Правління кн. Олега (Віщого)

Князювання в Києві князя Олега припадає на 882-912 роки.

В історію він увійшов як "віщий" Олег, напівміфічний, все життя якого оповите легендами.

Час його правління в Києві - це період великих успіхів київської держави у взаємовідносинах з сусідами.

Його вінчає досить успішний морський похід на Царгород і укладений ним з Візантією надзвичайно вигідний торговий договір.

"Повість плинних літ" розповідає, що Олег на початку 900 років, прибувши з Новгорода до Києва, підступно вбиває київських князів Аскольда і Дира як "не княжого роду" і сам стає княжити замість них у Києві як "син Рюрика", князя Новгородського.

Князь Олег був історичною особою, княжив у Києві і був великим флотоводцем древньокиївської держави, примножив морську славу русичів і продовжив справу наче б то вбитого чи то ним, чи то "злодіями Ігоревими", князя Аскольда.

Підготовку нових морських походів Олег розпочав з перших років свого правління. Як і Аскольд, Олег свій погляд спрямував на південний схід. Його перший морський похід історія зафіксувала в 905 - 910 роках.

Наступного року Олег повторив похід на Каспій, але під Гілянами князь знову зазнав невдачі і в подальшому він переносить напрям своєї військово-політичної діяльності на південь, у бік могутньої Візантійської імперії.

За кілька років Олег, провівши багато походів, обклав даниною войовничих древлян на берегах Прип’яті. Він приєднав до Київської Русі землі дніпровських сіверян і Радимичів. Він потіснив і могутні володіння Хазарського каганату. Навколо Києва почало утворюватися державне об’єднання під назвою Руська Земля – політичне і матеріальне ядро майбутньої Київської держави. Завдяки політичним і військовим талантам Олега Київська Русь розвивалася стрімко. У Києві з’являються носії християнської віри. У 902 році, 700 київських варягів служили у візантійському флоті, одержуючи зі скарбниці 100 літр золота. Проте спокушений багатством свого могутнього сусіда – Візантійської імперії, Олег вирішує воювати з нею. Усі підвладні йому народ – Новгородці, фінські жителі Білоозера, ростовська меря, Кривичі, Сіверяни, Поляни, Хорвати з’єдналися з варягами під його прапорами. В 907 році Дніпро заполонили 200 легких суден. На кожному було по 40 воїнів. Кіннота йшла берегом. Імператор Ліон наказав загородити ланцюгом гавань і дав волю Олегу нищити візантійські околиці, палити селища і церкви. Потім Олег змусив тремтіти і столицю. Згідно з літописом, в 911 році, він поставив човни на колеса і під вітрилами по суші пішов на царград. Вражені цим греки запросили миру. Олег вимагав по 12 гривень на кожну людину у своєму флоті і греки погодилися, за умови що він припинить війну і мирно повернеться на батьківщину. Військо відступило і 2 вересня 911 року між Руссю і Візантією було укладено письмовий договір про мир. В знак своєї перемоги він повісив свій щит на ворота Константинополя і відступив до Києва. Народ, вражений його славою і привезеним багатством, одностайно назвав його Віщим Олегом.

Договір цінний тим, що вперше встановлює правові відносини наших предків з греками, визначає правила взаємовідносин в грецьких і руських містах, покарання за їх порушення, викуп невільників, взаємодопомогу у війні і т. ін.

За легендою "Повісті плинних літ", князь київський Олег помер через пів- року після повернення з візантійського походу. Причиною його смерті наче б то став укус змії, яка жила у черепі його колишнього бойового коня.

10. Правління кн. Ігоря (Рюриковича).

Морські походи князя Ігоря мали широкий міжнародний резонанс, про них писали його сучасники — візантійські хроністи Симеон Логотет, Григорій і Ліудкранд та арабський хроніст Масуді. За їхніми розповідями 941 року князь Ігор розпочав війну з Візантією. Причини цієї війни залишилися невідомими. Найімовірнішою вважають версію, що Візантія знову почала обмежувати Русь в торгівлі та намагалася колонізувати Чорноморське узбережжя русів.Достовірно відомі походи Ігоря на Константинополь (Царград) у 941 та 943 роках.Посадивши на 1000 лодій 40-тисячну дружину (в інших літописах називається нереальна цифра у десять тисяч кораблів), князь вийшов з Дніпра і безперешкодно увійшов до Босфорської протоки. Проте перший з них був невдалим. Спочатку чисельна руська ескадра успішно пройшла південно-західним узбережжям Чорного моря, але біля самого Константинополя була спалена грецьким вогнем.Час для походу князь вибрав зручний: він знав, що візантійський флот і більшість імператорського війська знаходилися на війні з сарацинами. Однак візантійський імператор, завчасно попереджений херсонеським стратегом про вихід в море флоту русичів і навчений досвідом попередніх війн з ними, встиг повернути свій флот до столиці. Тож, коли лодії з десантом русичів увійшли до Босфору, подальший шлях їм перекрив візантійський флот під командуванням патриція Теофана. На озброєнні грецьких брандерів був «ясний вогонь», якого не мали русичі. І це давало грекам велику перевагу в бою. Та князь Ігор бій прийняв. У Босфорі чи на підході до нього відбулася велика морська битва, в якій греки взяли верх над княжим флотом. Відступивши в море, князь Ігор повернув свій флотдо берегів Малої Азії і почав пустошити береги Бітинії і Пафлягонії. Поки десантні загони князя там господарювали, візантійський імператор стягнув туди всі свої сухопутні й морські сили. Македонська кавалерія розбила десантні загони русичів, а флотилія Теофана блокувала княжий флот з моря. У вересні відбулася повторна морська битва двох флотів, в якій княжий флот знову зазнав відчутної поразки. Греки своїм «ясним вогнем» (горюча суміш, що нагадувала напалм і не гасилася водою) спалили багато княжих лодій. Вночі князь Ігор зумів з залишками свого флоту прорватися крізь блокаду і направився до Керченської протоки — «Батьківщини русів». Весь перехід до Керчі русичі відбивалися від переслідування візантійського флоту і втратили в боях ще багато своїх лодій і воїнів. Полонених русичів греки привезли до Царгорода де, як засвідчують літописці-очевидці, їм відрубали голови.У 944 році між Києвом і Царгородом було досягнуто згоди і укладено союзну і торговельну угоду, та вже з більшими обмеженнями для Русі ніж це було обумовлено при Олегові. Русь зобов'язувалася допомагати імператорові військами та не посягати більше на його володіння у Криму.Та невдача в поході на Царгород не зупинила військових дій князя Ігоря I. У вересні 943 року він проводить великий похід на Каспійське море. Союзниками русичів виступили алани (черкеси) та лезгини. Як описав азербайджанський поет Нізамі, русичі, діставшись берегом до Дербента, завантажились на кораблі і з моря увійшли в гирло ріки Кури. Рікою їхня флотилія досягла середини Албанії (території нинішнього Карабаху).Розбивши мусульманські війська, князь Ігор I зайняв столицю Карабаху — велике і багате місто Бердау і в ньому розмістив свою ставку. За короткий час він фактично опанував всю країну. Через півроку епідемія дизентерії у війську, викликана надмірним вживанням субтропічних фруктів, примусила таки його повернутися на Русь. З багатою здобиччю Русь, як свідчить літопис, «попливла назад, і ніхто не смів перейти їй дорогу».Другий похід на Візантію, у якому окрім полян взяли участь загони варязьких найманців, печенігів, словен, крівичів, тіверців тощо, завершився укладанням вигіднішої угоди з Візантією, яка значно розширила торговельні можливості слов'ян у Візантії.

Наступником Олега став Ігор(912-945). На початку свого правління він був змушений вести боротьбу з уличами і древлянами, які відмовилися визнавати владу київського князя. Уличи чинили запеклий опір, але врешті-решт змушені були залишити обжиті місця від території полян до Руського (Чорного) моря. Тим часом ускладнилося зовнішньополітичне становище Русі. Візантія почала активно використовувати кочові племена печенігів у Нижньому Подніпров’ї проти Русі. Щоб змусити імперію дотримуватись підписаного з Олегом договору, Ігор здійснив ряд походів у 941-944 роках. У 941 – невдалий. у 943р. здійсний похід на Візантію та похід проти союзників Візантії-горців, спустошивши та заволодівши їхніми землями. Проте закріпитися в регіоні не вдалося. У 944 р. Ігор здійснив грандіозний похід морем і суходолом проти Візантії. Проте до битви справа не дійшла - підписали новий договір. За новим договором руські купці втрачали право безмитної торгівлі в Константинополі та інші пільги. Постійни війни виснажили державу, військо, що не отримало здобичі, виявляло незадоволення. Ігор вирішив зібрати додаткову данину з древлянських племен, що не брали участі у поході. Проте древляни під керівництвом князя Мала розгромили княжу дружину і вбили Ігоря.

Дата добавления: 2015-05-23