Орографічні екологічні чинники

Кліматичні екологічні чинники

Абіотичні екологічні чинники

Серед абіотичних чинників особливо виділяється група кліматичних факторів. Незважаючи на те що всі абіотичні фактори впливають на живі істоти комплексно, дія кожного з них нерівноцінна. Температура – один з найважливіших факторів, від якого залежить нормальний перебіг усіх життєвих процесів в організмі. Адаптації тварин до температури привели до появи холоднокровних та теплокровних тварин, які набули здатності регулювати температуру свого тіла. Світло – джерело енергії для фотосинтезу, без якого неможливе життя на Землі. Вода необхідна для життя і, може бути важливим лімітуючим фактором.

Дія багатьох абіотичних факторів, включаючи рельєф, вітер, тип ґрунту тощо проявляється опосередковано – через температуру і вологість. Внаслідок цього на невеликій ділянці земної поверхні кліматичні умови можуть суттєво відрізнятися від середніх для даного регіону в цілому. Температура і кількість опадів визначають розміщення на земній поверхні основних природних зон. Різноманітність природних комплексів часто визначається особливостями ґрунтів, від яких залежить надходження вологи. Один і той же фактор за відношенням до різних організмів може відігравати різноманітну роль, наприклад, світло. Для рослин, наземних тварин світло є основним фактором, необхідним для існування, для ґрунтових організмів, мешканців печер цей фактор не має значення.

Екологічні фактори діють на організм різними шляхами. У найпростішому випадку має місце прямий вплив (сонячне проміння нагріває тіло ящірки). Дуже часто екологічні фактори впливають на організм опосередковано, через безліч проміжних ланок. Наприклад, поєднання високої температури повітря з низькою вологістю і відсутністю дощів призводить до посухи – вигоряє рослинність травоїдні мігрують або гинуть.

Важливими чинниками, які впливають на формування екосистем є група орографічних чинників. Саме рельєф є головною прчиною азональності природнх екосистем. До орографічних чинників відносять висоту над рівнем моря, кутизну та експозицію схилів.

З висотою над рівнем моря змінюються кліматичні показники, зокрема знжується температура на 0,6°С на кожні 100 метрів. Ця велчина називається вертикальний температурний градієнт. Проявом зниження температури є наявність висотної поясності у рослинному покрві. Наприклад у Карпатах лісовий пояс букових та ялицево-букових лісів змінюється хвойними лісами складеними смерекою, далі замінюється на субальпійські луки з домінуванням травостою та субальпійського криволісся, а з висоти 1800 метрів над рівнем моря починаються альпійські луки. З висотою зменшується атмосферний тиск (10 мм ртутного стовпчика на 100 м висоти). Розрідження повітря та зменшення тиску призводить до прояву «гірської» хвороби у людей – погіршення самопочуття, головної болі, тошноти, апатії.

Для гір характерне явище орографічних опадів - підняття вологих повітряних мас схилом, охолодження та впадання конденсату на поверхню. У зв’язку з цим з висотою у тропосфері зростає кількість опадів. Підвищується також швидкість вітру, що у поєднанні із низькими температурами створює несприятливі умови для росту деревостану.

Експозція схилу – напрямок падіння схилу відносно сторін горизонту. Розрізняють солярну та вітрову експозицію. Схили південної експозиції будуть значно тепліші за схили північної. У той же час у межах помірного кліматичного поясу схили західної експозиції будуть вологішими ніж східні, оскільки знаходяться на шляху вологих повітряних мас. Від крутизни схилу залежать процеси поверхневого та лінійного змиву. Чим крутіший схил, тим важче грунтові утримуватися на поверхні. Площинний смив не сприяє процесам грунтотворення, через це на крктих схилах бідніший рослинний покрив, а схили крутизною понад 45 градусів є обривистими. У той же час інколи важкодоступність крутих схилів є причиною оселищ рідкісних видів рослин.

Дата добавления: 2015-05-24