ляхів з України до Польщі. Ці дії підштовхнули поляків і московитів до миру. 1667 року вони уклали Андрусівський договір, що юридично закріпив поділ Гетьманщини по Дніпру на Правобережжя і Лівобережжя. Угода перекреслювала боротьбу козаків за власну державу й викликала загальне обурення по обидва боки Дніпра. 1668 року старшинські ради скликані в правобережному Чигирині і лівобережному Гадячі прийняли однакові ухвали — прийняти протекцію султана. На Лівобережжі спалахнуло повстання антимосковське повстання. Під Диканькою, на Лівобережжі, відбулася зустріч гетьманів Дорошенка і Брюховецького. Однак на ній рядові козаки розірвали останнього як запроданця Москви. Дорошенко проголосили гетьманом обох берегів Дніпра. Він розбив московське військо і повернувся до Чигирина, залишивши оборону лівого берега чернігівському полковнику Дем'янові Многогрішному. Проте вже 1669 року, за відсутності Дорошенка, частина лівобережної старшини, за намовлянням православного архієпископа Лазаря Барановича, оголосила Многогрішного гетьманом і схвалила підписання Глухівських статей — нового договору про московську протекцію над козаками. Через симпатію Многогрішного до Дорошенка він швидко позбувся булави. 1672 року московські війська оточили Батурин, арештували гетьмана й, після тортур у Москві, заслали до Сибіру. На новій козацькій раді, що проходила на московській території біля Путивля, в оточенні московських вояків, було обрано нового гетьмана — генерального писаря Івана Самойловича, одного з донощиків на Многогрішного. Він підписав нові Конотопські статті, які позбавляли Гетьманщину права здійснювати самостійну зовнішню політику і позбавляли простих козаків права обирати гетьман.

(1672 — 1687рр.) Став наступником Д. Многогрішного, який був арештований і засланий до Сибіру. Він був обраний гетьманом у Княжої Діброві (близько Конотопа). Самойлович мав широким політичним кругозором, прагнув відстоювати інтереси всій Україні. Він вороже ставився до Польщі і не збирався ділити владу з Петром Дорошенком. Незабаром Самойлович, скориставшись війною Польщі та Туреччини, переконав московський уряд, що саме час покінчити з Дорошенко і приєднати Правобережжі. Після вдалих дій Рада в Переяславі 17 березня 1674 проголосила Самойловича гетьманом обох боків Дніпра. Заручившись підтримкою турків і татар, Дорошенко зміг відвоювати Правобережжя, але свавілля поляків на цих територіях і похід татар і турків на Україну змусили його відректися від свого плану і скласти гетьманські клейноди. Згодом гетьман Дорошенко присягнув царя, але постати перед Самойловичем не побажав. У битві з тридцятитисячний московсько-козацької армією, яка зупинила Чигирин, Дорошенко змушений був здатися. В останні роки свого гетьманства І. Самойлович вів незалежно від Москви, критикував її зовнішню політику, виступив проти підписання нею «вічного миру» з Польщею проти Туреччини і Криму, який би спонукав до оточення всій Україні московськими військами.

Отже, за час свого гетьманства І. Самойлович намагався об’єднати козацькі землі, виступав проти прагнення Запоріжжі до політичної самостійності, приєднав частина Правобережної України і прийняв титул гетьмана обох боків Дніпра.

Дата добавления: 2015-05-23