Антична наука за часів Олександра Македонського і Птоломея

Розвиток давньогрецької філософії.

Признаним главою софістів був Протагор. Він стверджував, що «людина є мірою всіх речей» і що істина – це те, що здається більшості (тобто більшості суддів).

Учень Протагора Перікл став першим політиком, освоївшим мистецтво промовця. Завдяки цьому мистецтву він 30 років правив Афінами.

Від софістів і Протагора почалася вся грецька філософія. В значній мірі вона зводилась до умоглядних теоретичних міркувань, які б сьогодні могли назвати ненауковими.

І все ж в роздумах античних філософів зустрічалися раціональні думки.

Сократ першим поставив питання про об’єктивність знань. Він піддав сумніву звичні істини і вірування та стверджував, що «я знаю тільки те, що нічого не знаю».

Анаксагор пішов ще далі – він заперечував існування богів і намагався створити свою картину світу. Він стверджував, що тіла складаються з найдрібніших частинок.

Послідовник Анаксагора Демокріт назвав ці частинки атомами і спробував застосувати нескінченно малі величини в математичних розрахунках; він одержав формулу для обсягу конуса.

Однак афіняни були обурені спробами заперечити існування богів, Протагор і Анаксагор були вигнані з Афін, а Сократ за судовим вироком був змущений випити чашу з ядом.

Учнем Сократа був знаменитий античний філософ Платон (427-347 до н.е.). Платон вірив в існування душі і переселення душ після смерті. Для історії науки важливі не філософські пошуки Платона, а те, що він був одним із перших засновників соціології, науки про суспільство і державу.

Платон запропонував проект ідеальної держави, якою керує каста філософів подібно єгипетських жерців (слід сказати, що Платон бував у Єгипті).

Опорою філософів являються воїни, «стражі», схожі на спартанців. Вони живуть однією громадою і мають все спільне – в тому числі і спільних дружин.

Платон стверджував, що його ідеальна держава існувала в Атлантиді, державі, що була розташована десь на Заході, на материку, якого поглинуло море.

Зрозуміло, що це була «наукова фантастика» тих часів. Більш важливо, що Платон і його учень Діон спробували створити ідеальну державу в Сіракузах, на Сіцілії. Цей політичний експеримент привів до громадянської війни і розорення Сіракуз.

Соціологічні дослідження Платона продовжив Арістотель. Він написав знаменитий трактат «Політика». Цей трактат містив порівняльний аналіз громадського устрою більшості відомих на той час держав.

Взагалі в школі Арістотеля було зібрано і вивчено великий матеріал – опис конституційного устрою 158 грецьких полісів.

Арістотель висунув ряд положень, прийнятих сучасною соціологією. Він стверджував, зокрема, що ведучим фактором суспільного розвитку є приріст населення, що перенаселення породжує голод, повстання, громадянські війни і встановлення «тиранії».

Арістотель відомий як засновник біології. Він описував і систематизував різні види тварин – так само, як він описував і систематизував держави.

Таких дослідників пізніше стали називати «систематиками».

Арістотель був учителем Олександра Македонського, знаменитого завойовника світу.

Македонські завоювання були викликані новим винаходом у військовій сфері – створенням македонської фаланги.

Воїни Олександра мали 6-метрові списи (сарисси), і ті, що стояли позаду, клали свої списи на плечі передніх.

Дії у складі фаланги вимагали великої узгодженості, і батько Олександра, Філіпп, витратив багато часу на навчання своїх воїнів.

Македонська фаланга була фундаментальним відкриттям, яке викликало хвилю македонських завоювань і появу нового культурного кола, яке історики називають елінським світом.

Олександр проявляв інтереси до наук і допоміг Арістотелю створити перший вищий навчальний заклад – «Лікей». Він взяв із собою в похід племінника Арістотеля Каллісфена.

Каллісфен і його помічники описували природу завойованих країн, виміряли широту місцевості, відсилали Арістотелю чучела рідкісних тварин і зібрані ними гербарії.

Після смерті Олександра роль покровителя наук взяв на себе його товариш і полководець Птоломей.

При поділі імперії Олександра Птоломею дістався Єгипет, і він заснував у Олександрії на зразок Лікея новий науковий центр – Мусей (Мусейон).

Будівлі Мусею розташовувалися серед чудового парку, там були аудиторії для студентів, будинки викладачів, обсерваторія, ботанічний сад і знаменита бібліотека – в ній нараховувалося 700 тисяч рукописів.

Викладачі Мусею отримували царську платню. Серед них були не тільки філософи і механіки, але і поети, і східні мудреці, які перекладали на грецьку мову єгипетські та вавілонські трактати.

Єгипетський жрець Манефон був автором трактату «Єгипетські старовинності», а вавілонський жрець Бероес написав «Вавілонські старовинності». 72 єврейських мудреців переклали на грецьку мову «Біблію».

Мусей був першим науковим центром, який щедро фінансувався державою, і його діяльність показала, що якщо є гроші, то буде і наука.

По суті, день народження Мусею і був днем народження античної науки.

Главою Мусею, «бібліотекарем», був географ Ератосфен, який зумів, вимірюючи широту в різних пунктах, вирахувати довжину меридіана. Таким чином, було остаточно доведено, що Земля – це куля.

Евклід створив геометрію – ту, яку і зараз вивчають у школах. Він поклав в основу науки суворі докази. Коли Птоломей попрохав у нього обійтись без доказів, Евклід відповів: «Для царів немає особливих шляхів у математиці».

Учень Евкліда Аполлоній Пергський продовжив справу свого вчителя і описав властивості еліпса, параболи і гіперболи.

В Мусейоні активно обговорювалася гіпотеза Арістарха Самоського про те, що Земля обертається по обводу навколо Сонця, однак виявилось, що вона суперечить спостереженням (справа в тому, що Земля рухається не по колу, а по еліпсу).

В результаті вчені Мусейона начолі з Клавдієм Птоломеєм (ІІ ст. н.е.) створили теорію епіциклів.

У відповідності з цією теорією, Земля знаходиться у центрі Всесвіту, навколо розташовуються прозорі сфери, що оточують одна одну; разом з цими сферами по складним епіциклам рухаються Сонце і планети. За останньою сферою нерухомих зірок Птоломей помістив «житло блаженних».

Праця Птоломея «Велика математична побудова астрономії в 13 книгах» («Magiste syntaxis») була головним керівництвом з астрономії аж до Нового часу.

Птоломей створив наукову географію і дав координати 8 тисяч різних географічних пунктів. Це «Керівництво з географії» використовувалося європейцями до часів Колумба.

Дата добавления: 2015-05-23