Предмет воєнної політології

Діяльності військових кадрів

ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ соціальної та професійної

Р о з д і л 1. ВОЄННА ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА

1.1. Предмет воєнної політології.

1.2. Функції та метод воєнної політології, її значення для професійної діяльності військових кадрів.

1.3. Актуальні проблеми воєнної політології.

Чи не всі найбільші повороти в історії окремих країн і всього людства пов’язані з війнами. У минулому виникнення і загибель держав, формування і розпад імперій супроводжувалися збройним насильством, були його причиною або наслідком. Та і на сьогодні, як і впродовж попередніх століть, військова сила залишається важливим чинником політики, відіграє в ній велику, а часто й вирішальну роль. За 40 років до Другої світової війни сталося 88 воєн, а після її закінчення – більше 130 воєн, більшість з яких відбувалися у формі інтервенції, характерної для холодної війни. Якщо в 50-ті рр. минулого століття в середньому за рік велося 9 воєн, у 70-ті рр. цей показник зріс до 14, то в 90-ті рр. він перевищив 40.

Це обумовлює постійний інтерес до проблем суспільного життя, пов’язаних зі створенням і застосуванням (або незастосуванням) збройних сил, з формуванням і функціонуванням воєнної політики. Серед різних наукових дисциплін, що досліджують військово-силові аспекти політики, важливе місце належить воєнній політології.

Воєнна політика безпосередньо пов’язана з утворенням і використанням збройного насильства для досягнення певних політичних інтересів. Проте треба відмітити, що відокремлення воєнної політики у самостійну галузь політичної діяльності досить умовне. Воно правомірне тому, що політика як цілісне явище, виконуючи організаційно-управлінську функцію відносно різних сфер суспільної життєдіяльності, стикається з ними і проявляється в них специфічно. Такими сферами суспільної діяльності можуть бути економіка, демографія, соціальні й національні відносини, екологія, культура, освіта або міжнародні відносини. Кожна з цих сфер вимагає специфічних, тільки для неї властивих владних (політичних) рішень.

Суттєвою специфічною ознакою воєнної політики є те, що вона в певних історичних умовах відповідно до корінних інтересів основних соціальних сил інтегрує у собі різні види політичної діяльності, підпорядковуючи їх завданням збройного вирішення загальнополітичних проблем. Як і будь-який вид політичної діяльності, воєнна політика потребує теоретичного обґрунтування, дослідження її закономірностей, принципів, найбільш ефективних методів здійснення та прийняття воєнно-політичних рішень. Такою теоретичною основою воєнної політики є воєнна політологія.

Воєнна політика виділилася у самостійну галузь політичної діяльності на рубежі ХVІІІ – ХХ ст., коли широко зросли масштаби війн, з’явилися масові армії. Одночасно виникає потреба в теорії воєнної політики, тобто воєнної політології.

Активну участь у дискусії про предмет воєнної політології взяли видатні німецькі воєнні теоретики Г. Бюлов, К. Клаузевиць, російські воєнні теоретики Г. Леєр, М. Корф. Ще у 1871 р. Г. Леєр підкреслював, що предметом воєнної політології повинно стати дослідження того явища, яке виявляє політичні умови ведення військових дій, того зв’язку, який існує між війною і політикою.

Російський генерал М. Корф у праці “Связь военных наук с общественными” писав: “Что касается необходимости военной политики как самостоятельной науки, то она доказывается тем, что, с одной стороны, предмет ее не исследуется ни одной из существующих наук; с другой стороны – она будет иметь вполне самостоятельный предмет изучения – значение для войны и ее ведения государственного устройства, государственной деятельности и их эволюции, которые хотя и исследуются как в социологии, так и в политике, но с совершенно иных точек зрения” [4].

На Заході воєнна політологія набула наукового статусу і стала багатогалузевою дисципліною ще на початку ХХ ст., виділивши цілий ряд відносно самостійних напрямів, таких як паксологія, тобто вчення про мир, полемологія – вчення про війну, вайоленсологія – теорія насильства та ін. Так, за даними ЮНЕСКО паксологічна Міжнародна асоціація, в центрі уваги якої є вивчення проблем роззброєння і миру, нараховує більше 300 міжнародних і національних дослідницьких центрів та інститутів. Найбільш авторитетним серед них є Стокгольмський інститут вивчення проблем миру. Проблеми полемології досліджуються такими авторитетними центрами, як Лондонський міжнародний інститут стратегічних досліджень, Академія національної безпеки США, Інститут полемології Франції та ін. Проблеми вайоленсології досліджує Міжнародний інститут вивчення політичних і воєнних конфліктів (США).

У 50 – 60-ті рр. західна воєнно-політична наука інтегрує зусилля провідних наукових центрів на розвитку нової галузі знання – теорії національної безпеки, що відкрило якісно новий етап у розвитку воєнної політології. В Україні воєнна політологія поступово виділяється в окрему наукову галузь. У 90-ті рр. у вітчизняній політологічній науці активно досліджуються питання національної і воєнної безпеки, воєнної доктрини та воєнної політики Української держави, будівництва та розвитку Воєнної організації. Ці питання широко обговорюються на сторінках журналів “Політична думка”, “Політика і час”, “Наука і оборона”, газети Міністерства оборони України “Народна армія” та інших видань.

Могутній поштовх до розвитку цих досліджень, становлення воєнної політології в Україні дала об’єктивна необхідність власного військового будівництва і визначення основних пріоритетів національної воєнної політики.

Учені політологи та військові науковці ведуть дискусію щодо предмета воєнної політології. Якщо не викликає сумніву, що об’єктом воєнної політології є воєнна політика держави у всіх її аспектах, то відносно предмета цієї науки існують різні точки зору. Деякі вчені поширюють її предмет до соціально-філософських проблем війни, миру та армії. Інші вважають предметом воєнної політології воєнну політику, але це ототожнює об’єкт і предмет науки. Це означає, що при такому підході воєнна політологія позбувається власного предмета і виступає комплексною наукою, яка розглядає економічні, соціальні, демографічні та інші аспекти і сторони воєнної політики, воєнно-політичної сфери суспільного життя.

На наш погляд, найбільш плідним є підхід, що визначає предметом воєнної політології природу, сутність і форми військового насильства, закономірності, принципи і методи воєнно-політичної діяльності різних соціальних сил та інститутів державної влади, тобто такої діяльності, яка пов’язана з підготовкою та застосуванням військової сили суб’єктами політики для реалізації своїх інтересів у зовнішньо- і внутрішньополітичних відносинах.

Покликана дати теоретичне забезпечення потреб військової практики, воєнна політологія має три рівні дослідження і узагальнення воєнно-політичних реалій:

- загальна воєнна політологія досліджує фундаментальні проблеми теорії: сутність воєнно-політичних явищ, закономірності і принципи їх функціонування, чинники й особливості розвитку і т.д.;

- порівняльна воєнна політологія має на меті опис військово-політичних реальностей у різних країнах, режимах, епохах, а також дозволяє виявити аналоги і враховувати досвід інших країн у військовому будівництві, вирішенні воєнно-політичних завдань;

- прикладна воєнна політологія орієнтується на розроблення пропозицій щодо найбільш доцільних напрямів воєнної політики держави, завдань, шляхів, способів військового будівництва.

Які ж проблеми становлять зміст предмета воєнної політології?

По-перше, це визначення самого поняття “воєнна сила”, її сутності, компонентів і джерел формування, видів і форм використання для реалізації політичних цілей.

По-друге, політологічний аналіз функцій, законів формування і розвитку воєнної організації, стосунків і взаємозв’язку між воєнною організацією, державою і громадянським суспільством.

По-третє, важливою проблемою воєнної політології є аналіз воєнно-політичних аспектів національної безпеки, її структури і сучасного змісту, механізмів забезпечення, місця і ролі збройних сил у цьому процесі, дослідження взаємозв’язку систем національної і міжнародної безпеки.

По-четверте, аналіз воєнно-політичної обстановки, тенденцій її розвитку, оцінка джерел та рівнів воєнної небезпеки, прогнозування динаміки і перспектив розвитку воєнно-політичних відносин.

По-п’яте, політологічний аналіз війн і воєнних конфліктів, зміцнення заходів довіри і воєнно-політичної стабільності.

По-шосте, дослідження сучасної воєнної політики держав, її змісту, основних напрямів і можливих наслідків.

Таким чином, відокремлення воєнної політології у самостійну галузь наукового знання обумовлене об’єктивними потребами життя сучасного суспільства, тими воєнно-політичними реаліями, що склалися у світі у ХХІ ст., тією особливою роллю, яку відіграє воєнна політика у забезпеченні національної і міжнародної безпеки.

Дата добавления: 2015-05-24