Ринкова економіка. Ринок і суть, функції, умови

Сокири

Кг. зерна

1 вівця = 20 м. полотна

- загальна форма власності

40 кг. зерна =

20 м. полотна = 1 вівця

2 сокири =

- грошова форма вартості

40 кг. зерна =

20 м. полотна = 2 гр. золота

2 сокири =

Гроші – це особливий товар, який використовується для придбання всіх інших товарів, служать загальним еквівалентом.

Вартість товару створюється у виробництві а проявляється праця тільки через мінову вартість. Із розвитком товарних відносин розвивались і форми вартості. Облік товарів, що зародився у первісному суспільстві довгий час був випадковим.

Із 1 великим суспільним поділом праці, коли виділилися скотарські племена, з’явилась потреба у регулярному обміні одного товару та інший.

Ця найелементарніша форма вартості – це проста, (одинична, випадкова) яка виростала вартість одного товару до іншого (проста форма). У сокиру вкладено скільки праці, скільки у 1 вівці. І сокира – виражає свою вартість у другому товарі – 2 списки, І ^ий товар(сокира) грає активну роль і знаходиться у відносній формі вартості.

Другий товар (списи) виконує пасивну роль і знаходиться у еквівалентний формі вартості і виступає у ролі мірила вартості 1 ^ого товару (сокири), є його еквівалентом. Із другим поділом праці, коли відокремлюється ремесло обмін стає частішим, ремісники мусять продавати свої товари. Наступає складна розгорнута форма вартості, де роль еквівалента виконує ряд товарів по черзі (складна форма).

Але товарне виробництво обмін розвивається дальше, суспільний поділ праці поглиблюється, з’являється купецтво розвинута торгівля і і стихійно ніхто не домовляючись у кожному районі, в кожному районі, в кожного народу з’являється найпопулярніший товар і стає еквівалентом.

Розгорнута форма вартості перетворюється у загальну і кожен власник обмінює свій товар на товар, що стає еквівалентом.

У стародавній Русі таким еквівалентом стають хутра (гроші на 3 купи).

У Києві – сіль,

Монголії – чай,

Індія – тварини,

Африка – ракушки.

І ніхто ні з ким недоговорюються. Так було, поки не встановився міжнародний ринок. Коли обмін вийшов за межі місцевого ринку, виникла необхідність закріпити ці функції за одним товаром, який і став грошами, спочатку металевими, а потім срібло, золото. Чому золото? (Метал однорідний, діли мий, сохраняємий, благородний, нержавіючий, а купицю – розріжеш цінність втрачена. А головне золото має високу вартість, бо у малій кількості золота затрачено високу вартість, бо у малій кількості золота затрачено багато праці). Отже форми вартості:

1) проста (одинична, випадкова) І поділ праці відокремило скотарство,

2) складна (розгорнута) ІІ поділ виділилось ремесло,

3) загальна – дальший розвиток товарного виробництва,

4) грошова – формування світового ринку.

в) Сучасні грошові системи.

Історії відомі періоди, коли в обігу переважали золоті монети. Така система грошей називається золотомонетною. Як відомо, пізніше в обігу появилися паперові гроші, які забезпечувались золотом. Оскільки ці гроші вільно обмінювались на золото, забезпечувались золотом, то ця грошова система називається золото стандартною. В сучасних умовах золото перестало бути грошима. Воно не виконує функції загального еквіваленту, і природно, постає запитання: що являють собою сучасні грошові системи? Що становить субстанцію нинішньої грошової одиниці після того як зникли її золота основа, золотий зміст? Відповісти на це питання складно, ця проблема на сьогоднішній день повністю не розв'язана. Досить сказати, що сучасна грошова система базується на кредитах, і тому називається кредитною системою.

а) Попит і пропозиція. Ринкова ціна.

Ринкова ціна — це ціна, що встановлюється на ринку. Розрізняють ціни попиту, пропонування і рівноваги. Під ціною попиту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні брати товар, а під ціною пропонування - граничну мінімальну ціну за яку продавці ще готові пропонувати свій товар. Ціна рівноваги— це ціна, за якої розмір попиту дорівнює розміру пропонування.

Ринкова ціна - це фактична ціна, що встановлюється у відповідності до попиту і пропозиції. Попит представляє собою платоспроможну потребу, тобто це сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за потрібні їм товари. Пропозицію можна характеризувати як сукупність товарів, що поступають для реалізації на ринку, тобто ринкові фонди. Співвідношення між попитом і пропозицією називається кон’юнктурою. У більш ширшому відношенні кон’юнктура - це стан ринку. Взаємодія попиту і пропозиції виступає основою ринкового механізму.

Попит об’єднуючи всіх споживачів (покупців), відображає обсяг і структуру суспільних потреб, забезпечених відповідною сумою грошей. В його основі лежать: конкурентноздатність товару, вона прямо пропорційна висоті його якості і обернено пропорційна рівню ціни.

Покупці виходять на ринок з певною сумою грошей, що виділяється на купівлю. При цьому, природно вони хотіли б придбати товар дешевше, в той час продавці намагаються продати його по дорожче. Але ринкова ціна не може піднятися вище ціни попиту. Цей термін означає граничне допустиму ціну, за яку споживачі ще готові купити товар. Існує взаємозв'язок між ціною попиту і кількість реалізуємо продукції. Чим менше останньої, тим більшу ціну покупець готовий за неї заплатити, і навпаки. Якщо ціна попиту висока, то покупців виявляється мало, а обсяг продажі незначним. При зниженні ціни попиту товар стає більш доступним, росте число покупців і кількість продаж. Ця залежність між ціною і кількістю купленого товару називається кривою попиту. Вона показує ринкову поведінку споживача.

Є випадки попит залишається незмінним при змінній ціні. Це називається нееластичний попит.

На відміну від нього, еластичний попит - це попит, який змінюється у відповідь на незначне коливання цін. Мірою такої зміни коефіцієнт еластичності попиту. Він залежить від ступеня задоволення тим чи іншим товаром.

Крива пропозиції виражає зв'язок між ціною і тією кількістю продукції, яку виробники бажають виробити і продати на ринку. Крива пропозиції показує поведінку продавця: при низькій ціні продавець запропонує менше товару, або взагалі може його притримати до наступного зростання цін, при високій винесе на продаж більшу кількість товару. Але ринкова ціна не може опуститися нижче ціни пропозиції - граничне мінімальної ціни, по якій продавці готові продавати свій товар.

Чим вища ціна товару тим в більшій мірі зростає його репозиція з боку продавців. І навпаки, чим вища пропозиція, тим нижча ціна.

Співставляючи два закони, можна впевнитись: попит і пропозиція - дві протилежні ринкові сили, які викликають підвищення або падіння ціни. Але є такий стан, коли вони урівноважуються. Цей стан називається станом рівноваги.

в) Конкуренція суть, форми.

У повсякденному житті ми все частіше зустрічаємо слова:

"конкуренція", "конкурентно спроможність", "конкурентна боротьба", "конкурентний ринок". Конкуренція - категорія явно суперечлива. З одного боку існує твердження, що без конкуренції ринку не буває, а з іншого, цілком конкурентним є той ринок, на якому учасники (фірми) не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі. Якщо конкурентна боротьба існує, такий ринок не вважається цілком конкурентним. Більш того, чим сильніша конкуренція, тим повніше формуються умови для їх обмеження. Але ринок рухається вже не цілком конкурентного, а до монопольного. Ця суперечливість конкуренції виступає передумовою найпротилежніших оцінок її ролі в економіці. Одні економісти стверджують, що конкуренція - це велике благо (між іншим, ця точка зору є характерною для сучасних українських реформаторів), інші наполягають на тому, що конкуренція, протиставляючи суб'єктів ринку і породжуючи монополію, - велике зло для економіки. Де правда?

Відповідаючи на це питання, слід, очевидно, починати з елементарного: що таке конкуренція. Конкуренція (від лат. конкурс — зіткнення) — це форма економічних відносин між суб'єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу й купівлі товару. Суть конкуренції проявляється в тому, що вона, з одного боку, створює такі умови, за яких покупець на ринку має безліч можливостей для придбання товарів, а продавець - для їх реалізації. З іншого боку, в обміні беруть участь дві сторони, кожна з яких ставить свій інтерес вище інтересу партнера. В результаті і продавець, і покупець при укладанні угоди повинні йти на взаємний компроміс при визначені ціни, інакше угода не відбудеться, а кожен з них понесе збитки.

Неодмінною умовою конкуренції є незалежність суб'єктів ринкових відносин від певних "вищих" і "зовнішніх" сил. Ця незалежність проявляється, по-перше, в можливості самостійно приймати рішення про виробництво або купівлю товарів чи послуг; по-друге, у свободі вибору ринкових партнерів. У процесі конкуренції господарюючі суб'єкти як би взаємо контролюють один одного, причому здійснюють це переважно краще найретельнішого державного органу. Конкуренція також є важливим інструментом регулювання пропорцій суспільного виробництва в умовах ринку.

Конкуруючі сторони поводять себе на ринку по-різному. Можна виділити три основні типи конкурентної поведінки.

Креативний тип конкурентної поведінки передбачає забезпечення переваг суперникам шляхом введення якихось нових компонентів ринкових відносин (нова продукція, нові технології або нові форми організації виробництва і т.д.). Суттєвою ознакою креативної конкуренції є прагнення ринкових контрагентів до зміни існуючої структури попиту і пропозиції.

Дата добавления: 2015-05-23