Державні фінанси України

Розділ 2

Питання для поточного контролю і самоперевірки засвоєння розділу 1

1. Що включає за змістом поняття “держава”?

2. Назвіть основні функції держави.

3. Яка з функцій визначає економічну роль держави?

4. Через які функції реалізується економічна роль держави?

5. Чи різниться роль держави в економіці залежно від виду економічної системи?

6. У чому полягає зміст регулюючої функції держави?

7. У чому полягає зміст перерозподільної функції держави?

8. Розтлумачте зміст соціальної функції держави.

9. Охарактеризуйте контрольну функцію держави.

10. Чи можна називати економіку окремої країни системою?

11. Які елементи відображають взаємозалежність між видами діяльності в економіці країни?

12. На що спрямовується функціонування економічної системи?

13. Як різняться економічні системи за способом організації господарської діяльності?

14. Розкрийте зміст традиційної економіки.

15. Назвіть характерні ознаки планової економіки.

16. Чи існують підвиди планової економіки?

17. Що є основою ринкової економіки?

18. Чи є характеристикою економічної системи міра втручання держави в економіку?

19. Розкладіть комплексну соціально-економічну функцію держави на агреговані складові.

20. Охарактеризуйте механізм і міру втручання держави в економіку в центрально-керованій економіці

21. Охарактеризуйте механізм і міру втручання держави в економіку в ринковій економіці.

22. Наведіть схему міри втручання держави в економіку в різних системах господарювання.

23. Чи еволюціонують економічні системи?

24. Чи існує поняття “змішаної економіки” і в чому його зміст?

25. У чому полягає зміст “перехідної економіки”?

26. У чому полягає сутність відносної присутності держави у змішаній економіці?

27. Як формується природно-еволюційна економіка?

28. Як формується реформаторсько-еволюційна перехідна економіка?

29. Як називається тип економіки переходу від адміністративно-командної системи до ринкової?

30. Чи існує і які ознаки має соціально-орієнтована ринкова економіка?

31. Назвіть особливості реалізації економічної функції держави в національній економіці.

32. Яку економічну систему має можливість сформувати Україна в результаті здійснюваних трансформаційних заходів?

33. Назвіть основні заходи державного регулювання економіки.

34. Що становить зміст адміністративних засобів державного регулювання економіки?

35. Що є основою економічних заходів регулювання економіки?

2.1. Сутність понять “фінанси” та “фінансова система”.

2.2. Сутність і функції державних фінансів.

2.3. Склад і структура державних фінансів.

2.4. Правові і організаційні засади державних фінансів.

2.5. Фінансова політика держави.

2.1. Сутність понять “фінанси” та “фінансова система”

Фінанси як історична категорія виникли в процесі розвитку держави і її потреб у ресурсах. Як соціально-економічна категорія фінанси відображають економічні відносини, за допомогою яких у грошовій формі здійснюються процеси розподілу національного доходу шляхом формування й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів.

Фінанси являють собою економічні відносини, що здійснюються за допомогою грошей. Проте вони не тотожні використанню грошей у всіх функціях.

Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за виконуваними функціями. Гроші є загальним еквівалентом, або товаром, у якому відтворюється вартість усіх інших товарів. На відміну від грошей, фінанси виступають економічним інструментом розподілу і перерозподілу ВВП, засобом контролю за створенням і використанням фондів грошових коштів.

Оскільки в умовах товарно-грошових відносин розподіл створеного суспільного продукту у натурально-речовій формі неможливий, то задоволення потреб відтворення здійснюється за допомогою грошей шляхом їх акумуляції у відповідних сферах та ланках господарського організму, а саме: у державі, бюджетній системі, позабюджетних фондах, на підприємствах, в органах страхування, у населення і т.д. Завдяки цьому і формуються підвалини різнопланових економіко-грошових відносин, сутність яких розкрита на рис. 2.1.

Відтворені економіко-грошові відносини можливо детермінувати на сфери централізованих і децентралізованих фінансів, приватних і державних фінансів, а також фінансів підприємств, населення, держави і неофіційної економіки. Сукупність різних сфер фінансових відносин утворює фінансову систему (див. рис. 2.2). Складові частини фінансової системи тісно взаємопов’язані між собою і взаємообумовлюють одна одну. Фінансовий стан кожної сфери і їх складових, з одного боку, залежить, а з іншого впливає на потенціал інших.

Загальнодержавні фінанси забезпечують потреби розширеного відтворення на макрорівні. Фінанси господарюючих суб’єктів спрямовуються на забезпечення відтворювального процесу грошовими коштами на мікрорівні. Фінанси домогосподарств або населення слугують основою споживання створеного продукту, відтворення особистісного трудового потенціалу і інвестиційних спроможностей населення на ринку товарів і послуг.

У забезпеченні достатніх темпів розвитку галузей господарського комплексу, перерозподілі фінансових ресурсів між галузями економіки і регіонами країни, формами власності, окремими групами і прошарками населення провідна роль належить державним, тобто централізованим фінансам. Загальнодержавні фінанси органічно поєднані з фінансами підприємств і домогосподарств. Процес розширеного відтворення здійснюється не лише за рахунок власних коштів суб’єктів економіки, але й із залученням загальнодержавного фонду грошових коштів у формі бюджетних асигнувань, кредитів, субсидій, субвенцій і т.д.

За своїм матеріальним змістом фінанси як цільові фонди грошових коштів являють собою фінансові ресурси країни. Самі по собі фінансові ресурси не визначають сутності фінансів, оскільки не розкривають їх внутрішнього змісту і суспільного призначення. Тому фінанси і фінансові ресурси не є тотожними поняттями. Соціально-економічна сутність фінансових відносин полягає у відтворенні джерел надходження фінансових ресурсів та секторів і сегментів їх використання.

Фінанси сприяють досягненню загальних цілей економічного і соціального розвитку, тому потребують своєї оптимальної організації.

Будь-яка країна рано чи пізно стикається з проблемою нелегального господарювання. Фахівці визначають цю сферу фінансів різними термінами: “shadow economy” (тіньова економіка), hidden economy (прихована економіка), black economy (чорна економіка), informal economy (неофіційна економіка), parallel economy (паралельна економіка), underground economy (підпільна економіка), irregular economy (неупорядкована економіка), subterranean economy (таємна економіка), secondary economy (вторинна економіка) і т. і.

		Фінанси
	економічні, грошові відносини
	між підприємствами		¨ придбання товарно-матеріальних цінностей ¨ реалізація продукції (товарів, послуг)
	між державою і вищестоящими організаціями		¨ створення централізованих фондів грошових коштів ¨ розподіл грошових коштів
	між державою і підприємствами		¨ сплата податків в бюджетну систему ¨ фінансування видатків
	між державою і громадянами		¨ внесення податків і обов’язкових платежів ¨ внесення добровільних платежів
	між підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами		¨ внесення платежів   ¨ отримання ресурсів
	між ланками бюджетної системи		¨ між бюджетні трансферти, дотації, ¨ субвенції
	між органами страхування, підприємствами і населенням		¨ сплата страхових внесків ¨ відшкодування втрат
	всередині підприємств		¨ кругообіг фондів підприємства

Рис. 2.1. Економічні відносини, що відтворюють сутність фінансів

Існує взаємозв'язок між розвитком легальної і нелегальної економіки. В країнах, де швидко зростає офіційна економіка, спостерігається помірне зростання неофіційних форм господарювання і навіть скорочення. Нелегальна економіка у ВВП США коливається в межах 8 – 12%, у Канаді і Франції – 5 – 8%, у Норвегії і Швеції – 6 –17 %. Інтерес до роботи в легальній економіці послаблюють високі податки. За результатами досліджень, до 40% населення високорозвинених країн свідомо чи не свідомо пов'язані з тіньовою економікою як продавці або покупці. Щодо розвитку тіньової економіки в Україні існують суперечливі погляди, за якими офіційні установи і окремі фахівці визначають її обсяги у 60 – 100 % від легальної сфери.

Рис. 2.2 Фінансова система соціально-орієнтованої ринкової економіки

2.2. Сутність і функції державних фінансів

Державні фінанси є тією сферою фінансової системи країни, яка повинна забезпечувати державу грошовими коштами для виконання нею економічних, соціальних і політичних функцій. І, саме грошові відносини з приводу розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту і частини національного багатства з метою формування фінансових ресурсів держави і використання їх в майбутньому для задоволення соціально-культурних потреб членів суспільства, захисту країни, управління і т. і. виступають за своїм економічним змістом державними фінансами.

Реалізація суспільного призначення державних фінансів як економічної категорії здійснюється шляхом виконання ними специфічних функцій (див. рис.2.3).

Рис. 2.3. Функції державних фінансів

Функції діють не ізольовано одна від іншої, а в тісному поєднанні. Одночасна дія усіх функцій дозволяє у повною мірою проявитися економічній суті державних фінансів.

2.3. Склад і структура державних фінансів

Суб’єктами грошових відносин у сфері державних фінансів виступають держава, підприємства, установи, організації і громадяни. Наявність різних суспільних потреб у виокремлених суб’єктів і їх специфічне призначення призводять до виникнення різноманітних видів фінансових зв’язків, що дозволяє здійснювати поєднання і диференціацію цих ланок. Кожна відносно відокремлена група сфери державних фінансів, у свою чергу поділяється на підланки відповідно до внутрішньої структури фінансових взаємозв’язків, що утримуються в них. Ланки і підланки в сукупності визначають склад державних фінансів.

Завдяки різному функціональному призначенню виокремлених ланок і підланок держава має змогу впливати на всеохопний спектр економічних і соціальних процесів, вирішення галузевих і територіальних проблем. Якщо виходити при групуванні і диференціації фінансових відносин з чинної системи державного управління соціально-економічними процесами, то склад державних фінансів України можна подати схематично (див. рис. 2.4).

Центральну роль у складі державних фінансів відіграють бюджетні взаємозв’язки, які складаються на загальнодержавному і місцевому рівнях. Бюджетні відносини сприяють мобілізації значної частини національного доходу в розпорядження державних структур. Бюджети різних рівнів виступають фінансовою базою для діяльності відповідно державних, регіональних і місцевих органів влади і управління.

У складі фінансових взаємозв’язків вагоме місце займають фінанси державного сектора економіки, в якому створюються матеріальні і нематеріальні блага і формується відповідна маса фінансових ресурсів країни. Для придбання виробничих фондів, що виступають матеріальною базою будь-якого виробництва, підприємства повинні мати необхідні джерела фінансових ресурсів і можливості для формування грошових фондів цільового призначення. Останні повинні бути не лише на етапі створення виробничих фондів, але й на наступних для здійснення відтворювальних інвестиційних дій. До того ж, створена у виробництві вартість після її реалізації матеріалізується у чистий дохід, який використовується для створення грошових коштів не тільки у даному, але й в інших підрозділах господарського комплексу.

Головним призначенням централізованих та децентралізованих фондів цільового призначення є фінансування окремих свідомо виокремлених заходів за рахунок спеціальних відрахувань і інших джерел.

Виділення їх в окрему ланку дозволяє розширювати склад коштів за рахунок раціонального використання, добровільних внесків і т.п., а також гарантувати цільове використання фінансових ресурсів у обсязі їх надходжень.

Для забезпечення фінансування державних видатків залучаються тимчасово вільні грошові кошти підприємств, організацій і населення шляхом позичок.

В умовах переходу до ринкових відносин і унеможливлення для держави маневрувати фінансовими ресурсами господарських одиниць і окремих громадян постає необхідність у створенні спроможностей для відшкодування локальних втрат і покриття різного роду збитків. Таку функцію і виконують резервні і страхові фонди держави.

За питомою вагою окремих ланок і підланок у фінансах держави розрізняють структуру державних фінансів. Остання не є статичною навіть у межах виокремленої економічної системи.

2.4. Правові і організаційні засади державних фінансів

Правове регулювання фінансових відносин – це форма управління з боку держави економічним і соціальним розвитком через правові акти. Суб'єктами фінансових правових відносин виступають:

Суб’єкти фінансових правових відносин				держава
			громадяни
			підприємницькі структури

Дії держави у фінансовій сфері ґрунтуються на правових актах, які виконують специфічні функції:

Функції правових актів				визначення кола юридичних і фізичних осіб, на яких поширюються конкуренті правові норми
			права і обов’язки юридичних і фізичних осіб щодо мобілізації і використання фондів фінансових ресурсів
			основа для прийняття відповідних дій

Система фінансового права – правові норми, що регулюють фінансові відносини.

Фінансове право – це фінансові правові норми та закони, що регламентують відносини, щодо мобілізації, розподілу і використання коштів, зосереджених у суб’єктів фінансових відносин з метою забезпечення виконання функцій держави, визначених Конституцією України. Ним регулюються відносини, що виникають із владно-організаційної діяльності держави та контролю щодо забезпечення законності та дотримання фінансової дисципліни при мобілізації, розподілі і використанні грошових коштів.

Управління державними фінансами покладено на органи законодавчої та виконавчої влади.

Провідним органом у цій системі виступає Верховна Рада України, яка розглядає і затверджує державний бюджет та приймає звіт про його виконання. Місцеві бюджеті затверджуються на відповідних місцевих рівнях місцевими законодавчими органами. Органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, державні адміністрації, виконавчі комітети) приймають участь у підготовці і забезпечують виконання відповідного бюджету.

Фінансові відносини регулюються низкою законів, основні з яких наступні:

		Конституція України
		Бюджетний кодекс України
Закони, що регулюють фінансові відносини		Про систему оподаткування
		Про місцеве самоврядування в Україні
	Про Державний бюджет України на відповідний рік

Органи оперативного управління (Міністерство фінансів України, Міністерства фінансів АРК, обласні фінуправління і міські фінуправління м. Києва та Севастополя, міські й районні фінансові відділи, контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство, Державна податкова адміністрація, Рахункова палата) безпосередньо виконують роботу, пов’язану із складанням відповідного бюджету, і забезпечують його виконання.

По лінії формування доходів з державними фінансами пов’язані і деякі органи нефінансового профілю (Митний комітет та його підрозділи, органи Міністерства внутрішніх справ, органи юстиції та нотаріальні контори, різного роду природоохоронні органи та інспекції та ін.).

Дата добавления: 2015-05-24