Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу

а) Позичковий капітал і процент.

В процесі підприємницької діяльності оборот фондів, капіталу здійснюється нерівномірно. Складається така ситуація, що в одних підприємців утворюються вільні гроші, а в інших їх не вистачає. Відсутність грошей стимулює підприємницьку діяльність, уповільнює оборот фондів, веде до зменшення прибутку. Вільні гроші, за відсутності сфери використання, "омертвляються", тобто вони не забезпечують одержання прибутку. Таким чином, є необхідність власнику вільних грошей передати їх за певну плату іншому підприємцю. В свою чергу,

підприємцю з дефіцитом грошей доцільно їх взяти при умові що одержаний прибуток буде більшим плати за позичені гроші.

Плата за позичені гроші називається позичковим процентом. Процент - одна з центральних категорій ринку. Він представляє собою ціну позичкового капіталу. Кількісно процент виражається нормою. Норма процента представляє собою відношення доходи на позичковий капітал до його абсолютної величини. Розмір процентної ставки визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Крім того на величину процента впливають такі фактори, як політика центрального емісійного банку, циклічні і сезонні коливання кон’юнктури ринку, темпи інфляції, стан платіжного балансу, рух валютного курсу.

Звідси, кредитне підприємство - це такий вид діяльності, при якому гроші передаються в позичку за певну плату, процент. Це найбільш загадковий вид підприємницької діяльності.

Цей вид підприємництва виражається формулою Г - Г', а позичковий процент (2) являє собою різницю між Г' (повернені гроші з процентом) і Г (позичені гроші).

б) Банки і кредитні відносини.

Кредитним підприємництвом займаються банки. Банк - це особлива організаційна одиниця підприємництва, сферою діяльності якої є операції з позичковим капіталів. Банки мають клієнтів (позичальників і кредиторів) та кореспондентів (інші банки і кредитно-фінансові інститути, з якими банк постійно підтримує ділові відносини).

Кожний клієнт банку відкриває в ньому рахунок, на якому відображаються всі його платежі. Платіжні операції на користь клієнта заносять в кредит (на праву сторону рахунку), а використання коштів клієнтом - в ліву сторону (дебет). Різниця між дебетовою і кредитовою позиціями клієнта утворює сальдо (залишок) рахунку.

Банк є власником лише тієї невеликої частини грошей, які були вкладені в нього створення його засновниками. Ці гроші — статутний капітал банку — потрібні лише для організації роботи і забезпечення його зобов'язань перед вкладниками.

Основним "робочим інструментом" банку є кошти, які він одержує від вкладників і використовує для кредитування як позичковий капітал. Вкладники дають гроші банку в користування не назавжди, а на певний час. Джерелами позичкового капіталу виступають: капітали рантьє, тобто осіб не схильних займатися підприємницькою діяльністю; збереження широких верств населення; капітали осіб, що змінюють сферу підприємницької діяльності; бюджетні залишки; вільні капітали підприємств, амортизаційні фонди; капітали, що переходять від підприємства до підприємства в формі товарного кредиту; капітали утворені за рахунок випуску банкнот.

В якості основних позичальників виступає сфера підприємництва; споживачі; держава, місцеві органи влади.

Грошові кошти, передані їх власниками на тимчасове зберігання в банк з наданням йому права використовувати ці гроші для кредитування називаються депозитами.

Діяльність банку зв'язана з трьома видами операцій: пасивними, активними і комісійними. Пасивними операціями називаються такі, за допомогою яких утворюють ресурси банку. Активними операціями банку називаються його діяльність, зв'язана з розміщенням грошових ресурсів банку, тобто надання їх в кредит. Комісійними операціями називається посередницька діяльність, яка не викладає кредитів з сторони банків і є джерелом надходження коштів на рахунок банку. До такого роду операцій відносяться: платіжний обіг, операції з валютою, інкасування векселів і чеків, прийом на збереження цінних паперів і здача в найм сейфів, управління майном.

Банк виплачує своїм вкладникам по депозитах низький процент, а за надані кредити бере високий процент. З другої сторони він несе витрати пов'язані з утриманням приміщень, обладнання, охорони. Різниця між величиною одержаного проценту за кредит (21) і сумою процента за вклади (22) та видатків банку (Вб) являє собою прибуток банку. Звідси, прибуток банку (Рб) можна визначити за формулою: Рб=21-(22+Вб)

В свою чергу позичальник позичені гроші вкладає в промислову, торгову чи іншу підприємницьку діяльність. Від цієї діяльності він одержує прибуток. Частину прибутку привласнює. Ця частина називається підприємницьким доходом. Другу частину одержаного прибутку позичальник передає кредитору у формі, позичкового проценту.

в) Капітал в сфері торгівлі, торгівельний прибуток.

Бастіони натуральних господарств — сімейні і феодальні були розорені торгівлею. В умовах товарного виробництва вироблену продукцію необхідно продати. А споживачу її потрібно купити. Споживач купляє продукцію безпосередньо у виробника, або посередника, торговця. Таким чином, крім промислового підприємця, суб'єктом на ринку виступає торговий підприємець. Його специфічною функцією є забезпечення процесу реалізації товарів.

Торгове підприємництво дозволяє позбавити промислового виробника від клопотів, пов'язаних із реалізацією продукції безпосередньо споживачам. Промисловий підприємець завдяки цьому має можливість зменшити потребу в засобах і предметах праці, робочій силі, і вивільнені кошти направити на розширення виробництва, підвищення рівня його ефективності. В свою чергу спеціалізація окремих груп підприємців на реалізації товарів забезпечує прискорення обігу, скорочення видатків обігу і, в цілому, сприяє підвищення ефективності суспільного виробництва.

Капітал торгового підприємця знаходиться в двох формах:

грошовій і товарній. А загальна формула торгового підприємства виражається в поступовому перетворенні грошей в товар, а потім товару в гроші і має такий вигляд: Г-Т-Г'.

Торговий підприємець як і торговий зазнає певних витрат. Ці витрати в грошовому виразі називаються видатками обігу. Розрізняють два види видатків обігу: чисті і додаткові.

Чисті пов'язані із зміною форми вартості (перетворення товарів в гроші чи грошей в товари). До них відносять затрати на утримання торгових приміщень, обладнання, рекламу, зарплата працівникам прилавка, утримання бухгалтерії.

Додаткові витрати пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу. Вони включають видатки, пов'язані із транспортуванням і збереженням запасів товарів, з їх упаковкою і розфасовкою.

Мета торгового підприємця, як і промислового — одержання прибутку. Утворення торгового прибутку здійснюється за рахунок різниці між оптовими і роздрібними цінами. Торговець купляє товар великими партіями оптових низьких цінах, а продає по роздрібних високих цінах. Прибуток торгового підприємця можна визначити за формулою:

Н = Цр - (Цо + Во), де

Н — торговий прибуток,

Цр - роздрібна ціна,

Цо — оптова ціна,

Во - видатки обігу.

В практиці, торгові підприємства купляють товар у виробників по певній оптовій ціні. До цієї ціни добавляють націнку (до 25%). В інших випадках купляють товар по роздрібними цінами із торговою скидкою, яка визначається за домовленістю. Різниця між націнкою і видатками обігу складає торговий прибуток. Принципи його розподілу такі самі як і промислового прибутку.

г) Цінні папери і фондові біржі.

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають відносини між собою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери виконують дві функції: Засобу обігу і засобу платежу.

Юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконати обов'язки називається емітентом.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, членство в ньому та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дисидента, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою щорічного фіксованого відсотка.

Відсоток - частина чистого прибутку, створеного у виробництві і вираженого у грошах, що сплачується власникам облігації за тимчасове користування позиченими коштами. Величина регулюється законодавством.

Ще одним важливим видом цінних паперів на пред'явника є казначейські зобов'язання. Казначейські зобов'язання України розміщуються виключно добровільно і засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету та право на отримання фіксованого доходу.

Ощадний сертифікат банку — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвічує право вкладника на держання після закінчення встановленого строку депозиту й відсотків в ньому.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання, векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя.

Фондова біржа - акціональне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, статуту і правил біржі.

Дата добавления: 2015-05-23