Розвиток медицини

У 40-х роках фельдшерсько - акушерський пункт був розміщений на приватній квартирі у Сичик Марії, а пізніше - у Ковалець Марії. Завідуюча ФАПом була Зубрицька Неля Герасимівна, а санітаркою Пилипака Т. В.

З 1957 року медичний заклад розмістився в недобудованому колгоспному будинку. У ньому функціювали кабінети фельдшера Чеберяки М. І., фельдшера -акушера Дмитроца М. Й, стоматолога Іванової М.А., санітаркою працювала Прокопчук А. Ю.

З 1962 року, за розпорядженням члена обкому партії, завідуючої облздороввідділом Андрієвої Ірини Миколаївни, під лікарню тимчасово обладнано колгоспну контору. Першим лікарем був Дембицький Геннадій Семенович, який приходив на роботу пішки з Березного. Через 2 місяці в село направили молодого лікаря Федрука Петра Васильовича. У лікарні вже функціонувала, кухні і пральня. Завідувачка пральні - Усач Уліта Андріївна, кухні - Прокопчук Касіна Захарівна. Медичними сестрами працювали Пилипчук Люба Корніївна, Деркач Неля Герасимівна, а санітарками - Усач Уляна Леонтіївна, Гаврилюк Ганна Павлівна, Пилипака Тетяна Володимирівна.

Із спогадів Дмитроци Марії Йосипівни: «Важкі були ті часи. До центру простягалася ґрунтова дорога, по якій рідко їздили машини. На наради часто добирались пішки. А коли наставала весна, то були відірвані від району, бо був аварійний міст через річка Случ. Під час весняної повені міст шляховики розбирали, щоб його не знесла вода. А тому місяців 3-4 ми не мали зв'язку з районним центром. Я пригадую ті часи, як страшний сон. Ми перевозили хворих і вагітних човном, перевозили їх через лід. Були випадки, коли викликали санітарний вертоліт з Рівного. Ним же прилітали лікарі, які в нас в тяжких умовах робили складні операції».

4.4 Розвиток сільського господарства

В ході радянізації головним своїм завданням Комуністична партія району ставила створення колективних господарств. Тому з приходом радянської влади на селі почалися перетворення. В 1950 році в Балашівці було створено перший колгосп «Червона зірка». Головою колективного господарства був Марчук Іван Миколайович.

В 1955 році колгосп імені «Червоної зірки» було об'єднано із колгоспом імені «Гречухи» села Михалина. Колективне господарство в 1956 році було перейменовано в колгосп імені «Хрущова». В 1957 році колгосп знову було перейменовано в колгосп імені «Свердлова».

З 1970 -1977 було створено колгосп імені «Медведєва» та 1977 році колгосп імені Медвєдєва об'єднали з колгоспом імені Свердлова села Яцьковичі. В цей час головою колгоспу Люшин Василь Миколайович. До колгоспу імені Свердлова восени 1979 року було приєднано село Лінчин, яке раніше входило до колгоспу села Витковичі. В 1994 році колективне господарство було реорганізовано в колективне спільне підприємство «Мир», а з 1999 року колективне спільне підприємство «Мир» було реорганізовано в спільне виробниче господарство, яке очолив Грицик Василь Степанович.

В 2002 році було створено Гаврилюк Марією Федорівною спільне фермерське господарство «Лісове».

4.5 Релігійні громади.

На даний час в селі діє три релігійні громади. Наймолодшою є релігійна громада «Свідки Єгови» її засновником був Іван Іваноич Іванов 1930 р.н. Івана Івановича було відіслано до Києва де брав участь в національно-визвольному русі. Саме звідти повернувся із сформованими релігійними поглядами та заснував свою громаду. Наданий час до неї входить лише один чоловік.

Другою за чисельністю релігійною громадою є «Пятидесятники». Засновником релігійної громади був Усач Захар Сидорович близько 1909 р.н. Ця релігійна громада розпочала свою діяльність у 20-х роках ХХ ст. Пятидесятники діють і до цього часу. Громада нараховує 50 чоловік. Просвітером є Боровець Володимир Маркович. Громада має свій молитовний будинок який побудований на кошти громади.

Третьою і найбільш чисельною є громада православних християн 85% населення можна віднести до православних християн. У 1950 році було відновлено діяльність православної церкви, почалися пошуки церковних дзвонів. З огляду на те, що під час Світової війни, могли бути переплавлені для виготовлення зброї їх зняли і закопали. Свідки говорили, що дзвони були закопані між вулицями Андріївською та Шевченка. Але після довгих пошуків дзвони так і не знайшли.

Храм діяв 1962 року, а тоді було закрито під час атеїстичної компанії. І лише через 17 років 1979 році храм Іонна Богослова розпочав свою діяльність З 1984 р. по 2012р. священиком храму був протоієрей Олександр Оксентович Мамчур, уродженець с. Прислучі Березнівського району Рівненської області, 1932 р. н.

Староста – Олександр Сергійович Ковалевський, уродженець с. Залізниця Корецького району Рівненської області, 1944 р. н., церковним старостою його було обрано в 1991 р.

З 2011 р. старостою був Віктор Миколайович Пилипака, уродженець с. Балашівка Березнівського району Рівненської області, 1986 р. н., у 2012 р. був Рукопокладений в сан священика.

З 2012р. і по даний час священиком храму є ієрей Віктор Миколайович Пилипака.

На даний час в храмі зберігається історична пам'ятка це Євангелія

надрукована 1643 року братством при церкві храму Успіня Пресвятої Богородиці в місті Львові. А також були старовинні ікони, які були в крадені в 2006 році.

Розділ 5. Балашівка в умовах незалежності.

За роки незалежності, а зокрема 22 жовтня 2003 року в село було підведено голубе паливо. 29 грудня 2003 року було здано в експлуатацію нову асфальтну дорогу Березно – Балашівка 26 березня 2004 року учні Балашівськоїсередньої школи сіли за парти нового «Колегіуму» і нарешті за роки незалежності було завершено будівництво Будинку культури.

Дата добавления: 2015-05-23