Суть, необхідність та механізм здійснення фінансового контролю. Характеристика органів фінансового контролю

Фінансовий контроль — цілеспрямована діяльність уповноважених органів щодо забезпечення законності і доцільності виконання фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики.

Основна мета фінансового контролю: дотримання чинного фінансово-господарського законодавства у процесі здійснення фінансової діяльності та окремих фінансових операцій; реалізація стратегії фінансування" тобто передбачення змін умов фінансової діяльності і своєчасне пристосування до них.

Фінансовий контроль може проводитися як на рівні держави (макрорівень), так і на рівні суб'єктів господарювання (мікрорівень).

На макрорівні об'єктом фінансового контролю є фінансово-господарські операції, пов'язані з формуванням і використанням державних фінансових ресурсів на соціально-економічний розвиток, суб'єктами — державні органи влади і управління в особі постійних комісій Верховної Ради України, Національного банку України, органи податкової та контрольно-ревізійної служб, аудиторські фірми тощо.

Фінансовий контроль держави спрямований на раціональне використання бюджетних коштів, дотримання фінансової дисципліни в державних господарських структурах, повне та своєчасне виконання фінансових зобов'язань юридичними і фізичними особами перед бюджетом.

На мікрорівні об'єктом фінансового контролю є фінансово-господарська діяльність підприємств, організацій і установ. Суб'єктами — фінансові менеджери, керівники підприємств, засновники, незалежні аудиторські організації тощо.

Основні принципи фінансового контролю такі:

- незалежність (не враховуються матеріальна чи моральна зацікавленість перевіряючого);

- гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);

- превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

- дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди вживаються певні заходи);

- регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю);

- об'єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства);

- всеохоплюючий характер (якщо можливо, фінансовий контроль має охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).

Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, виділяють такі види.

1. Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави (розроблення, затвердження і виконання бюджетів всіх рівнів, контроль за фінансовою діяльністю державних підприємств, установ і організацій, виконанням фінансових зобов'язань перед державою суб'єктів господарювання недержавної форми власності, організацією грошових розрахунків та веденням фінансового обліку і звітності тощо). Його проводять органи державної влади і управління.

Державний фінансовий контроль поділяють на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють Міністерство фінансів України, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державний митний комітет та інші структури. Відомчий фінансовий контроль проводиться підрозділами міністерств і відомств, державних комітетів та інших органів і застосовується тільки до підвідомчих підприємств та організацій. Останніми роками у зв'язку з ліквідацією окремих міністерств, виникненням та розвитком нових форм власності, масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.

2. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль спрямований на перевірку своєчасності зарахування коштів на рахунки в банківських установах, правильності складання і ведення фінансової звітності тощо. Такий вид контролю здійснюють структурні підрозділи підприємств — бухгалтерія, фінансовий відділ, служба фінансового менеджера.

Залежно від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю.

1. Попередній фінансовий контроль проводиться до здійснення фінансової діяльності з метою недопущення незаконних фінансових операцій. Наприклад, бухгалтерія підприємства перед тим, як виписати документи на використання коштів, перевіряє доцільність витрат, їх відповідність потребам згідно з нормами тощо. На макрорівні прикладом такого контролю є процес складання і затвердження бюджетів усіх рівнів.

2. Поточний фінансовий контроль застосовують у ході проведення фінансових операцій (наприклад, перерахування податків, здійснення виплат). Здійснюється бухгалтерськими службами підприємств з метою забезпечення режиму економії у використанні ресурсів та мобілізації внутрішніх резервів.

3. Наступний фінансовий контроль проводять після закінчення певного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року) під час розгляду бухгалтерської і статистичної звітності шляхом аналізу та ревізії. Така форма контролю спрямована на узагальнення підсумків виконання фінансових операцій і розроблення фінансової стратегії на майбутнє.

Залежно від мети та завдань фінансового контролю виділяють такі його форми.

1. Моніторинг — система заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового контролю, що пов'язана зі спостереженням за фінансовими явищами і процесами і використовується для прийняття оперативних рішень.

2. Внутрішній аудит — форма контролю, що забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору і дає впевненість центральним фінансовим органам виконавчої влади, керівництву органів державного сектору в тому, що система державного управління функціонує у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності.

3. Інспектування — подальший контроль за дотриманням законодавства органами державного сектору при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Методами фінансового контролю є конкретні прийоми проведення фінансового контролю. Їх поділяють на:

- натуральні, коли перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність документам (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольний запуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт тощо);

- документальні, коли контроль здійснюється за наявними документами (ревізії, перевірки).

Органами фінансового контролю є органи, що спеціально створюються для здійснення контрольних функцій, або органи виконавчої влади, на які поряд з їх основними завданнями покладено здійснення контрольних функцій у відповідній галузі фінансової сфери.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють:

- Верховна Рада України та її органи. Відповідно до ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює фінансовий контроль в ході розгляду проектів та затвердження Державного бюджету України і звітів про його виконання, на спеціальних парламентських слуханнях Кабінету Міністрів України, заслуховуванні Програм діяльності Уряду, обговорення й прийняття спеціального фінансового законодавства. Відповідно до Бюджетного кодексу України до повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу. Також визначено повноваження по контролю за дотриманням бюджетного законодавства:

1) заслуховування звітів про стан виконання Державного бюджету, в тому числі заслуховування звітів розпорядників бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету України;

2) контроль за використанням коштів резервного фонду державного бюджету.

Парламентський контроль за витрачанням державних фінансових ресурсів органами і установами виконавчої влади здійснюють також усі постійні комітети Верховної Ради України, кожен у своїй сфері. Комітети Верховної Ради беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів. Крім того, у Верховній Раді України є два спеціалізовані комітети: Комітет з питань бюджету і Комітет із питань фінансів і банківської діяльності.

- Рахункова палата Верховної Ради України, яка відповідно до ст. 98 Конституції України від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням Держаного бюджету України. Повноваження Рахункової палати визначено Законом України "Про Рахункову палату" (в ред. 11 липня 1996 р. № 315/96), ст. 110 Бюджетного кодексу України та іншими законодавчими актами.

- Президент України. Контрольні функції Президента України в сфері фінансової діяльності випливають із його статусу як глави держави. Він безпосередньо здійснює свої контрольні функції, наприклад, підписує фінансові закони.

- Кабінет Міністрів України. Згiдно ст. 113 Конституцiї України Кабiнет Мiнiстрiв України є вищим органом у системi органiв виконавчої влади, яку складають центральнi i мiсцевi органи. Як вищий колегiальний орган, вiн здiйснює владу як безпосередньо, так i через центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх дiяльнiсть. Правове положення Кабiнету Мiнiстрiв визначається Конституцiєю України; нормативно-правовими актами Президента України та Кабiнету Мiнiстрiв України.

Як вищий орган виконавчої влади Кабiнет Мiнiстрiв України очолює єдину систему виконавчої влади в Українi, забезпечує у вiдповiдностi із Конституцiєю здiйснення функцiй i повноважень виконавчої влади на територiї України, самостiйно вирiшує питання, якi вiднесенi до його вiдання чинним законодавством.

Кабiнет Мiнiстрiв України здiйснює контроль за державними фiнансами в ходi: безпосередньої практичної реалiзацiї фiнансової полiтики України, державної полiтики в галузi цiноутворення i оплати працi, складання i виконання Державного бюджету України i звiту про його виконання, здiйснення загальнодержавних i мiждержавних економiчних програм, створення i керiвництва дiяльнiстю рiзних фондiв i т.д. Дiяльнiсть Кабiнету Мiнiстрiв України нерозривно пов'язана з управлiнням державними фiнансами i контролем за їх найбільш раціональним використанням.

- Спеціалізовані органи державної виконавчої влади по управлінню фінансами, для яких сама фінансова діяльність є основною. До цих органів належать: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна пробірна палата України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація України.

- Державна контрольно-ревізійна служба в Україні та її органи на місцях контролюють додержання фінансової дисципліни підприємствами і організаціями за територіальним поділом витрачання коштів із державного бюджету на соціальні потреби, утримання органів державного управління та ін.

- Міністерство праці України контролює додержання законодавства з питань праці та заробітної плати в галузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці механізму регулювання фонду оплати праці. Крім того, Мінпраці України розробляє і затверджує нормативні документи з питань регулювання зайнятості населення, використання праці та її оплати.

- Міністерство статистики України контролює за даними звітності збалансованість ринку товарами, виконання програм економічного і соціального розвитку держави і окремих регіонів, наявність товарних, матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для населення і розвитку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні переписи ресурсів тощо. Урядом України надано право Мінстату України здійснювати контроль за виконанням міністерствами, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями, а також підпорядкованими їм підприємствами і об’єднаннями законодавства і нормативних актів з питань статистики, обліку і звітності, забезпечення достовірності державної звітності, давати обов’язкові для виконання вказівки з усунення виявлених недоліків. Крім того, Мінстат України має право одержувати від органів управління, підприємств і об’єднань статистичну і бухгалтерську звітність та пояснення до неї незалежно від форм власності; перевіряти первинну документацію і достовірність звітних даних; вимагати письмових пояснень та інших матеріалів з приводу виявлених порушень, давати обов’язкові для виконання настанови про усунення порушень звітної дисципліни, а також про проведення в необхідних випадках ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств, об’єднань і організацій.

- Національний банк України згідно з статутом і Законом України «Про банки і банківську діяльність» контролює наявність грошей в обігу, використання кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил розрахунків у народному господарстві та інших операцій підприємцями, покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання коштів з державного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошові відносини у державі. Крім того, він контролює діяльність комерційних банків, реєструє їх, одержує від них баланси, розрахунки економічних нормативів та іншу звітність, проводить ревізії, вносить пропозиції до поліпшення їхньої діяльності або про закриття їх, коли вони як акціонерні утворення порушують чинне законодавство. Національний банк України видає в межах своїх повноважень інструкції, положення та інші нормативні документи з касових, розрахункових, кредитних, валютних операцій. До спеціалізованих органів економічного контролю належать державні комітети, інспекції та ін.

- Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) є цент­ральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції він здійснює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та вірогідності вимірювань і сертифікації продукції, а також координує роботу інших органів державного управління з цих питань.

Головними завданнями Держстандарту України є:

1. створення системи нормативно-технічної документації, що встановлює прогресивні вимоги до розробки, виробництва і використання продукції (робіт, послуг) з метою підвищення технічного рівня і якості, гарантуванням безпеки використання, сумісності та взаємозамінюваності, охорони навколишнього середовища, ресурсозбереження, ширшого застосування мало- і безвідходних технологій, а також підвищення ролі споживача у визначенні кон­кретних характеристик продукції (робіт, послуг);

2. створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації продукції;

3. здійснення державного нагляду за впровадженням і додержанням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги) і державного метрологічного нагляду, використання прав щодо запобігання випуску недоброякісної продукції;

4. визначення основних напрямів і координація проведен­ня заходів міждержавного і міжнародного співробітництва, пов’язаних із стандартизацією, метрологією та сертифікацією;

5. організація нормативно-методичного забезпечення сус­пільного виробництва з питань стандартизації, метрології та сертифікації;

6. організація науково-технічної інформації в галузі стандартизації, метрології та сертифікації.

- Державна інспекція України по захисту прав споживачів та її органи у Республіці Крим, областях, містах і районах здійснюють державний контроль за додержанням підприємствами, організаціями та установами незалежно від форм власності й господарювання, а також громадянами Закону України про захист прав споживачів, інших нормативних актів з питань торгівлі та надання послуг населенню; здійснює перевірку безпосередньо на підприємствах промисловості, сфери послуг, торгівлі та підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях незалежно від форм власності й господарювання.

- Державна інспекція України по контролю за цінами контролює застосування цін і тарифів міністерствами, відомствами, державними, кооперативними, громадськими підприємствами всіх форм власності.

- Антимонопольний комітет України запобігає моно­польному становищу на ринку підприємців, що обмежують конкуренцію певного товару. В противному разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробництві і реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у підприємницькій діяльності.

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до Закону України про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування. Комісії з питань планування, бюджету і фінансів здійснюють кон­троль за виконанням планів та програм економічного і соціального розвитку і бюджету, виявляють внутрішньо­господарські резерви і додаткові доходи бюджету; конт­ролюють надходження та видатки позабюджетного фонду. До компетенції виконавчих комітетів сільських, селиш-них, міських Рад народних депутатів віднесено здійснен­ня контролю за станом обліку та звітності на підприємствах, в організаціях і установах, які є комунальною влас­ністю, здійснюють контроль за додержанням зобов’я­зань щодо платежів до бюджету місцевого самоврядуван­ня підприємствами і організаціями.

Державою делеговано місцевим Радам народних де­путатів та місцевому і регіональному самоврядуванню додатково такі контрольні функції:

– здійснювати контроль за додержанням проектів бу­дівництва об’єктів житлово-комунального господарства і виробничого призначення, а також припиняти будівництво, яке здійснюється з порушенням планів забудови та затверджених проектів і може завдати шкоди навколиш­ньому середовищу;

– призначати державні приймальні комісії, затверджувати акти про приймання в експлуатацію об’єктів житлово-цивільного призначення, а також брати участь у прийманні в експлуатацію інших об’єктів;

– контролювати експлуатацію об’єктів комунального господарства, торгівлі і громадського харчування, побу­тового обслуговування, які є у власності підприємств та окремих громадян; припиняти експлуатацію їх в разі по­рушення екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства, скасовувати у таких випадках видані їм дозволи на створення та експлуатацію відповідних об’єктів.

Рис. Організаційні форми фінансового контролю в Украї­ні

Дата добавления: 2015-05-23