Встановлення кордону з Чехословаччиною

Встановлення кордону з Польщею

9 вересня 1944 р. – укладення між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення Люблінської угоди, згідно з якою частина українських земель (Холмщина, Лемківщина, Надсяння, частина Підляшшя) з населенням майже 800 тис. українців передавалася Польщі (таким чином сталінське керівництво намагалося підтримати прорадянський польський уряд та змінити негативне ставлення польського населення до радянської влади, спричинене подіями 1939 р.).

16 серпня 1945 р. – укладення договору про радянсько-польський кордон, який встановлювався по «лінії Керзона» з відхиленням на схід (тобто на користь Польщі) на 5-8 км, а в окремих районах навіть на 17-30 км.

1951 р. – завершення процесу українсько-польських територіальних домовленостей, коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками до Львівської області відійшли землі в районі м.Кристинополя, а до Польщі відійшла територія довкола «Нижні Устрики Дрогобицького району).

Операція «Вісла»

28 квітня – 28 серпня 1947 р. – проведення польською владою операції «Вісла», суть якої полягала у депортації залишків українського населення Закерзоння на захід і північ Польщі з метою його асиміляції та знищення баз діяльності ОУН-УПА. У ході операції було переселено близько 150 тис. українців, а УПА зазнала великих втрат. Операція була узгоджена з керівництвом СРСР.

26 листопада1944 р. - схвалення з’їздом Народних комітетів Закарпаття в м. Мукачево Маніфесту про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

29 червня 1945 р. – договір між ЧСР (Чехословацька республіка) і СРСР, який юридично закріпив рішення з’їзду в Мукачево. Офіційно Закарпаття було включено до складу УРСР.

22 січня 1946 р. – указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення у складі УРСР Закарпатської області.

Встановлення кордону з Румунією

10 лютого 1947 р. – підписання радянсько-румунського договору, за яким до УРСР відходили – Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина (закріплювалися кордони, встановлені у 1940 р.).

РАДЯНІЗАЦІЯ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ

- Відновлення радянської влади в західних областях України після закінчення війни.
- Продовження політики радянізації в цьому регіоні:

§ проведення індустріалізації (відбудова, реконструкція та вдосконалення традиційних галузей — нафтогазової та лісозаготівельної; розвиток нових галузей – машинобудівної, металообробної, приладобудівної та ін.; великі капіталовкладення та швидкі темпи розвитку промисловості, повільний розвиток харчової та легкої промисловості, націоналізація промисловості та транспорту);

§ колективізація (конфіскація великих маєтків, передача цих земель безземельним та малоземельним селянам; суцільна колективізація, під час якої було колективізовано 93% господарств; організація політвідділів МТС; застосування примусових методів – шантаж, залякування; неврахування місцевої специфіки тощо);

§ заходи в культурно-освітній сфері (ліквідація неписьменності, створення мережі освітніх закладів різних-рівнів, посилення русифікації, заідеологізованість навчально-виховного процесу, введення безкоштовної освіти, безкоштовне медичне обслуговування);

§ направлення зі східних регіонів України на постійну роботу фахівців, партійних функціонерів;

§ депортація західноукраїнського населення до віддалених районів СРСР;

§ ліквідація Української греко-католицької церкви (8 – 10 березня 1946 р. відбувся Львівський собор, який скасував Берестейську церковну унію 1596 р. і проголосив возз’єднання греко-католицької церкви з російською православною; репресії щодо священиків, які не приєдналися до нової церкви; УГКЦ змушена була піти в підпілля). З 1944 р.митрополитом УГКЦ після смерті А. Шептицького стає Йосип Сліпий. Він декілька разів був засуджений радянською владою, а в 1963 р. виїхав до Ватикану.

Дата добавления: 2015-05-23