Розділ З. філактика вживання алкогольних напоїв і наркотичних речо­вин; підтримка дітей та молоді, які постраждали від насильс тва); соціальна опіка і соціальний

Методи соціаль*

філактика вживання алкогольних напоїв і наркотичних речо­вин; підтримка дітей та молоді, які постраждали від насильс тва); соціальна опіка і соціальний захист соціально незахище них груп молоді (підтримка і розвиток творчих здібностей І валідів; соціальна допомога молодим сім'ям; соціальна допо­мога самотнім матерям і неповним сім'ям; робота з групами ризику; волонтерські програми соціальної опіки); соціальний розвиток молоді та її інтеграція у суспільство (формування інте­ресів, потреб, цінностей та пріоритетів життя; сприяння само­вихованню, самовизначенню, самовдосконаленню; розвиток та підтримка творчого потенціалу талановитої молоді; формуван­ня світогляду молодої людини засобами соціальної реклами).

4. Організація волонтерських груп, реалізація волонтерсь­кої роботи. На цьому етапі вона здійснюється відповідно до певної соціальної програми, плану роботи у групі, графіка во­лонтерської допомоги. Волонтерська робота може бути постій­ною у тому випадку, коли волонтер згідно з графіком роботи працює певний час у визначені дні в соціальній службі чи ор­ганізації третього сектору; тимчасовою — за викликом соціаль­ної служби за попередньою домовленістю про вільний час, який волонтер може присвятити такій роботі. Взаємовідноси­ни із соціальною службою визначаються на основі контракту (усного або письмового) чи угоди. Керує роботою волонтерів со­ціальний працівник чи супервізор. Його завдання — спостері­гати за роботою волонтерів, надавати консультації, поради, рекомендації щодо поводження у різних ситуаціях, проводити наради, збори тощо.

5. У разі припинення роботи волонтерської програми -припинення участі волонтерів у добровільній допомозі чи їх переведення в інші програми.

Ефективність роботи волонтерів залежить від рівня їх моти­вації, який підтримується соціальною службою шляхом здій­снення різних заходів: підтримки професійної мотивації сту­дентів, які навчаються на відділеннях чи факультетах соціальної роботи вищих навчальних закладів, оформлення навчальної і виробничої практики на основі волонтерської до­помоги; різних матеріальних заохочень у вигляді спеціальних стипендій, проїзних квитків та ін. Волонтери, які самі зверну-

лися у соціалі визначають її так, щоб дося ти. Вони пра чись зробити ми.Мотиваці так і "приєді залучитися д рюваних орг працюють тр ють постійне Мотивація в чуття себе у знання є дл* змогу просуі Найбільп діяльності с прямком до(сиротам, діч вулиці, осоС цією меток "Книжки д для дітей-ії витку", "С> тощо. Всьо: 4390 волон ному рівні, мадських служб праї У б агат основою сі саме залу суспільни передумої суспільстз шені за рі Зокрема, кій історі

Розділ З

ічних речо-ід насильс-

незахище-бностей ін-ільна допо-

з групами соціальний вання інте-яння само-юзвиток та

формуван-еклами). олонтерсь-повідно до графіка во-ути постій-£ом роботи ^жбі чи ор-зм соціаль-іьний час, мовідноси-контракту онтерів со-

спостері-

, поради, проводити

ограми — >мозі чи їх

ня їх моти-яхом здій-ивації сту-ікультетах [юрмлення рської до-[еціальних імі зверну-

Методи соціальної роботи

лися у соціальну службу, встановлюють межі для своєї роботи, визначають її тривалість, прилаштовуючи свій час та енергію так, щоб досягти максимально успішного результату від робо-

, Вони прагнуть виконувати будь-яке доручення, намагаю­чись зробити все необхідне, щоб їхні зусилля виявилися дієви­ми, Мотивацією для такого типу волонтерів є як "досягнення", і "приєднання", що часто має вигляд чудової можливості залучитися до роботи та проявити себе у справі. Багато з утво­рюваних організацій покладаються на таких волонтерів, які працюють тривалий час, створюють робочі місця, що потребу­ють постійного витрачання часу впродовж тривалого періоду. Мотивація волонтерів, які працюють тимчасово, — це не від­чуття себе у групі, а лише визнання власних досягнень. Ви­знання є для них мірою вдячності з боку організації, що дає їм змогу просуватися вперед.

Найбільший досвід волонтерської роботи набуто в практиці діяльності соціальних служб для молоді. Найпоширенішим на­прямком добровільної допомоги є соціальна допомога інвалідам, сиротам, дітям, які залишилися без піклування батьків, дітям вулиці, особам, схильним до наркоманії та алкоголізму та ін. З щєю метою реалізуються такі програми, як "Діти вулиці", "Книжки для дітей-інвалідів", "Друзі по телефону", "Ігротеки рядітей-інвалідів", "Сторінки, які ожили", "Разом заради роз­витку", "Сучасне розуміння життя та здорового способу життя" тощо. Всього в соціальних службах у 58 програмах бере участь ШО волонтерів. Практично всі програми, особливо на первин­ному рівні, реалізуються шляхом залучення волонтерів та гро­мадських організацій. У 2000 р. за програмами соціальних служб працювало понад 70 громадських організацій м. Києва.

У багатьох розвинутих країнах світу волонтерський рух є основою системи саморегуляції у суспільстві. Вважають, що саме залучення широких кіл громадськості до розв'язання суспільних проблем на волонтерських засадах може створити передумови для формування такої системи саморегуляції у суспільстві, коли проблеми, що виникають, можуть бути вирі­шені за рахунок внутрішнього потенціалу цього суспільства. Зокрема, поширену традицію має волонтерство в американсь­кій історії, воно є вагомою складовою сучасної американської

Розділі! Методи соціа

культури. Впродовж 80—90 років XX ст. волонтерство в Аме-І риці охоплювало майже половину дорослого населення. Близь! ко 40 /о населення бере участь у волонтерській діяльності у| Канад. Найбільше зростання інтересу до волонтерської діяли ності спостерігається серед 25-річних осіб. Подібними донам І дених прикладів є й волонтерство у Європі. В Англії майже! половина її населення бере участь у волонтерській діяльності! Високий рейтинг волонтерство має у таких європейських краї] нах, я. £ Франц я (19 %), Нідерланди (36 %), Данія (25 %)та| Ірландія (39 %).

Телефонне консультування

Телефонне консультування як метод соціальної роботи за­родилося у США у 1960-ті роки XX ст. (в окремих виданнях називається точна дата — 2 жовтня 1953 р.), у той час, коли відчувалася потреба як в соціальних службах, так і в службах психіатричної і психологічної допомоги, що сприяло спонтан­ному розвитку волонтерського руху на місцевому рівні, За свідченням Мері Френсіс Сілі, причиною цьому виявилася не* здатність національних державних органів задовольнити по­треби населення у різних видах допомоги. Місцеві адміністрації відмовляли в реєстрації відповідних служб на основі вигада­них ними обмежень на види допомоги населенню чи існування у суспільстві певних забобонів щодо різних проблем. У резуль­таті почали створюватись і набули розвитку служби, агенції і заклади, які ставили за мету задоволення потреб людей всіх ві­кових груп. Одними з перших у цьому ряду з'явилися кризові гарячі лінії, які почали займатися такими проблемами, як профілактика самогубств і кризова інтервенція, консультуван­ня, надання довідок (ге£егга1з), інформації та інших спеціалі­зованих послуг.

Серед різновидів телефонного консультування виділяються спеціалізовані гарячі лінії і загальні гарячі лінії. Спеціалізо­вані гарячі лінії — телефонні служби, діяльність яких спрямо­вана на певну мету. Наприклад, превенції суїцидів, основною метою яких є попередження самогубств. Однак ця служба може здійснювати консультування, надавати довідки та інформа-

цію, просте

помоги і сг

підтримки.

Загальні

ють населе:

ня, наданв

результаті]

емоційна п

догляду бл

помоги у к

жінкам і д

і у вихідні

хисту та і:

вихідних.

Визнач

сультуван

лефонної ]

лог і про

("зависаю

да з агрес

фонного д

хологічнс

ВУкрг

які пращ

ціальних

блеми, з а

сультуваї

зові стані

екстрема

дітей та г

на поведі

ливості с

превенці

голізм, в

комп'ют

суальні,

Невід

СНД тілі

товка кв

РоздіАтоди соціальної роботи

во в Ашю, простежувати віддалені результати консультативної до-я.Близимоги і співпрацювати з мережею інших суспільних служб льностіртримки.

есої діяли Загальні гарячі лінії мають ширші програми, які пропону-

и до наврь^^06,116111110 Різні послуги. До них належать: консультуван-

[ії май#^наД^ання Д°^віД°к та інформації, простеження віддалених

_яльносЖзультатів консультативної допомоги, превенція самогубств,

ких крж^оц™^{а п}іД^тР^имка людей похилого віку, які знаходяться без

(25 %) Ї^ГЛЯДУ близьких людей, направлення за викликом бригад до-

Жмоги у кризових ситуаціях (кризова інтервенція), допомога

■інкам і дітям, які зазнали насильства, відповіді у нічний час

■у вихідні дні на звернення у місцеві заклади соціального за-

■сту та ін! Ці лінії зазвичай працюють протягом доби і без

юботи з|_хідних.

виданні Означають такі психотехнічні аспекти телефонного кон-час, кож_ЛЬТування: психологія активного слухання, психологія те-з службффонної розмови, мова телефонного діалогу, телефонний діа-> спонтаАг і прості еріксонівські техніки, психологія регулярних

рівні, фависаючих") абонентів, психологія вербальної агресії, бесі­ди ласяніа з агресивним і маніпулятивним абонентом, помилки теле-ьнити пішого діалогу і мистецтво його завершення, механізми пси-Іністраиологічного захисту і телефонна допомога, ві вигаді ^ У^кР^аї^ні найбільш поширеними є лінії "Телефон довіри'^: існуван»^к'^пР^{аі1іЮЮТЬ П}Р^И соціальних службах для молоді, різних со-у р_ЄЗуЛальних закладах і установах, лікарнях та ін. Основні про-

Іові стани (психологія важкого горя, втрати близької людини; Екстремальні ситуації; хвороба чи вмирання; консультування ітей та підлітків, жертв сексуального насильства), суїцидаль-іаповедінка (в історичній перспективі, загальні риси та особ­ливості суїцидальної поведінки, чинники, які спричинюють її, }ревенція, біоетика і самогубство), проблеми аддикції (алко-^{ціляютьс}1шзм, вживання психоактивних речовин, ігрова залежність, децшліж_0МП'_ЮТЄр_На залежність, релігійні та духовні проблеми), сек-сх спрямврьщ^ спілкування із душевнохворими. основної Невідкладна телефонна допомога започаткована у країнах ^жбамозщд тільки в останні роки, тому важливою проблемою є підго-інформфовка кваліфікованих кадрів.

_агенц|Ідши, з якими звертаються клієнти до ліній телефонного кон­ей всіх Актування: екзистенціальні, вікові, сімейні конфлікти, кри-

гя кризої імами, я ультуваї

Роз;

Соціальна робота в спільноті (общині, ком'юніті,на цевому рівні, в мікрорайоні, громаді). Соціальна робота в маді відображає американський і європейські підходи до со-| ціальної роботи у мікросоціумі, що пояснює розходження термінології, яка відображає специфічні національні традиції системи соціального захисту і допомоги. В Україні цейметоці соціальної роботи розвивається і більш відомий як метод со-) ціальної роботи в мікрорайоні.

Соціальна робота в спільноті — метод, в основі якого лИ жить аналіз життєвого рівня громади з метою розв'язанням) ціальних проблем, підвищення рівня надання послуг та ак* тивізації членів громади через проведення різних акцій и] заходів. Соціальна робота в громаді передбачає інтеграцію всіх] інших методів, зокрема, використання моделі, орієнтованоїш| постановку такого завдання, яке дає змогу клієнтові зрозуміти взаємозалежність і взаємообумовленість особистих і суспіль­них проблем, а також брати активну участь у солідарних діях,) спрямованих на розв'язання конфліктних ситуацій.

Соціальна робота в громаді сфокусована на роз'яснювальні роботі й на створенні структур, здатних розширити можли­вості громадян. Відносини будуються за принципом "знизу вгору" на відміну від бюрократичної — "згори-донизу".

На основі результатів вивчення соціальної роботи на місце! вому рівні в країнах ЄС були зроблені висновки щодо її основ-І них напрямків і підходів (Гебріел Чейнен). Основу її в євро-І пеиських країнах становить соціальна робота з місцевимі| групами. Виділяють такі категорії місцевих груп:

• автономні місцеві громадські групи, які контролюються] безпосередньо мешканцями певної місцевості;

• керовані ззовні ініціативи — проекти, запроваджені мі цевою владою або керованими національними волонтерські організаціями, церквами, профспілками, товариствами вз*| ємодопомоги;

• напіватономні групи, де партнерами виступають м канці та офіційні агенції або зовнішні структури.

Діяльність місцевої громади — це будь-які колективні, де-] ржавні чи квазідержавні зусилля, що включають активну 6 оплатну участь мешканців, спрямовану на задоволення певн потреб громадян.

Осі

• наме через нанн;

•

доглз

• ми в; втру

•

як с: луг.

• нам

ЛОН'

•

пек

(

наї які

чаї

ні

До:

гр ня не вс ге

(о

п

ф

■годи соціальної роботи

■реновні характеристики діяльності місцевої громади: її Постійна участь місцевих жителів у заходах, що мають «тіполіпшення їх ситуації, розв'язання сімейних проблем Іерез взаємодію з різними організаціями, установами, об'єд-■ршями.

1 • Задоволення повсякденних потреб населення, таких, як Ьяд за дітьми, літніми людьми, інвалідами. ₍«Постійний характер соціальної допомоги на основі систе-ішвзаємодопомоги мешканців і короткостроковий — шляхом вручання влади у вирішення проблем громадян. ■ • Місцеві групи та об'єднання громадян влада розглядає ік своїх помічників у наданні різноманітних соціальних пос-

I» Стимулювання владою підтримки та проведення акцій Ьамісцевому рівні.

І • Діяльність місцевої громади розглядається як основа во-■юнтерської допомоги.

І • Робота місцевих громад розглядається як важливий ас-■§ект соціального та економічного розвитку. І Є три головні джерела діяльності місцевої громади: І • самостійна діяльність місцевих жителів; І • діяльність, очолювана органами державної влади; І • діяльність, організована іншими структурами, а саме: І національними організаціями волонтерів, підприємствами,

І які розташовані на певній території, профспілками і церквою. Соціальна робота в громаді має кілька складових, які визна-I чаються також як партнери місцевої діяльності, що мають пев­ні переваги перед іншими методами і напрямками соціальної

І допомоги. і 1. Незалежна діяльність громадян: прямий вияв потреб І громадян, гнучкість у наданні соціальних послуг, індивідуаль-I ний підхід до особистості, врахування близькості до неофіцій­ної мережі надання соціальних послуг, мобілізація активного І волонтерства, перспективне бачення інтересів місцевості, без-

1 готівкова економіка. і 2. Органи влади та інші державні організації та установи

І (агенції): наявність основних ресурсів, головні обов'язки та повноваження, демократична законність, обізнаність і поін-

■$ормованість, заощадливість у витратах.

РозділЗ

3. Наявність муніципалітетів: близькість до місцевих ор­ганів влади, демократична законність, ресурси.

4. Національні або фахові організації волонтерів або доб­родійні організації: перерозподіл фінансів, національні мережі та інформація, обізнаність та поінформованість, мобілізація допоміжного волонтерства, незалежність від уряду.

5. Соціальні партнери (бізнес, профспілки та ін.): основні ресурси та потенціал, приклади успішного залучення до соН ціальної допомоги, незалежність від уряду, провідна роль у навчанні та на ринку робочої сили.

6. Професіонали, які працюють у місцевій громаді: вміле сприяння діяльності громадян, розуміння політичних колізій| на місцевому рівні, ціннісні орієнтації клієнтів соціальних служб.

Соціальний працівник, який працює в громаді, вивчає, до­сліджує соціальні умови життя громадян, виявляє соціальні проблеми, потреби у послугах, складає статистичні дані, банк даних щодо соціальної стратифікації району чи певної місце* вості, наявності місцевих груп, об'єднань громадян за інтере­сами чи соціальними потребами. На основі отриманих даних виявляються найбільш важливі, гострі, найболючіші пробле­ми різних соціальних груп і прошарків населення. Спираючись на ініціативу місцевої громади, формує програму діяльності, і

Залежно від компетенції соціальної служби (агенції) визна­чається зміст соціальної роботи з громадою: дітьми (вулична соціальна робота, гурткова соціальна робота, превентивні за­ходи щодо попередження дезадаптованості дітей та протиправ­ної поведінки); молоддю (попередження негативних явищу молодіжному середовищі шляхом проведення просвітницької роботи, культурно-мистецьких заходів; надання гуманітарної допомоги молодим інвалідам (соціальної допомоги із нагляду та догляду за ними, залучення їх до надомної праці тощо); лю­дям похилого віку (соціальна допомога з догляду і нагляду, за­лучення гуманітарної допомоги, організація дозвілля) таін,

Д. Ротман виділяє три моделі соціальної роботи в мікросо-ціумі: модель локального розвитку, модель соціального ши­нування, модель соціальних акцій.

Методи соціал

Модель л< теграція; ро: демократичі кого спектр кусій і взає ролі коорди маніпулятиі орієнтовани раціоналізм ситуацій.

Модель с тованих заЕ пов'язаних фактів і раї техніки ді* фасілітатор формальної ристовуєтьс соціальних Модель <

ресурсів, ІЕ

несправедл ваних на по ки діяльнос акції; соціа ра, брокера цесами; в с розглядакл

Мікросо професійно кові дослід графічних, й інтерпре' ставляти сі

Операти компетенц потребує з них сфер с

Розділ З І Методи соціальної роботи

ість до місцевих ор-

Дата добавления: 2015-05-23