Теорії підприємництва

Організаційно-правові форми підприємницької діяльності в Україні.

Підприємництво здійснюється в певних організаційно-правових формах, які підприємець обирає вільно, але не довільно. Останнє зумовлено: вимогою відповідності форми організації підприємництва чинному законодавству;змістом обраної підприємницької діяльності, наявністю чи відсутністю достатньої кількості капіталу для реалізації проекту. Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури - підприємства. За формою організації підприємства бувають: індивідуальні (власність однієї особи, яка не тільки покладає на себе фінансовий ризик, а виключну відповідальність за виробництво), товариство (форма організації підприємництва, що ґрунтується на спільну формуванні громадянами чи юридичними особами статутного капіталу на розподілу прав та відповідальності, залежно від частки у статутному фонді; вони бувають повні, з обмеженою відповідальністю(ТЗОВ) та змішані) Повні - об'єднання громадян та юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди між ними. ТЗОВ - ґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства і підприємець не відає своїм майном. Змішані - об'єднання кількох фізичних і юридичних осіб для спільної діяльності на основі договору. Та ще одна форма організації підприємств корпорація -форма об'єднання капіталів учасників акціонерного товариства. Вона засвідчує внесення капіталу в формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходів та участь в управлінні товариством. Акціонерне товариство - господарське товариство, юридична особа, основна форма організації великих та частини середніх підприємств, капітал яких формується від продажу акцій та цінних паперів. Вони бувають відкриті - характерні для сучасної економіки, хар. тим, що акції вільно купуються та продаються та закриті(свої акціїї вони розподіляють між учасниками). Види підприємств в Україні: державні(засновані на державній формі власності), колективні, приватнокапіталістичні(заснований на власності однієї особи), капіталістичні, сімейні, індивідуальні, спільні.

З одного боку, підприємництво виступає як форма економічної активності. Це припускає орієнтацію на досягнення комерційного успіху, перспективність, інноваційний характер діяльності, незалежність і самостійність суб’єктів у прийнятті управлінських рішень. З іншого боку, підприємництво слід розглядати як певний стиль і тип господарської поведінки, для якої характерні такі риси: мобільність, динамічність, творчий підхід до справи, ініціативність і заповзятливість, готовність до ризику й уміння ним управляти, орієнтація на потреби споживачів. Разом з тим підприємництво, як і будь-який вид діяльності, повинне мати теоретичні засади, які пояснюють його зміст.

Вперше термін був введений фран. банкіром Кантільйоном в 18ст. Він називав підприємцями людей з нефіксованими доходами, оскільки вони займаються ризиковою діяльністю: ремісників,. торговців. Класик англійської політичної економії Сміт визначав підприємця як власника, що ризикує заради комерційного успіху. Він сам організовує економічну діяльність, сам розпоряджається.. фр. Сей вперше підкреслив роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори виробництва. Нім. економіст Зомбарт визн. підприємця таким чином:як завойовника(оскільки він духовно розкріпачений), як організатора(який уміє об'єднувати навколо себе людей) та як творця(що вміє переконувати купити свій товар)

Дата добавления: 2015-05-24