Закономірності розвитку дитини

1) Закон циклічності - періоди підйому, інтенсивного розвитку змінюються періодами уповільнення. На різних етапах зміни в дитячій психіці можуть проходити повільно, а можуть - швидко. При цьому фази уповільнення не означають застою. Це нагрома­дження сил, яке веде до подальшого прискорення розвитку.

2) Закон нерівномірності розвитку - полягає в тім, що при будь-яких, навіть самих сприятливих впливах середовища, умовах навчання й виховання, різні і прояви, і функції й властивості особистості не перебувають на тому самому рівні і розвиваються асинхронне: у той час, як розвиток одних прискорюється, розвиток інших уповільнюється. В окремі періоди виникають найбільш сприятливі умови для розвитку і у тих або інших напрямках. Існують оптимальні строки для становлення й росту окремих видів і діяльності. Такі вікові періоди, коли умови для розвитку тих або інших і властивостей і якостей будуть найбільш оптимальними, називають сензитивними (Л.С.Виготський, А.Н.Леонтьев). Причиною є органічні закономірності дозрівання мозку й та обставина, що деякі властивості можуть формуватися на основі інших (математичне мислення на основі здатності до абстрактності). Для розвитку мови сензитивним період від 1 року до 3 років, для формування рухових навичок - молодший шкільний вік.

3) Закон "метаморфози" - розвиток не зводиться до кількісних змін; це ланцюг якісних змін, перетворення змін кількісних у якісні. Процес переходу від однієї стадії психічного розвитку до іншої припускає глибоке перетворення всіх структурних компонентів психіки, тобто психологічний вік - це певна, якісно своєрідна ступінь онтогенезу.

4) Закон поєднання процесів еволюції та інволюції в розвитку ди­тини. Те, що розвивається на попередньому етапі, відмирає або перетворюється. Наприклад, дитина, навчившись говорити, пе­рестає лепетати.

5) Співвідношення біологічних і соціальних факторів у процесі психічного розвитку дитини. Л. С. Виготський сформулював положення про єдність і взаємодію біологічних і соціальних факторів у процесі розвитку. Ця єдність характеризується двома особливостями:

- По-перше: кожний із факторів має різну питому вагу в становленні різноманітних по складності психічних функцій. У формуванні більш простих функцій(відчуттів сприйняття), велика роль біологічних факторів. У розвитку більш складних, вищих психічних функцій (довільної пам'яті, абстрактно-понятійного мислення, уяви) провідне значення одержують соціальні фактори. Чим складніше функція, тим більше часу потрібно на її формування, тим більше виявляється вплив соціальних факторів, умов навчання і виховання. Вищі психічні функції - складні, системні утворення, соціальні по своєму походженню; вони формуються в результаті оволодіння спеціальними знаряддями, засобами, виробленими в ході історичного розвитку суспільства.

- По-друге, єдність і взаємодія біологічних і соціальних факторів змінюються в процесі розвитку, тобто на різних вікових етапах роль кожного фактора в розвитку однієї тієї ж функції виявляється різноманітною.

Дата добавления: 2015-05-24