Архітектура Стародавнього царства. Феномен єгипетської монументальної архітектури

Приблизно у 30 ст. до н. е. фараон І династії Нармер, або Менес, об’єднав в єдину державу Північний і Південний Єгипет зі столицею в Мемфісі. Створення потужної централізованої держави під владою фараона, який вважався сином бога Ра, визначило основний тип архітектурної споруди – гробниці, яка зовнішніми засобами втілювала ідею його божественності. Справжнього розквіту Єгипет досягає при правителях III і IV династій. Створюються найбільші за розмірами царські гробниці-піраміди, над спорудами яких десятками років трудилися не тільки раби, але й селяни.

Давньоєгипетська монументальна архітектура пов’язана із широко розвиненим у державі заупокійним культом. Єгиптяни сприймали світ і своє життя як стале й незмінне, раціонально упорядковане, відтворюване від покоління до покоління. Вони вірили у життя після смерті, що мало бути продовженням земного існування: душа людини зберігалася у своєму двійнику Ка, тіло захищалося муміфікацією, гробниця символізувала дім, який наповнювали речами, необхідними небіжчику у новому вічному житті. Для померлих фараонів давні єгиптяни будували гробниці-піраміди і клали туди все, що могло б стати потрібним в іншому житті – одяг, меблі, прикраси й особисті речі. Найбільші піраміди були зведені в епоху Стародавнього царства.

Перші піраміди були східчастими і символізували східці, якими фараон підіймається до бога Сонця Ра. Пізніше почали зводити піраміди з рівними гранями. Правильна геометрична форма піраміди – це передусім архітектурне втілення основоположної для єгипетської міфології ідеї прапагорба, що виник на початку створення світу. По сходах піраміди підіймаються і спускаються боги. Царські гробниці були оточені меншими за розмірами і різними за формами гробницями членів родини та знаті. Вічні оселі земних володарів – гробниці, а також житла богів – храми – будували з довговічного матеріалу – каменю.

До спорудження пірамід у Єгипті будували гробниці з масивною прямокутною надземною частиною, складеною з каменю, що мала форму примітивної хатини. Пізніші мешканці Єгипту – араби – називали ці гробниці «мастаба» (від араб. – лава), тому що за формою вони нагадують арабські лави. У верхньому поверсі мастаби були приміщення для статуї померлого та комори для зберігання похоронного реманенту, а в підземній частині – камера для саркофага з мумією. За традицією, стіни з каменю мурували так само, як із мулу або глини: внизу більш товстими, а гробниці фараонів робили значно більшими, ніж інші, чим наочно підкреслювалася абсолютна зверхність фараона як представника Бога на землі.

В епоху Стародавнього царства завдяки успішним загарбницьким походам посилилась могутність Єгипту, зміцнилася централізація влади, у руках фараона зосередилися величезні багатства та ресурси. Символом могутньої влади фараона є гігантські піраміди, які утверджували велич обожнюваної царської влади. Першою в часі такою спорудою була гробниця фараона Джосера в Саккара. Піраміда є ступінчастою – у вигляді шести поставлених одна на одну мастаб, кожна з яких менша за попередню. Споруда збудована з невеликих кам’яних блоків вапняку на прямокутній основі і має висоту близько 60 м. Піраміда Джосера є домінантою цілого комплексу споруд, до якого належать, зокрема, вхідна зала з колонадою, ритуальний двір для святкувань, Північний і Південний палаци, поминальний храм. Прямокутник комплексу (545 x 278 м) оточує захисний мур заввишки близько 10 м. Автором її проекту був відомий архітектор Імхотеп, якого єгиптяни згодом почали вважати богом лікування. Вважається, що саме Імхотеп першим запровадив будівництво з каменю, що сприяло значному поступу в історії будівельної практики.

Будівництво пірамід у Єгипті тривало понад 1500 років. До наших часів збереглося близько сімдесяти пірамід та близько ста двадцяти археологи обстежили в сучасному Судані. Поля пірамід є у Саккарі, Абусірі, Дашурі, Медумі. Вони завжди розташовані на західному березі Нілу, бо саме на заході, де згасає останній промінь сонця, знаходиться країна померлих. Усі відомі піраміди орієнтовані на сторони світу майже з абсолютною точністю.

Найбільші піраміди Стародавнього царства побудовані фараонами Хеопсом, Хефреном та Мікерином у Гізі. Піраміди утворюють ансамбль некрополя – Міста померлих, що має правильне планування. Сторони пірамід та мастаба, що їх оточують, паралельні одна до одної й строго орієнтовані за сторонами світу. Відстань між центрами пірамід у напрямку південь – північ однакова й дорівнює 1,5 а, де а – довжина сторони основи піраміди Хеопса. Південно-східні кути основ усіх царських пірамід лежать на одній прямій.

У тодішню добу піраміди мали зовсім інший вигляд, їхня поверхня була облицьована полірованими вапняковими плитами, які виблискували на сонці. Їх прикрашали колонні зали поминальних храмів, від яких вели довгі бруковані дороги до храмів у долині над Нілом. Поруч із царськими пірамідами стояли малі піраміди дружин та членів родини царів, оточені високими, розкішно оздобленими мурами. Довкола них потім розташовувалися сотні гробниць високих сановників, жерців, воєначальників, скарбничих, намісників, які побажали й після смерті залишатися поруч зі своїм володарем та богом.

Найбільшою з них є піраміда Хеопса. Її висота – 146, 6 м, довжина – 230 м, висота піраміди Хефрена – 136, 6 м, Мікерина – 62 м. Піраміди Хеопса, Хефрена та Мікерина містяться у Гізі. Гіза – це сучасна назва некрополя стародавнього Латополя (сучасний Каїр). Вік цих споруд перевищує сорок століть. Вибір місця для некрополя не був випадковим: скелясте пустельне плоскогір’я вже самим своїм виглядом мало протистояти світу живих. Вхід у царство мертвих охороняв і сьогодні охороняє Сфінкс – істота з тілом лева і обличчям фараона Хефрена. Учені припускають, що це – найдавніша і найбільша монументальна статуя в світі (довжина – 73 м, висота – 20 м).

Сфінкс і великі піраміди – це єдине чудо світу, що залишилося із семи, оспіваних греками у 2 ст. до н.е. До побудови Ейфелевої вежі (1888 р.) піраміда Хеопса залишалася найвищою спорудою у світі, її вершина підносилася майже на 147 м. Довжина основи кожної її грані дорівнює в середньому 230 м, її загальна вага – 5, 7 млн т, периметр – приблизно кілометр, площа її основи – 53 тис. кв. м. На спорудження піраміди пішло 2 млн 300 тис. кам’яних плит, кожна з яких важить не менше 2,5 т (деякі плити важать 10 т). Кам’яні брили щільно «підганяли» одну до одної, так щоб між ними не було жодних порожнин. Піраміда має всередині кілька камер та коридорів. Сьогодні вона майже втратила своє зовнішнє облицювання, проте залишки дзеркально відполірованих білих вапняних плит дають змогу уявити, як колись ця будівля виблискувала на сонці. Неймовірні параметри піраміди Хеопса здавалися ще більшими при зіставленні їх із розмірами мастаб, що її оточували. Піраміда викликала захоплення, виникало враження, немовби колосальна гробниця була створена надприродними силами.

За розповіддю давньогрецького історика Геродота, велика піраміда будувалася 30 років: 10 років витратили для прокладання дороги для доставки блоків із каменоломень, 20 років – власне для зведення піраміди. Одночасно на будівництві працювали близько 100 тисяч рабів та селян.

Піраміди Хеопса і Хефрена побудовані строго по діагоналі з північного сходу на південний захід, вони стоять так, що жодна з них не закриває сонце іншим. Вершини перших двох пірамід знаходяться практично на одній висоті, оскільки піраміда Хефрена менша за розміром, вона розміщена на вищому плато. Поховальні камери всіх трьох пірамід вирубані у скелях. Піраміди Хеопса і Мікеріна включають ще й інші приміщення, розташовані вище. До монументального ансамблю кожної піраміди входив поминальний храм на горі, храм у долині та галерея, яка сполучала їх. Піраміди Хеопса і Мікеріна мають по три прилеглі піраміди, розташовані на сході і півдні.

У період Стародавнього царства починає формуватися єгипетський храм. Так звані Сонячні храми-святилища, які безпосередньо не були пов’язані із загробним культом, теж мали пірамідальну форму. Вони з’явилися у період Стародавнього царства і були присвячені богові Ра. Від пристані на березі Нілу критий коридор із верхнім освітленням приводив на терасу. Поруч із терасою стояв зроблений із цегли човен; він мав зображувати човен, у якому по небу плавав бог Сонця Ра. Прямокутний жертовний двір із велетенським вівтарем мав осьову композицію, яку завершував колосальний кам’яний обеліск. Він складався з масивної зрізаної піраміди, яка слугувала постаментом, та великого обеліска, пірамідальний верх якого був оббитий міддю і сяяв на сонці. Окрім Сонячних храмів, із того часу нам відомі також «заупокійні» (або «поминальні») храми, побудовані поблизу пірамід. Такі храми використовували як своєрідний монументальний вестибюль, із якого після завершення довготривалого прилюдного церемоніалу мумію вносили углиб піраміди.

Величні гробниці, храми створювалися для «увічнення» фараонів, ушанування богів та ідеї вічності. У містах померлих немає могил ремісників, землеробів та простих будівельників. Планування єгипетських міст також відображає класове розшарування суспільства. Багаті садиби, палаци знаті й фараонів, храми, адміністративні будівлі розміщувалися у містах досить вільно, були оточені зеленню, біднота тулилася в невеликих тісних кварталах, віддалених від центрів міст. Наприклад, квартал бідноти в Ахетатоні із 74 однотипних будинків займає майже таку ж площу, що й 4 багаті садиби з іншого боку муру. У кожній комірці без зелені та вікон розміщувалися сіни, загальне приміщення і малесенькі спальня та кухня, інколи східці вели на плоский дах, де ввечері можна було відпочити.

Отже, в епоху Стародавнього царства були споруджені найбільші піраміди – Хеопса, Хефрена та Мікерина, які вражають своєю монументальністю і грандіозністю. Завдяки строгій симетричності, абсолютній стійкості, а також гігантським розмірам єгипетські піраміди постають символами надприродної величі і вічності.

Дата добавления: 2015-05-23