Соціальна роботаз групою

Соціальна робота з групою чи групова соціальна робота ви­значається як метод психосоціальної роботи і як форма со­ціальної роботи, якщо за критерій береться кількість об'єктів І соціально-психологічного впливу. У зарубіжній науковій літе­ратурі соціальна робота з групою традиційно визначається як метод соціальної роботи. Група клієнтів, які включаються у груповий процес, розглядається як об'єкт соціальної роботи. Група спеціалістів та професіоналів, які беруть участь у роботі міждисциплінарних груп, є суб'єктом соціальної роботи.

Розвиток психологічних підходів, прийомів, напрямків ді­яльності таких груп відбувався у рамках психотерапії і пра­ктичної психології. Груповий процес будується відповідно до психоаналізу, біхевіоризму, когнітивної психології, гуманіс­тичної психології та інших психологічних теорій і напрямків. Клієнтами групової соціальної роботи є особи з проблемами со­ціальної адаптації та інтеграції, жертви несприятливих умов соціалізації, ті, хто має проблеми психологічного та емоційно-

_______________________________________________ Розділ З

го стану як наслідки життєвих криз різного віку і соціального становища.

Засновниками теоретичних напрямів групової соціальної роботи вважають американських учених К. Паппел і Б. Рот-ман. їм належить розробка наукових підходів, які базуються на его-психології, когнітивній теорії і теорії соціального на-учіння, теорії відносин, рольовій теорії особистості, теорії ко­мунікації.

Его-психологія пропонує соціальному працівнику можли­вість зрозуміти поведінку клієнта як окремого індивіда і як члена групи, спостерігати, як відбувається його індивідуальне пристосування до дійсності, інших людей, як він реагує на зов­нішній тиск і внутрішній неспокій. Це дає змогу пояснити внутрішню самоорганізацію індивіда та його стосунки з зов­нішнім світом. При вивченні особистості особлива увага приді­ляється питанням розвитку та адаптації, автономії, свободи й особливостям функціонування власного Я. Соціальний пра­цівник у процесі групової роботи намагається актуалізувати навички психологічного захисту клієнтів, допомагає розвину­ти їх за допомогою групи, віднайти різні варіанти функціону­вання. В его-психології опір розглядається не як конфлікт, а як діалог індивіда із середовищем. Відповідно до понять его-психології основне призначення роботи з групою — підтримка психічного здоров'я особистості, її ідентичності, розвиток са-мореалізації.

Когнітивні теорії і теорії соціального научіння дають можливість соціальним працівникам інтерпретувати і аналізу­вати мотиви поведінки індивідуумів у груповій взаємодії, виз­начати ціннісні орієнтації клієнтів, допомагати їм зрозуміти, як вони "відчувають один одного", як формуються їх знання про світ і життєві ситуації. Досвід групової взаємодії формує ціннісні орієнтації, позитивні очікування, компетентність і навички соціальної взаємодії.

Теорія відносин розглядає відносини у групі як певні стійкі зв'язки, що допомагають клієнту зрозуміти свої обов'язки у міжгруповій взаємодії, навчитися співіснувати з іншими чле­нами групи в обставинах, які змінюються, сформувати необ­хідні навички для "вибудовування" психологічної дистанції у груповій взаємодії.

Г»

4

Методи соціальної роботи

Рольова теорія особистості основується на знаннях про рольові очікування, рольові конфлікти, відносини, які форму­ються у процесі групової роботи. Для соціального працівника важливо створити умови для особистісного зростання клієнта, поліпшити його соціальне функціонування у суспільстві.

Теорія комунікації створює уявлення про динамічний об­мін інформацією між членами групи. Комунікація виступає як рольовий обмін інформацією, націлений на досягнення певно­го результату. У цьому контексті комунікація є певним інстру­ментарієм для вирішення завдань групової роботи. Теорія ко­мунікації надає можливість соціальному працівнику спостері­гати у процесі групової динаміки специфічні перешкоди, які ускладнюють соціальне функціонування особи, розробляти програми з їх подолання, розвивати навички виявлення ін­дивідуальних почуттів і уявлень у груповому спілкуванні.

Концепція групової діяльності зумовлює формування відно­син не тільки у груповому просторі, але і поза ним. Зовнішнє соціальне середовище включається у процес соціальної роботи, коли окремим членам групи необхідно навчитися змінювати ситуацію, впливати на її оточення. Кожен член групи може екстраполювати індивідуальні концепції компетенції, вони можуть бути прийняті групою або ж відкинуті нею. Особливіс­тю групової соціальної роботи є також її концепція зумовлюва­ти розвиток групи в ситуації "група як ціле". Це означає, що з часом група створює структуру автономного розвитку, в якій з'являються лідери, які беруть на себе функції керівництва, координації групових процесів.

Вважають, що основними домінантами групової роботи є спонтанність і планування. Дії розгортаються за принципом "тут і зараз", дають можливість клієнтам отримати досвід, який вони зможуть актуалізувати у майбутньому.

Виділяють такі стадії терапевтичного процесу:

1, Стадія орієнтації — клієнти усвідомлюють себе члена­
ми групи, відбувається вибір ролей, орієнтація в ситуації,
з'являються страхи перед невідомими подіями, формується
псевдозгуртованість.

2. Стадія влади — оформлюються ролі в групі, йде бороть­
ба за лідерство, підвищується опір, може поширюватися аг­
ресія, спрямована на того чи іншого члена групи, оформлю­
ються норми і цінності за безпосередньої участі групи.

Розділ З

3. Стадія переговорів — відбувається структурування гру­пи, оформлюється групова позитивна згуртованість, спільно визначаються цілі, ролі й завдання групи, з'ясовуються схожі проблеми та емоційні переживання.

4. Функціональна стадія — група активно працює, виявля­ючи зацікавленість у вирішенні проблем, клієнти підтримують один одного, окреслюючи відвертість і спонтанність, які ха­рактеризують особливості цієї стадії, на якій приймаються рі­шення.

5. Стадія розпаді/ групи — ситуація, коли окремі члени групи і група в цілому приходить до розв'язання своїх проблем, клієнти формулюють висновки* про необхідність припинення спільної групової діяльності.

Цілі терапевтичного процесу:

1) змінити сприйняття членів групи шляхом вивчення гру­пового досвіду;

2) змінити поведінку, яка ускладнює соціальне функціону­вання індивіда, через взаємовідносини у групі і використання механізмів зворотного зв'язку;

3) усвідомити і змінити норми, цінності та стосунки для ефективного соціального функціонування;

4) досягти емоційної стабільності, яка підтримує сили і життєдіяльність індивіда.

У соціальній роботі розрізняють різні цільові підходи до со­ціальної групової роботи.

• Індивідуальне оцінювання (фостерні групи, робота з об­разами літніх людей тощо).

• Індивідуальна підтримка і обслуговування (підтримка клієнтів, не здатних до самообслуговування, які відчувають труднощі у соціальній адаптації).

• Індивідуальні зміни і соціальний контроль (профілак­тична робота з групами сексуальної агресії):

— соціалізація (робота з групами з формування соціальних навичок для функціонування у мікросоціумі);

— міжособистісна поведінка (групи особистісного зростання),

— індивідуальні орієнтації і цінності (групова робота, спря­мована на зміни ціннісних орієнтацій);

— матеріальні обставини (групова робота з безробітними, тими, хто отримує матеріальну допомогу);

Методи соціальї

— особисті

— особисті

• Освіта, групи).

• Дозвілл групи).

• Посеред мами (посере;[

• Групові комунікативн

• Зміни н навколишньо

• Соціальї політичною тутів).

Основні мо

Класифіка тизації реальї терними в 60

1. Групи ді

2. Освітні орієнтації, гр

3. Соціал вних моделей

4. Терапев
К. Папелл

групової соці надаються; ос ника; теорети гію клієнта. 1 цілей, клінічі Модель сої прийняту в пі

Клінічна контексті. Дл підхід, який лікування, ¹ завершення

Г

V-

Розділ З

вання гру-'ь, спільно гься схожі

>Є, ВИЯВЛЯ-

і;тримують гь, які ха-аються рі-

емі члени х проблем,

Дата добавления: 2015-05-23