Класифікація видатків бюджету

Видатки бюджету уявляють собою затрати, які виникають у зв’язку з виконанням державою своїх задач і функцій. Зміст цих затрат проявляється у багатьох видах, що і вимагає групувати їх за різними ознаками. Видаткова частина бюджету за бюджетною класифікацією має:

· функціональну класифікацію видатків;

· економічну класифікацію видатків;

· відомчу класифікацію видатків;

· програмну класифікацію видатків.

Економічна класифікація видатків – це їх групування за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки.

Економічна класифікація відтворює їх вплив на процес розширеного відтворення. Природно, що за нею виділяються поточні і капітальні бюджетні видатки.

Поточні видатки – частина видатків бюджету, що забезпечує поточне функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування, бюджетних закладів, а також надання державної підтримки іншим бюджетам і окремим галузям економіки в формі дотацій, субсидій і субвенцій.

Рис. 3.7. Форми надання бюджетних коштів

Трансферти (від фр. transfert; лат. transferе – переносити, переводити) – кошти, що передаються з державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо.

Дотація (від лат. dotatio – дарунок, пожертва) – кошти, що передаються з державного бюджету місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і видатків.

Субвенція (від лат. subvenire – приходити на допомогу) – кошти, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня на фінансування цільових видатків і підлягають поверненню в разі нецільового використання.

Субсидія (від лат. subsidium – допомога, підтримка) – кошти, які надаються з державного бюджету місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня на фінансування цільових видатків.

Капітальні видатки – частина видатків бюджетів, пов’язаних з розширенням та відтворенням, при здійсненні яких створюється або збільшується майно, що перебуває у власності держави і муніципальних створень.

Капітальні витрати забезпечують інноваційну і інвестиційну діяльність.

У складі капітальних видатків формується бюджет розвитку, фінансування капітальних вкладень виробничого та невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови, субвенцій та інші витрати, пов’язані з розширеним відтворенням. До капітальних видатків за бюджетною класифікацією належать:

· придбання основного капіталу;

· придбання обладнання і предметів довгострокового користування;

· капітальне будівництво;

· капітальний ремонт;

· створення державних запасів і резервів;

· придбання землі і нематеріальних активів;

· капітальні трансферти;

· нерозподілені витрати.

Функціональна класифікація відтворює сфери суспільної діяльності, в які спрямовуються бюджетні кошти, а саме:

1) державне управління;

2) судова влада;

3) міжнародна діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв’язки державного значення;

5) національна оборона;

6) правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіта;

8) охорона здоров’я;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення;

10) житлово-комунальне господарство;

11) культура і мистецтво;

12) засоби масової інформації;

13) фізична культура і спорт;

14) промисловість та енергетика;

15) будівництво;

16) сільське господарство, лісове господарство, рибальство, мисливство;

17) транспорт, шляхове господарство, зв’язок, телекомунікації;

18) інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю;

19) заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення;

20) охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека;

21) попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

22) поповнення державних запасів і резервів;

23) обслуговування державного боргу;

24) цільові фонди;

25) видатки, не віднесені до основних груп.

Наведена класифікація видатків розроблена на основі класифікації функцій управління, опублікованої статистичним відділом ООН.

Відомча класифікація визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її підставі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників коштів. Введення відомчої класифікації має на меті оптимізацію кількості головних розпорядників коштів бюджетів і побудову організаційно досконалої системи державного управління.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується під час формування бюджету за програмно-цільовим методом. Бюджетна програма – це систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення загальної (спільної) мети, завдання, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Планування бюджету на підставі програм згідно з міжнародною методологією та практикою зарубіжних країн загалом являє собою систему прийняття рішень щодо розробки, аналізу, впровадження програм та розподілу ресурсів. Кожна бюджетна програма виконується лише одним головним розпорядником коштів і не повинна мати аналогів. При реалізації державних цільових програм багатогалузевого характеру або таких, що передбачають виконання кількома центральними органами виконавчої влади (національна програма “Діти України”), можуть передбачатися видатки державного бюджету для кожного головного розпорядника-виконавця як напрям діяльності або як окрема його бюджетна програма. За своїм змістом бюджетна програма належить до одного розділу функціональної класифікації. Але на відміну від функції, яка є загальною категорією і визначає певний напрямок діяльності держави, бюджетна програма має чітко визначену мету і завдання окремого головного розпорядника. Назва бюджетної програми вміщує основну суть напрямів витрачання бюджетних коштів. Наприклад, програма “Підготовка кадрів для АПК у вищих навчальних закладах” належить до однієї функції “Освіта” та підфункції “Вища освіта”.

Починаючи з 2002 року Державний бюджет формується із застосуванням програмної класифікації видатків. Можна виділити деякі програми, що стосуються певних функцій відповідно до Бюджетного кодексу України (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Функція	Програми
Соціальний захист та соціальне забезпечення	а) державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами); б) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов’язані з поверненням в Україну кримсько-татарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни; довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості з регресних позовів шахтарів); в) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї; г) державна підтримка молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї; д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян.
Культура і мистецтво	а) державні культурно-освітні програми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв’язки, державні культурно-освітні заходи); б) державні театрально-видовищні програми (національні театри, національні філармонії, національні та державні музичні колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України); в) державні програми розвитку кінематографії; г) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств; д) програми реставрації пам’яток архітектури державного значення.
Фізична культура і спорт	а) державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях державного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, формування національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів спорту; підготовка і участь національних збірних команд в олімпійських та параолімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійської підготовки); б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації (центр “Інваспорт”, участь у міжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні збори до них); в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості.
Транспорт, шляхове господарство, зв’язок, телекомунікації	державні програми розвитку транспорту, шляхового господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики.
Заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення	державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Запровадження програмної класифікації видатків місцевих бюджетів передбачено на наступні періоди.

Визначенню джерел отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету та напрямків витрачання фінансових ресурсів, що утворюються в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками, сприяє класифікація фінансування бюджету. Здійснюється вона за типами кредитора та боргового зобов’язання.

Джерела покриття дефіциту (фінансування) бюджету за типом кредитора поділяються на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх джерел відносять надходження від сектору державного управління (емісія державних цінних паперів, находження від органів грошово-кредитного регулювання і банківських установ тощо). Позики, отримані від міжнародних організацій економічного розвитку, надходження від органів управління іноземних держав, позики іноземних держав, позики іноземних комерційних банків складають зміст і наповнення зовнішніх джерел фінансування.

Фінансові зобов'язання опосередковуються такими їх видами, як облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики; довгострокові, середньострокові та короткострокові позики і кредити тощо.

Інформацію про всі боргові зобов’язання держави, АРК та місцевого самоврядування систематизує класифікація боргу. Це групування здійснюється аналогічно класифікації фінансування бюджету у зв'язку з тим, що державний борг є наслідком нагромаджених та непогашених запозичень держави. Відповідно до цього класифікація боргу за типом кредитора залежить від типу утримувача боргового зобов'язання, який може бути внутрішнім чи зовнішнім. Внутрішній борг визначається заборгованістю за позиками, одержаними із відповідного сектору (державне управління, грошово-кредитне регулювання, банківські установи, нефінансовий приватний сектор, домашні господарства). Види боргових зобов'язань, аналогічні зовнішнім джерелам покриття дефіциту бюджету, складають зовнішній борг.

Щодо класифікації боргу за типом боргового зобов'язання, то її наповненням є довгострокові, середньострокові та короткострокові зобов’язання і векселі у структурі непогашеного та зовнішнього боргу.

Бюджетну класифікацію, а також зміни до неї затверджує Міністр фінансів України з метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв’язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету. Про зміни, які відбулися у бюджетній класифікації, він інформує обов’язково Верховну Раду України.

Дата добавления: 2015-05-24