Організаційна структура фінансової системи

Організаційна структура фінансової системи – це сукупність фінансових органів та інститутів, яка характеризує управління фінансами.

Склад фінансової системи

Органи управління: - МФУ - ДПА - КРУ - ДКУ - Рахункова палата - Держфінпослуг - Пенсійний фонд - Фонди соціального страхування

Фінансові інститути: - НБУ - комерційні банки - страхові компанії - небанківські кредитні установи - міжбанківська валютна біржа - фондова біржа - фінансові посередники  

Рис. Склад фінансової системи

17. Суть державних фінансів як сфери централізованих фінансів суспільства, їх ланки.

Державні фінанси є основою економічного життя держави, розвитку її економіки, зростання матеріального добробуту населення. Наявність державних фінансів об’єктивно зумовлена необхідністю розподілу і перерозподілу ВВП між верствами населення, підприємницькими структурами і окремими територіями.

Державні фінанси – центральна ланка фінансової системи, через яку здійснюється вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток країни.

Державні фінанси – це:

- центральна підсистема фінансової системи країни, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни;

- сукупність економічних відносин, пов’язаних з первинним і вторинним розподілом ВВП з метою утворення грошових фондів, необхідних для виконання державою, властивих їй функцій.

- сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність.

Отже, державні фінанси – це система грошових фондів, зосереджених у руках держави і призначених для виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.

Головне призначення державних фінансів — за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Це досягається завдяки методам і формам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх для розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів усіх ланок влади.

Через ДФ опосередковується майже 80% фінансових відносин.

Ланки ДФ:

- Зведений бюджет України - сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу іпрогнозування економічного і соціального розвитку держави, включає: держ бюджет, зведений бюджет АРК, зведені бюджети областей, міст Києва та Севастополя.

- Фінанси державного сектор економіки, які в свою чергу включають:

- Фінанси державних підприємств та організацій характеризують систему економічних відносин щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на підприємствах з державним капіталом для забезпечення ефективного розвитку їх на всіх стадіях життєвого циклу.

- Фінанси підприємств комунальної власності.

- Державні цільові фонди – сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні центральних та місцевих органів влади і використовуються на певні цілі, що мають першорядне значення для країни: ПФ, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ФСС від нещасних випадків на виробництві, фонд загальнообязкового соціального страхування на випадок безробіття, валютний фонд.

- Державний кредит – сукупність кредитних відносин, в яких позичальником виступає держава (в особі МФУ, республіканських і місцевих органів влади), а кредиторами – юридичні або фізичні особи.

- Загальнодержавні фінансові резерви – грошові ресурси, що резервуються державою для забезпечення непередбачуваних витрат і спеціальних потреб.

Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічної системи основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кожним громадянином з огляду на відповідні об'єктивні причини. До них належить зокрема, структурна перебудова економіки, боротьба з монополізмом, захист навколишнього середовища, оборона, правопорядок, захист тих громадян, які на ринку входять до числа споживачів — інваліди, діти, престарілі, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення й страхування, охорона здоров'я тощо. Виходячи з цього, держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів із метою прискорення зростання матеріального виробництва й добробуту населення. Для побудови такої моделі треба визначити рівень втручання держави у господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов'язань держави в питаннях соціального забезпечення своїх громадян. Від цих факторів залежить, яка частка валового внутрішнього продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних державою.

18. Характеристика органів, які функціонують у сфері бюджету держави, контрольно-регулюючих органів, фінансових інститутів, які працюють на фінансовому ринку, органів управління цільовими фондами.

Основні завдання МФУ:

- забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням;

- забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

- здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами;

- підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

- розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організація роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу;

- удосконалення міжбюджетних відносин;

- здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

- розроблення стратегії фінансування державного бюджету;

- забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

- удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

- здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб - підприємців;

- інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.

Податкова служба України утворена 1 липня 1990 року Постановою Ради Міністрів України від 12 квітня 1990 року №74 „Про створення державної податкової служби в Українській РСР” у складі Міністерства фінансів.

Статус, функції та правові основи діяльності податкової служби в Україні визначені Законами України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” та від 24 грудня 1993 року №3813-ХІІ „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Державна податкова адміністрація організовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодавства. На неї покладені такі основні функції:

- розроблення проектів податкового законодавства;

- проведення масово-роз’яснювальної роботи серед платників податків;

- облік платників податків та надходжень їх до бюджету;

- контроль за правильністю обчислення податків та інших обов’язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

- накладення штрафних санкцій та адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства;

- міжнародне співробітництво у сфері оподаткування.

Державна контрольно-ревізійна служба в Україні здійснює незалежний внутрішній фінансовий контроль від імені виконавчої гілки влади.

У 1993 році прийнято Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Указом Президента України від 27 серпня 2000 року № 1031 “Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” Головному контрольно-ревізійному управлінню України надано статус центрального органу виконавчої влади.

До складу державної контрольно-ревізійної служби в Україні входять: ГоловКРУ України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, 24 областях, містах Києві і Севастополі та 562 контрольно-ревізійних відділів в районах, містах і районах у містах.

Органи державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за:

1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;

2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;

3) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (1995) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. Комісія щорічно доповідає Президентові України про стан розвитку фондового ринку. ДКЦПФР у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням “Про ДКЦПФР”.

ДКЦПФР відповідно до покладених на неї завдань:

1. встановлює вимоги щодо випуску (емісії) та обігу цінних паперів та їх похідних, а також установлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск;

2. встановлює стандарти випуску (емісії) цінних паперів;

3. видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України;

4. здійснює реєстрацію випуску цінних паперів та інформації про їх випуск, у тому числі цінних паперів іноземних емітентів, що є в обігу на території України;

5. встановлює вимоги щодо допуску цінних паперів іноземних емітентів та обігу їх на території України;

6. реєструє правила функціонування організаційно-оформлених ринків цінних паперів;

7. встановлює порядок та видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами та інші передбачені законодавством спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, анулює ці дозволи (ліцензії) в разі порушення вимог законодавства про цінні папери, визначає перелік відомостей, які повинні подавати торговці цінними паперами протягом строку дії дозволу;

8. встановлює порядок і здійснює державну реєстрацію фондових бірж та позабіржових торговельно-інформаційних систем, а також саморегулівних організацій, що створюються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

9. встановлює порядок здійснення професійної діяльності іноземними суб’єктами на ринку цінних паперів;

10. встановлює порядок подання звітності учасниками фондового ринку;

11. бере участь у розробленні та вносить на розгляд у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку фондового ринку, а також бере участь у підготовці відповідних проектів міжнародних договорів України, здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав, міжнародними організаціями з питань, віднесених до її компетенції;

12. роз’яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери і застосовує заходи впливу у разі його порушення;

13. координує роботу щодо підготовки фахівців з питань фондового ринку, встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, проводить сертифікацію фахівців з питань фондового ринку;

14. інформує громадськість про свою діяльність та стан розвитку ринку цінних паперів

Рахункова палата України створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту. Вона відіграє роль експертного органу, роблячи відповідні висновки і даючи рекомендації з питань фінансової діяльності органів управління. Рахункова палата може проводити також ревізійну роботу в різних ланках фінансової системи. Рахункова палата ще здійснюється контроль з позицій макроекономічного фінансового регулювання і дійовості фінансової політики.

Аудиторська палата, хоча і не є фінансовим органом, організовує незалежний фінансовий контроль. Вона видає ліцензії юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності й контролює дотримання вимог законодавства з аудиторського контролю.

Пенсійний фонд України — центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління соціальною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Рік заснування 1990.

Національний банк України (1991) є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.

Національний банк України відповідно до Закону України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.

Національний банк виконує такі функції:

1. відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2. монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3. виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4. встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5. організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6. визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7. визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8. здійснює банківське регулювання та нагляд;

9. веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10. веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11. здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

12. складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

13. представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14. здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15. забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16. аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17. організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18. реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19. бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20. визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21. здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Комерційний банк – це універсальна кредитна установа, яка створюється для залучення грошових ресурсів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення і платності.

Комерційні банки формують банківську систему і виконують такі основні функції: акумуляція тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб; проведення безготівкових розрахунків; касове обслуговування готівкового обліку; кредитування; агентські та інші послуги клієнтам банку. В умовах ринкової економіки комерційні банки являють собою серцевину фінансової системи, виконують роль кровоносної мережі в економіці. Концентруючи значну масу фінансових ресурсів і спрямовуючи кредитні потоки, вони відіграють провідну роль у розвитку кожної країни. Тому економічна та фінансова міць країни визначається насамперед потенціалом її банківської системи.

Страхові компанії — це фінансові посередники, які здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у договорі страхування (страховому полісі). Страхові компанії укладають угоди на страхування, приймають страхові платежі й виплачують страхові відшкодування, інвестують тимчасово вільні кошти. Вони розробляють форми, види й умови страхування, установлюють розміри страхових тарифів.

Міжбанківська валютна біржа проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют. Ціни, які формуються на цій біржі, характеризують ринковий курс валют, тобто той, який складається під впливом попиту і пропозиції як на національну, так і на іноземні валюти. Крім того, операції з купівлі-продажу валют здійснюються на міжбанківському валютному ринку.

Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Основне її призначення – організація функціонування вторинного ринку. Однак, з одного боку, через неї може здійснюватися і первинне розміщення цінних паперів, а з іншого боку, і вторинний ринок може функціонувати поза біржею. Розрізняють біржовий і позабіржовий обіг цінних паперів.

20. Зміст фінансів підприємств, функції, принципи організації.

Фінанси підприємств за своєю сутністю – це складна економічна категорія. У вітчизняній економічній літературі прийнято вважати, що фінанси підприємств (суб’єктів господарювання, підприємницьких структур) є системою грошових відносин, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Фінанси підприємницьких структур — це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються й використовуються задля здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях економіки.

Фінанси підприємств як економічна категорія проявляються через такі функції:

— формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

— розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов’язань перед фінансово-банківською системою та для соціально-економічного розвитку підприємств;

— контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

У процесі відтворення ФП виконують такі ж функції, що й фінанси в загальному:

1. Розподільчу – розподіл фінансових ресурсів підприємств за їх цільовим призначенням. Завдяки цій функції забезпечується послідовність і пропорційність розподілу НД на макро- та мікрорівнях економіки.

2. Контрольну – контроль за дотриманням пропорцій у первинних розподільчих та перерозподільних процесах.

Під організацією фінансів розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

Принципи організації фінансів підприємств за умов ринкової економіки

Саморегулювання

Самоокупність

Самофінансування

Рис. Принципи організації фінансів підприємств

Принципи саморегулювання, самоокупності та самофінансування на практиці реалізуються через:

1. комерційний розрахунок – методу ведення господарської діяльності, що полягає в постійному порівнянні (у грошовому вимірі) витрат та результатів діяльності;

2. економічні методи (важелі) регулювання діяльності підприємств з боку держави шляхом проведення нею податкової, кредитної, валютної, амортизаційної, інвестиційної протекціоністської та інших видів економічних та соціальних політик;

3. господарську та фінансову незалежність підприємств, самостійність вибору підприємствами ділових партнерів, форм і методів розрахунків, обсягів виготовлення та реалізації продукції, її асортименту тощо;

4. фінансову відповідальність підприємств за результати своєї господарської діяльності;

5. матеріальну зацікавленість підприємств у фінансових результатах своєї діяльності;

6. партнерські взаємовідносини підприємств з постачальниками, споживачами, банками, страховими компаніями, бюджетом, державними цільовими фондами й іншими контрагентами.

До фінансових належать такі економічні відносини підприємства:

1. Зовнішні фінансові відносини:

- із засновниками

- з іншими субєктами підприємництва

- із бюджетами

- із цільовими фондами

- із банками

- зі страховими компаніями

- з учасниками фондового ринку

2. Внутрішні фінансові відносини щодо:

- формування і розподілу грошових доходів підприємства

- формування, розподілу та використання чистого прибутку

- формування та використання амортизаційних відрахувань

- утворення та використання забезпечення майфбутніх витрат і платежів, інших цільових фондів підприємства.

Дата добавления: 2015-05-23