Оборотні кошти підприємства, їх значення та структура. Суть оборотних виробничих фондів та фондів обігу. Джерела фінансування оборотних коштів

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як "предмети праці", "матеріальні активи", "гроші, що обертаються". Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на грошові засоби.

Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

ОБОРОТНІ КОШТИ

ОБОРОТНІ ВИРОБНИЧІ ЗАСОБИ (СФЕРА ВИРОБНИЦТВА)

Оборотні кошти у виробничих запасах

Оборотні кошти у виробництві

ЗАСОБИ ОБІГУ (СФЕРА ОБІГУ)

Готова продукція

Кошти і кошти в розрахунках

Рис. Склад оборотних активів

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих по-слуг), проведення розрахунків.

Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.

Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г - Т...В...Т' - Г'

де Г - кошти, що авансуються;

Т - предмети праці (товар);

В - виробництво;

Т' - готова продукція (товар);

Г' - кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + АГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: 1) залежно від участі їх у кругообігу коштів; 2) за методами планування, принципами організації та регулювання; 3) за джерелами формування. Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані. Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції. До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі. За джерелами формування оборотні кошти поділяються на: 1) власні та прирівняні до власних; 2) залучені; 3) інші.

Джерела формування оборотних коштів: власні, залучені.

Таблиця 2

Показники стану та ефективності використання оборотних активів

Група показників	Показник	Формула для розрахунку	Економічний зміст	Позитивна тенденція
Показники стану оборотних коштів	Брак оборотних коштів	Норматив оборотних коштів-Фактичний обсяг оборотних коштів	Перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю	=0, <0
Надлишок оборотних коштів	Фактичний обсяг оборотних коштів- Норматив оборотних коштів	Перевищення розмірів оборотних коштів понад потрібні для задоволення мінімальних потреб виробництва у ресурсах	=0, >0
Показники ефективності використання	Тривалість обороту	Середньозважена вартість ОЗ (Ф1, 030)*360/Чистий дохід від реалізації продукції	Період (у днях), за який оборотні кошти здійснюють один оборот	Зменшення
Коефіцієнт обертання	Чистий дохід від реалізації продукції/ Середньозважена вартість ОЗ (Ф1, 030)	Кількість оборотів, що здійснюють оборотні кошти за звітній період	Збільшення
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів	Середньозважена вартість ОЗ (Ф1, 030) / Чистий дохід від реалізації продукції	Величина оборотних коштів, що припадає на 1 грн. виручки від реалізації	Зменшення
Коефіцієнт ефективності	Чистий прибуток (Ф2, 020)/ Середньозважена вартість ОЗ (Ф1, 030)	Частка прибутку, що припадає на 1 грн. оборотних коштів	Збільшення

Дата добавления: 2015-05-23