Зональна спеціалізація сільського господарства на прикладі України

Едемічність рослинного і тваринного світу австралії

Рослинний і тваринний світ Австралії дуже своєрідний і різноманітний. Густі зарості чагарнику зустрічаються в пустелях і посушливих частинах.

Через відособленість материка та відсутність зледеніння більшість видів рослин і тварин Австралії є своєрідними пережитками минулих геологічних епох. Це — релікти. Тут зустрічаються також види, яких немає більше ніде на земній кулі. Вони називаються ендеміками. Водночас ізольованість материка призвела до порівняної бідності видового складу живих організмів.
Одна з найпоширеніших рослин Австралії — евкаліпт. На материку їх налічується близько 350 видів — від чагарників до велетнів у 150 м заввишки. Більшість евкаліптів надає перевагу вологим місцям. Тільки в Австралії живуть яйцекладні ссавці — качконіс і єхидна Вони відкладають яйця, а немовлят вигодовують молоком. Цих тварин вважають примітивними ссавцями. Справжніх ссавців на материку до появи переселенців не було. Зовсім мало тут і хижаків. Тільки на Тасманії збереглися сумчастий вовк і сумчастий диявол.Цікавим є світ птахів Австралії, що також представлений переважно ендемічними видами. Яскраво забарвлені папуги какаду і райські птахи, зимородок кукабарра здатний імітувати голоси різних тварин, а сміттєві кури будують із сміття справжні інкубатори. Австралійський страус ему разом із кенгуру є офіційним символом Австралії.

З-поміж тварин найпоширеніші в Австралії сумчасті: кенгуру, вомбати, ведмідь-коала, бідки, летяги, соні та ін.

Дуже поширений опосум, страус ему,, чорні ллебеді.Небезпечним хижаком Австралії є дінго — здичавілий собака. Європейські переселенці завезли на материк свійських тварин. Деякі з них, наприклад кролі, так розплодилися, що завдають великої шкоди пасовищам. Ростуть різного виду евкаліпти, акації, пляшкові дерева, що ростуть на червоних і коричневих ґрунтах. Савани й рідколісся — природна зона, де живе переважна більшість тварин материка.

Для сільськогосподарського виробництва характерні певні закономірності розміщення на території країни. Вони зумовлені насамперед відмінностями земельних та агрокліматичних ресурсів, природних умов у різних її частинах. Різну спеціалізацію сільського господарства визначають також економічні і соціальні чинники. Це передусім потреби населення та окремих галузей господарського комплексу у сільськогосподарській продукції, географічне положення переробних промислових підприємств, забезпеченість території трудовими ресурсами, наявність розвинутих транспортних шляхів. Під впливом цих факторів в Україні сформувалися три сільськогосподарські зони. Класифікують їх залежно від галузей сільськогосподарського виробництва, що у них мають найбільше значення. Якщо у зоні більше продукції дає тваринництво, то і назву її прийнято починати із спеціалізації тваринництва.

Зона молочно-м'ясного скотарства, свинарства, льонарства, картоплярства й зернового господарства (поліська) охоплює більшу частину Полісся і прилеглі райони Лісостепу. Для неї характерний низовинний рельєф, помірно континентальний, з незначним надмірним або достатнім зволоженням клімат, а також: лісова й лучна рослинність на дерново-підзолистих, інколи заболочених грунтах. У рослинництві провідними є вирощування льону, картоплі. Зернове господарство задовольняє в основному місцеві потреби. Найбільше значення у межах зони мають пшениця, гречка і жито. Буряківничо-зернова зона з м'ясо-молочним скотарством і свинарством (лісостепова) займає більшу частину Лісостепу і прилеглі до нього райони Полісся, Передкарпаття та Степу. В її межах переважають чорноземні грунти з достатнім зволоженням. Це основний район вирощування цукрових буряків в Україні. Значні площі у лісостеповій зоні займають посіви озимої пшениці та кукурудзи на зерно. Тваринництво спеціалізується на вирощуванні та відгодівлі на м'ясо великої рогатої худоби, свиней. На правобережжі сільськогосподарської зони, розвинуте садівництво.

Зона зернових і олійних культур з розвинутим овочівництвом, баштанництвом, виноградарством, скотарством, свинарством і вівчарством (степова) займає більшу частину Степу країни. Характеризується вона переважанням родючих чорноземних грунтів, недостатнім зволоженням, теплим і посушливим кліматом, високим ступенем розораності земель. Основні зернові культури — озима пшениця, кукурудза, а з технічних — соняшник, у північній частині зони — цукрові буряки, льон-кудряш. Степова зона є найбільшим виробником зерна і соняшника в Україні. У тваринництві провідними є скотарство і свинарство, на півдні розвинуте вівчарство. Зростає роль птахівництва.

Дата добавления: 2015-05-24