Буржуазні демократії (США, Англія, Франція) в міжвоєнний період

Тема 18

Період між двома світовими війнами (1 листопада 1918 p.- 1 вересня 1939 р.) надзвичайно цікавий з огляду на те, що буржуазні демократії, сформовані у XVIII—XIX ст., зіткнулися зі своєрідним викликом у формі радянської форми «соціалізму». Вказана обставина була обтяжена Великою депресією 1929-1933 pp.- найбільшою економічною кризою за увесь час існування буржуазної держави і права. Слабші буржуазні демократії, такі, як італійська, німецька, іспанська та деякі інші, деградували, скотилися до фашистських диктатур. Ця ж небезпека реально стояла перед Францією, були доморощені фашисти навіть у Великобританії та США. Проте у цих останніх країнах традиційні буржуазно-демократичні цінності були врятовані ціною втручання держави у міжкласові відносини донедавна антагоністичних класів. Тим самим розпочалося активне створення соціальної економіки і соціальної держави з її незаперечними завоюваннями: правом профспілок на страйк та на укладення колективних договорів з підприємцями, державними гарантіями мінімальної заробітної плати за годину, тривалості робочого тижня та оплачуваних відпусток, системою допомоги на випадок безробіття, інвалідності тощо.

Особливий інтерес становить реорганізація Британської колоніальної імперії у нову структуру - Британську співдружність. Історичний досвід показує, що усі колоніальні імперії та мультинаціональні держави рано чи пізно розпадаються, на їх базі виникають держави національні. Такий розпад часто супроводжується кровопролитними війнами. Зокрема, з великою кров'ю розпадалася французька колоніальна імперія, не обішлося без кривавих жертв і при розпаді Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії (СФРЮ). Велика Британія ще на поч. 30-х років XX ст. продемонструвала світові, що між колишньою метрополією і її домініонами та колоніями можна зберегти тісні політичні, економічні, культурні зв'язки, а саме «розлучення» може проходити у вищій мірі цивілізовано.

Жовтнева революція 1917 р. в Росії, Велика депресія 1929-1933 pp., перші успіхи фашистських режимів в Італії та Німеччині стали, за визнанням самих лідерів буржуазних демократій, своєрідним «викликом» суспільствам, заснованим на демократичних принципах управління. Цей виклик був сприйнятий, що означало еволюцію цих суспільств, удосконалення чинних норм права, розвиток їх державності в традиційному для них руслі демократії.

США у міжвоєнний період.

«Новий курс» президента Рузвельта.

XVIII, XIX, XX, XXI поправки до американської

конституції

США вступили у першу світову війну в квітні 1917р., їхня армія брала участь у бойових діях лише з літа 1918 p., на завершальному етапі війни. Втрати склали близько 50 тис. чол. убитими та 230 тис. пораненими. За роки війни утричі зросла вартість американського експорту (з 2,4 млрд доларів до 7,9 млрд). США перетворилися на найбільшого у світі кредитора, на поч. 20-х років європейські держави були винні цій країні 11,1 млрд доларів. На цей час у США вироблялася половина світового видобутку вугілля, 3/5 світового виробництва чавуну і сталі, 2/3 видобутку нафти, 85% світового виробництва автомобілів.

Президент В. Вільсон (1912-1920) неодноразово звертався до Конгресу із закликами закріпити за робітниками право на організацію та на укладання колективного договору, визнати «непорушним» право робітників на страйк. Лише тоді, на думку Вільсона, можна було розраховувати на встановлення «класового співробітництва» між робітниками і підприємцями та добитися того, щоб «праця і капітал не були антагоністами, а рівноправними партнерами». Водночас президент вважав, що ці зміни в праві повинні відбуватися виключно еволюційним шляхом, а будь-які спроби революційного тиску на уряд мають придушуватися без коливань.

Закінчення війни означало скорочення військових замовлень та структурну перебудову економіки. Це породжувало труднощі, на які наймані працівники починали відповідати страйками і пікетами. Привид російської революції 1917 р. навис над Америкою. Федеральний уряд та власті штатів відповіли «полюванням на червоних»: переслідувалися ліві профспілки IPC (Індустріальні робітники світу), лідери Соціалістичної партії Америки (СПА) позбавлялися депутатських мандатів в Конгресі (Віктор Бергер) та в законодавчих органах штатів.

Значно пожвавили свою діяльність Ку-клукс-клан та Американський легіон -товариство ветеранів війни, створене у 1917 р. з ініціативи реакційного офіцерства. Цікаво, що прийняття XVIII поправки до Конституції США (відомої як «сухий закон») в грудні 1917 р. проходило під прапором боротьби з більшовизмом. Аж до вступу у дію цієї поправки (після ратифікації конгресами штатів у січні 1920 р.) прихильники сухого закону таврували своїх опонентів як «большевиків» та «руйнівників цивілізації».

У серпні 1920 р. після ратифікації 3/4 штатів вступила у дію XIX поправка до Конституції США про надання виборчих прав жінкам. Прийняття цієї поправки вважається найбільшим досягненням демократичної адміністрації Вільсона, якому доводилося проводити в життя свій ліберальний курс в умовах жорсткого протистояння з республіканською більшістю Конгресу.

Перебудова промисловості на мирні рейки призвела до значного скорочення об'ємів промислового виробництва США - з червня 1920 р. по квітень 1921 р. воно зменшилося на 32 відсотки. Зросло безробіття - з 2,1 млн до 4,9 млн чол., доходи фермерів упали на 40%. Вказані причини зумовили перемогу на президентських виборах республіканського кандидата У. Гардінга. Республіканська партія мала також тверду більшість в обох палатах Конгресу. Нова адміністрація рішуче відмовилася від принципів державного регулювання економіки та виступила проти «зосередження надзвичайних повноважень та екстраординарної концентрації влади в руках федерального уряду».

На практиці це означало закриття створених в роки світової війни федеральних агентств для здійснення урядового контролю над найважливішими галузями економіки, розпродаж державного флоту за символічними цінами (понад 200 кораблів були продані за 430 тис. доларів, тобто суму, меншу за вартість побудови кожного з них), відмову від федеральних асигнувань на допомогу безробітним тощо. Цими заходами вдалося вдвічі скоротити державні витрати. Для активізації економіки в листопаді 1921 р. було суттєво знижено ставки податкового обкладання на монопольні прибутки (з 65 до 50%), в оренду нафтовидобувним монополіям за безцінь передавалися обширні нафтоносні райони.

Така політика республіканців в інтересах великого капіталу стимулювала самоорганізацію робітничого класу: зростала чисельність профспілок, проходили грандіозні страйки шахтарів та залізничників. Ще в 1919 р. зорганізувалися дві комуністичні партії, які у травні 1921 р. об'єдналися під проводом Ч. Рутенберга. На поч. 20-х років припадає і створення перших масових організацій кольорового населення. Найбільша з них, Національна асоціація сприяння прогресу кольорового населення (НАСПКН) налічувала не менше 100 тис. членів.

Президентські вибори 1924 р. дещо несподівано ознаменувалися відносним успіхом незалежного кандидата Р. Лафолетта, який зібрав 16,5 відсотків голосів виборців та переміг в одному зі штатів (Віскон-сін). Це свідчило про певну кризу звичної двопартійної системи. А переміг на цих виборах республіканець К. Кулідж, що пояснювало-

ся початком нового економічного піднесення в СШі тривало майже 7 років. У 1929 р. рівень промислового перевищив показники передкризового 1920 р. на 32%. С ли 48% промислової продукції капіталістичного світу,! більше, ніж Великобританія, Франція, Німеччина, Ы разом узяті. Однак національний дохід розподілявся не? частку великої буржуазії, яка складала 1% населене' 14,5% національного доходу; 513 мільйонерів отримуй рівнявся сумарній заробітній платі 1 млн робітників-Куліджа двічі проводила через Конгрес закони про Л; симальної ставки обкладання податком осіб з високим f$ в 1924 р. до 50%, а в 1926 p.- до 20%. В 1928 р. бул"' | 12%) податкові ставки на доходи корпорацій.,М

Особливо гостро боротьба буржуазного «індивіду^/Л азним «колективізмом» розгорілася в 1924-1928 pp. В'^Д бутковості вкладення капіталів в сільське господарств 'Ч'¹'

. •,пі1

Дата добавления: 2015-05-23