Мета і завдання програми

Морально-духовне становлення дітей та учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного смислу життєдіяльності, є найважливішою складовою розвитку суспільства та держави. Напрямами державної політики в галузі виховання стали принципи гуманістичної педагогіки, сформульовані у: Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, Національній Доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, міжнародній Конвенції про права дитини”. Закладена в них методологія виховання надає пріоритет розвиненій особистості, її життєвому і професійному самовизначенню, самореалізації, життєтворчості у відповідності з національними цінностями та в контексті ідеї інтеграції нашої держави у європейський простір.

Програма загальна за своїм характером, є стратегічним нормативним документом, який відкриває широкі можливості регіонам України, управлінням освіти різних рівнів, навчальним закладам різних типів для розробки до неї системи заходів, найбільш для них актуальних, відповідних їхнім культурологічним орієнтаціям, етнічним особливостям, специфіці, профілю й типу організації-розробника.

Мета програми полягає у визначенні сучасних теоретичних засад виховання (мети, принципів, основних напрямів, змісту, технологій), науково-методичних, організаційних, кадрових, інформаційних умов розвитку виховних систем; сприянні підвищенню ефективності їх діяльності.

Завдання програми:

- підвищити статус виховання в українському суспільстві та системі освіти;

- укріпити й розвивати виховні функції освітніх закладів, розширити склад суб’єктів виховання, посилити координацію їхніх зусиль;

- ефективніше використовувати національні традиції, сучасний педагогічни й досвід та дослідження сучасної психолого-педагогічної науки у сфері виховання;

- зорієнтувати виховні системи на визнання пріоритету морально-духовного розвитку особистості;

- забезпечити взаємодію системи освіти з усіма соціальними інститутами;

- підтримувати розвиток регіональних та місцевих систем виховання, що враховують територіальні, соціальні та національні особливості;

- розвивати демократичний стиль керівництва виховним процесом;

- формувати шанобливе ставлення до зростаючої особистості у відповідності з Конвенцією ООН про права дитини;

- посилити роль сім’ї у вихованні дітей, зміцнити її взаємодію з освітніми закладами;

- науково обґрунтовано здійснювати допомогу сім’ї у розв’язанні виховних проблем, психолого-педагогічній просвіті;

- відродити на нових теоретичних засадах систему позакласного та позашкільного виховання дітей та учнівської молоді;

- сприяти розвитку громадських дитячих і молодіжних об’єднань як центрів самореалізації особистості;

- актуалізувати важливість психолого-педагогічної та медико-соціальної реабілітації дітей та учнівської молоді;

- спрямувати зусилля на підвищення професійної компетентності педагогів у здійсненні процесу виховання;

- окреслити напрями співпраці із засобами масової інформації;

- сприяти подальшій демократизації державного управління процесом вихованн

16/ Доведіть суспільно-історичну зумовленість змісту виховання. Наведіть конкретні приклади.

У нашому народі, як і у всіх народів світу, здавна живе добра і благородна традиція: підтримувати теплі родинні взаємини, долати родинні незгоди. І все це робиться насамперед заради дітей, щоб виховати в них родинні почуття.

Коли ще не існувало педагогіки, як науки, і не складали розумних книжок про «правильному» вихованні та навчанні, наші прабабусі в поті чола працювали в полі, доїли корів, народжували по семеро дітей-погодок. Народна педагогіка емпіричним шляхом прийшла до цілком матеріалістичних висновків про функцію сім’ї в суспільстві – відтворення людського роду і виховання дітей, організація господарської діяльності, побуту і дозвілля. Основою сім’ї є шлюб.Народна педагогіка застерігає від легковажності, негативно ставиться до непродуманих поспішних шлюбів. Народна педагогіка висунула ідеали чоловіка й жінки. Спільним ідеалом чоловіка й жінки є взаємне кохання і подружня вірність, гарне виховання дітей. Кохання і взаємоповага надають подружнім взаєминам оптимістичної тональності Народна педагогіка робить усе, щоб взаємини між чоловіком і жінкою, а отже, і педагогічна атмосфера для виховання дітей були найкращими. Звідси бачимо, що доля новоствореної сім’ї а отже і доля дітей, для народної педагогіки є найважливішою.Діти зміцнюють сім’ю. Вони прикрашають життя і дарують радість, продовжують людський рід і несуть естафету від покоління до покоління. Діти – це опора сім’ї, це майбутні трудівники й захисники рідної землі. На спокійну старість може розраховувати лише той, хто має дітей. Коли на схилі літ бачиш онуків і правнуків перед собою, то вже не так страшно вмирати, бо знаєш, що в них продовжується життя.Ще коли не було такого поняття як «педагогіка» та «зміст виховання», люди формували своє розуміння процесу виховання. Вихованню дітей слід приділяти велику увагу. І тут місія батька і матері як вихователів дуже відповідальна. На батьків постійно спрямовані довірливі погляди дітей. І тому для дорослих є справою честі гідно виконувати свій виховний обов’язок. Дуже вагомими в педагогічному потенціалі сім’ї є взаємини між батьком і матір’ю, на плечі яких повністю лягає не тільки створення виховної атмосфери в домі, а й усієї системи сімейного виховання. Справедливо кажуть у народі, що дітей виховує вся сім’я, але долю виховання вирішують батьки.Історія людського суспільства поклала на батьків головну відповідальність за виховання своїх дітей, за організацію життя родини, коронувавши їх як найперших і незамінних вихователів у житті кожної людини.Усна народна творчість формувала певні якості з дитинства у людини. В той час сімейне виховання грало дуже важливу роль.

17/ Основні завдання та зміст сімейного виховання.

Завдання:

- забезпечення сприятливих умов для самореалізації дитини відповідно до її інтересів

- створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань, її самореалізації

- сприяння набуттю дітьми успадкуванню ними духовних надбань українського народу;

- виховання любові до родини та рідної землі

- формування мовної культури

- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги добатьків, старших за себе, турбота про молодших і хворих

- формування почуття господаря,господарськоївідповідальності,включення дитини в спільну з дорослими діяльність, розвиток працелюбності

- охорона й зміцнення фізичного, психічного та духовногоздоров'я

- забезпечення базової культури, розвиток естетичних потреб іпочуттів

Зміст виховання в сім’ї обумовлений метою виховання в демократичному суспільстві і специфікою сімейного виховання. Зміст сімейного виховання охоплює всі напрями. У сім'ї здійснюється фізичне, естетичне, трудове, розумове, моральне виховання дітей, формуються ціннісні відносини в усіх напрямках. У міру сил батьки та близькі в родині дають знання про природу, суспільство, виробництві, професіях, техніці; формують досвід творчої діяльності; виробляють деякі інтелектуальні навички; нарешті, виховують ставлення до світу, людям, професії, житті.

18/ Взаємозвязок мети та змісту виховання. Прокоментуйте вислів В.О. Сухомлинського.

Наявність мети дає змогу визначити зміст і завдання кожного напряму виховання.Загальною метою виховання є гармонійний розвиток людини. Саме з мети буде випливати певний зміст, на якому і буде ґрунтуватися виховання.Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.Зміст виховання - це те, що випливає із багатства суспільно-історичного досвіду, вартостей культури і використовується для потреб виховного процесу, тобто це система цінностей світової і національної культури, яку учні повинні засвоїти, зберегти і розвинути відповідно до поставленої мети і завдань виховання.До змісту входить формування:

- Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється

- Патріотизм

- Ціннісне ставлення до людей

- Ціннісне ставлення до природи

- Ціннісне ставлення до мистецтва

- Ціннісне ставлення до праці

- Ціннісне ставлення до себе,до свого Я.

Вислів Сухомлинського можна прокоментувати тим,що виховання є дуже складним процесом,який вимагає високої ретельності та точності, бо від його правильності залежить те,якою буде особистість. На вихователя покладена велика відповідальність за вихованця,він повинен докласти великих зусиль для формування ціннісного ставлення дитини до багатьох аспектів життя,при цьому опираючись на мету виховання,яка є обов’язковою для формування всебічно розвиненої особистості.

19/ Схарактеризуйте відомі у вітчизняній педагогічній науці і практиці підходи до визначення змісту виховання.

1. Традиційний (функціональний) – система освіти знань, переконань якостей і рис особистості, а також стійких навичок поведінки, якими повинні оволодіти учні до поставлених цілей; усвідомлення виховання в певних напрямах – морально, трудове, фізичне, естетичне.

2. Ціннісно – компетентнісний – система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризує її ставлення до суспільства, інших людей, самої себе, праці, природи, мистецтва.

3. Культурологічний (сутність у формуванні в вихованні творчої дії, культури знань, почуттів і спілкування)

20/ Порівняйте традиційний (функціональний) та сучасні системно-цінністний і ціннісно-компетентісний підходи до визначення змісту виховання.

Традиційний(функціональний) підхід - система знань,переконань,якостей,рис особистості, а також навичок,правил поведінки,якими повинні оволодіти учні,відповідно до поставлених цілей. Це виховання за напрямами –еколог. Морал.естет. та ін..

Не можна на сьогодні виховувати окремо моральність, а завтра братись за фізичне виховання і т.д.Воно все має розвиватись у комплексі.

Ціннісно-компетентісний -система загальнокультурних і нац..цінностей та відповідно сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризуються її ставлення до суспільства,інших людей,самого себе,природи.В цьому розуміння змістом виховання є не просто привити дитині цінності,а й вміти використовувати їх в повсякденному житті.(Він схожий із системно-ціннісним підходом Вишенського.)

21/ Визначте найважливіші напрями виховання за традиційним підходом, обґрунтуйте взаємозв’язок між ними.

Основні напрями виховання:

- розумове (інтелектуальне) виховання, (Озброєння учнів знаннями основ наук. У процесі навчання і виховання учні засвоюють певний фонд знань: факти, термінологію, символи, імена, назви, дати, поняття, зв'язки і залежності між ними, відображені в правилах, законах, закономірностях і формулах.)

- громадянське,(формування культури поведінки особистості, що виявляється у сукупності сформованих соціально значущих якостей особистості, заснованих на нормах моралі, закону, вчинків людей)

- правове,(цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки)

- моральне (Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань)

- статеве,(процес, спрямований на вироблення якостей, властивостей, а також установок особистості, необхідне суспільству відношення людини до представників іншої статі.)

- художньо-естетичне (. Формування естетичних понять, поглядів і переконань — виховання в молодого покоління розуміння прекрасного, любові до нього, вміння давати правильну естетичну оцінку фактам, явищам, процесам.)

- трудове (Психологічна підготовка особистості до праці —формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як необхідного обов'язку й духовної потреби людини, бережливе ставлення до результатів праці та до людей праці, творчий підхід до праці.)

- фізичне,(. Виховання здорової зміни, бажання піклуватися про своє здоров'я, постійно займатися фізичною культурою і спортом.)

- екологічне. (систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури,сприяє накопиченню екологічних знань, виховує любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формує вміння і навички діяльності в природі.

Без розумового виховання неможлива належна трудова підготовка, що потребує певного рівня мислення. Розумове виховання позначається і на фізичному розвитку особистості; знання нею основ фізіології та гігієни, розуміння сутності життєдіяльності організму допомагає їй свідомо й розумно ставитися до свого здоров'я.

Простежується зв'язок естетичного і морального виховання. Прекрасне як предмет естетичноговпливу на школяра викликаєтакожморальніпочуття, наприклад, роль красирідноїприроди у вихованні любові до Батьківщини. Естетичне виховання сприяє підвищенню ефективності трудового виховання школярів. Вихованню любові до праці допомагає чіткість її організації, злагодженість і ритмічністьдій, раціональнаорганізаціяробочогомісця, естетичнийвиглядвиробу як результату такої праці. Існує тісний зв'язок і між естетичним та фізичним вихованням. Здоров'я, належний фізичний розвиток, красива постава впливають на естетичний розвиток людини.

Про зв'язок фізичного виховання з розумовим та естетичним вже йшлося. Воно тіснопов'язане також з трудовим вихованням, оскільки полегшує виконання трудових операцій і процесів. Фізичнев иховання сприяєздійсненню моральних вчинків, докладанню вольових зусиль, вияву моральної стійкості й витривалості.

22/ Дайте характеристику системи ціннісних ставлень особистості як змісту виховання відповідно до Національної програми виховання дітей та учнів.

Зміст виховання – система знань, переконань, якостей і рис особистості; - стійких навичок поведінки, якими повинні оволодіти учні відповідно до поставлених цілей.

Зміст виховання -науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально-значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до:

· суспільства і держави

· інших людей

· самої себе

· праці

· природи

· мистецтва

Зміст виховання за Національною програмою виховання дітей та учнівської молоді в Україні 2004 р.:

1.Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави:

- патріотизм

- національна самосвідомість

- розвинена правосвідомість

- політична культура

- культура міжетнічних відносин

2. Ціннісне ставлення до людей:

- моральна активність особистості

- чуйність

- чесність

- працелюбність

- справедливість

- добросовісність

- здатність прощати і просити пробачення

- єдність моральної свідомості і поведінки

- наявність активної за формою і моральної за змістом життєвої позиції

3.Ціннісне ставлення до себе:

3.1. Ціннісне ставлення до свого фізичного «Я»:

- вміння особистості позитивно оцінювати свою зовнішність;ї

- розвиток фізичної витривалості

- формування гігієнічних навичок, здорового способу життя

3.2. Ціннісне ставлення до свого психічного «Я»:

- виховання культури самопізнання

- сприяння формуванню реалістичної Я-концепції, готовності до самовдосконалення

3.3. Ціннісне ставлення до свого соціального «Я»:

- здатність орієнтуватися в нових умовах життя

- визначення свого статусу

- налагодження безконфліктної спільної праці з дорослими і однолітками;

4. Ціннісне ставлення до природи (екологічне виховання):

- усвідомлення цінності природи

- причетність до збереження її багатств

- здатність гармонійно співіснувати з нею

- вміння протистояти споживацько-утилітарному ставленню до природи

- активна участь у природоохоронних заходах

5. Ціннісне ставлення до праці (трудове виховання):

- усвідомленні соціальної значущості праці

- потреба в трудовій активності

- готовність до творчої діяльності

- сформованість працелюбності і працездатності

- оволодіння основами організації праці

6. Ціннісне ставлення до мистецтва (естетичне виховання):

- сформованість естетичних почуттів

- володіння системою елементарних естетичних знань

- адекватне сприйняття художніх творів

- здатність збагнути і виявити своє ставлення до мистецтва

- прагнення до творчої діяльності в мистецькій сфері

23/ Розробіть кодекс честі для учнів, спрямований на засвоєння і практичне дотримання моральних норм і правил культурної поведінки.

1. Не вбивай нічого живого.

2. Не кради.

3. Не зраджуй: ти завжди відповідальний за тих, кого наблизив до себе.

4. Уникай неправди, не свідчи на когось брехливо.

5. Прагни сумлінно працювати.

6. Будь милосердним, з повагою стався до інших, намагайся допомагати їм.

7. Бережливо стався до навколишнього природного світу.

8. Вчися не заради оцінки, а для здійснення гуманних, патріотичних цілей і досягнень.

9. Дотримуйся вимог школи, правил внутрішнього розпорядку, гідно веди себе.

10. Будь ввічливим у спілкуванні з товаришами, учителями, старшими людьми, шанобливо

ставитися до батьків.

11. Дбай про пристойний зовнішній вигляд, власну гігієну.

12. Остерігайся шкідливих звичок.

24/ Визначте чинники, які, на вашу думку, зумовлюють труднощі розвязання завдань морального виховання

Основними завданнями морального виховання є:

1) ознайомлення з правилами і нормами моральної поведінки;

2) формування почуттів;

3) формування переконань;

4) вироблення умінь і навичок моральної поведінки.

шляхи розв'язання завдань морального виховання (труднощі):

1. Життєдіяльність сім'ї, цілеспрямований вплив її на формування моральних якостей дитини. Для того щоб сім'я ефективно виконувала свої функції виховання моральності, потрібна достатня психолого-педагогічна культура батьків. (труднощі можуть виникнути у звязку з неповною/багатодітною сімєю; родина може бути просто неспроможною виховувати дитину, батьки можуть не звертати уваги на дитину; дитина може бути сиротою)

2. Педагогічна діяльність дошкільних виховних закладів. (труднощі можуть виникнути з некомпетентністю вихователів у дитячих садках – можуть формуватися неправильні життєві переконання)

3. Освітньо-виховна діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл, ліцеїв, гімназій, колегіумів). (моральну поведінку можуть просто не виховувати)

4. Діяльність професійних навчально-виховних закладів (професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів) (труднощі: моральну поведінку можуть просто не виховувати).

5. Функціонування засобів масової інформації (радіо, телебачення, кіно, газет, журналів, художньої літератури та ін.). (труднощі: у засобах змі ми дуже часто можемо побачити неправильні моральні переконання, можуть показуватись неправильна моральна поведінка)

6. Діяльність мистецьких організацій (театрів, музеїв, клубів, будинків культури, кінотеатрів тощо). (труднощі: брак коштів, через що моральне виховання у даних закладах просто не виконується)

7. Соціально-виробнича діяльність громадян на підприємствах, в організаціях, установах. (неправильні моральні поняття)

Головна проблема щодо використання названих шляхів для розв'язання завдань морального виховання — цілеспрямованість, єдність та узгодженість дій усіх соціальних інституцій, які мають вплив на особистість

25/ Визначте взаємозв’язок екологічного та морального виховання

Моральне виховання - виховна діяльність школи і сім’ї з формування моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь

Характеризується: -Моральний ідеал (той образ, що втілює для людини найвищі моральні якості, є взірцем, до якого варто прагнути)- Моральні норми (норми, які орієнтують поведінки особистості, дають змогу контролювати та оцінювати поведінки з позиції норми)- Моральні переконання (стійкі погляди людини, відповідно до яких вона діє )-Моральні почуття (стійкі переживання свідомості людини, є основою її вольових реакцій, суб’єктивних ставлень до всього на світі)- Моральні якості (типові риси особистості та її поведінки)

Шляхи морального виховання: -Сім’я-Освітні установиДошкільні-Шкільні-Вищі-ЗМІ-Мистецькі організації-Політичні партії-Молодіжні рухи-Соціально-виробнича діяльність

Засоби морального виховання: -Соціальна діяльність батьків-Сімейний побут-Книги, друковані видання-ЗМІ-Природне середовище-Національні звичаї, обряди, традиції-Мова-Усна народна творчість-Мистецтво-Зміст навчальних дисципл

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.

Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини, нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності.

Екологічне та моральне виховання пов»язано тим, що в процесі морального виховання формується певне ставлення до природи як до цінності, певні моральні якості, які визначають це ставлення. Таким чином, людина з високим рівнем моральної вихованості не дозволить собі небережливого ставлення до багатств природи, вона буде охороняти природу, прагнутиме примножувати її багатства. Тобто виконуватимуться завдання екологічного виховання. Без належного рівня моральної свідомості у вихованця дуже важко і навіть практично неможливо виховати належне ставлення до природи. Тому виховання у різних напрямах має відбуватись паралельно. Треба виховувати все.

26/ У чому ви вбачаєте звязок між фізичним, трудовим та естетичним вихованням? Людина, наголошував А. Макаренко, не виховується частинами. Через це кожна складова виховання, виконуючи свою особливу роль, слугує водночас досягненню єдиної мети, реалізується у поєднанні з іншими складовими.

Приміром, простежується зв'язок естетичного і трудового виховання.

Естетичне виховання сприяє підвищенню ефективності трудового виховання школярів. Вихованню любові до праці допомагає чіткість її організації,злагодженість і ритмічність дій, раціональна організація робочого місця,естетичний вигляд виробу як результату такої праці.

Існує тісний зв'язок і між естетичним та фізичним вихованням. Здоров'я, належний фізичний розвиток, красива постава впливають на естетичний розвиток людини.

Фізичне виховання тісно пов'язане також з трудовим вихованням, оскільки полегшує виконання трудових операцій і процесів.

28/ Обгрунтуйте основні елементи виховного потенціалу предмета «Іноземна мова» у старшій школі.

До елементів виховного потенціалу предмету відносяться ті цінності,які можна сформувати за допомогою даного предмету: (ціннісне ставлення до)

- Суспільства і держави

- Людей

- До себе

- Праці

- Природи

- Мистецтва

Всі ці цінності відображаються та вивчаються протягом курсу «Іноземна мова» у старшій школі. Вони є важливими для формування особистості і відображаються у матеріалі курсу,його темах,лексиці та вправах. Саме цей курс формує та вдосконалює:

- Соціальні настанови та цілісні орієнтації

- Повагу та толерантність до культури, мови власного та інших народів

- Патріотичні почуття

- Національну свідомість

- Толерантність та повагу до людей

- Самопізнання як основу професійного самовизначення

- Навички самоаналізу

- Усвідомлювання себе як здібної особистості

- Розширення меж самореалізації

- Розширює підходи до реалізації творчого потенціалу

Саме це і є основою виховного потенціалу предмету.

29/ Проведіть порівняльний аналіз змісту виховання в сучасній українській школі та однієї з зарубіжних країн, мову якої ви вивчаєте.

Зміст виховання

Сучасний зміст виховання в Україні складає науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, самої себе, праці, природи, мистецтва. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Цей процес передбачає поєднання інтересів особистості – вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства - саморозвиток особистості має здійснюватися на моральній основі; держави, нації – діти мають зростати національно свідомими громадянами, патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у таких якостях, як патріотизм, національна самосвідомість, правосвідомість, політична культура та культура міжетнічних стосунків.

Ціннісне ставлення до людей виявляється у моральній активності особистості, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, миролюбності, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов’язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Показником моральної вихованості особистості виступає єдність моральної свідомості та поведінки, єдності слова і діла, наявність активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції. Ціннісне ставлення до себе виступає важливою умовою сформованості у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції і передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил.

Ціннісне ставлення до свого фізичного “Я” характеризує вміння особистості позитивно оцінювати свою зовнішність, тілобудову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, швидке відновлення сил після фізичного навантаження, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров’я, турботу про безпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя, активний відпочинок, вольові риси особистості.

Ціннісне ставлення до свого психічного “Я” передбачає виховання у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу - думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. Важливо навчити зростаючу особистість приймати себе такою, якою вона є, орієнтуватися у своїх позитивних і негативних якостях, сприяти формуванню в неї реалістичної Я-концепції, готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності.

Виховуючи зростаючу особистість, педагог бере до уваги, що її ціннісне ставлення до свого соціального “Я” виявляється у здатності орієнтуватися у нових умовах життя, пристосовуватися та конструктивно на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з дорослими та однолітками, вмінні попереджувати конфлікти, виходити з них з найменшими втратами, справедливому і людяному поводженні стосовно партнерів по спілкуванню.

Ціннісне ставлення до природи формується в процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні цінності природи в житті людини, самоцінності природи; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; поводитися компетентно, екологічно безпечно; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, загостренні екологічної кризи; вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах; здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві.

Важливою складовою змісту виховання особистості є розвиток ціннісного ставлення до праці, яке передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу у трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємливості; розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв’язання, готовність до творчої діяльності, конкурентоспроможності й самореалізації в умовах ринкових відносин, сформованість працелюбності і мобільності як базових якостей особистості.

Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов’язаних з мистецтвом. Особистість, якій властиве це ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.

Цікаві шляхи вирішення окремих проблем виховання пропонує зарубіжна школа.

Наприклад, американська система морального виховання спирається на суверенність людської особистості, що діє за власним добрим спонуканням. Така позиція потребує високої майстерності педагога, який повинен допомогти вихованцеві відчути себе впевненим у власних силах людиною. Запорукою успіху в усьому є віра в себе. Значної уваги надають формуванню характеру і прагнуть виховати достойного громадянина, дієвого учасника суспільного життя.

Американські школи багато уваги приділяють дисциплінуванню учнів. Зокрема, розроблено чітку систему правил поведінки, визначено навіть порядок входу до приміщення і виходу з нього, руху коридорами під час зміни кабінетів. Учнів навчають, як слід поводитися і працювати в бібліотеці, на спортивному майданчику, в залі під час розваг. Хоча вони й не носять шкільної форми, у школах існують обмеження щодо одягу, забороняється, наприклад, носити міні-спідниці дівчатам, довге волосся, шорти та інший спортивний одяг хлопцям. Заборонене куріння в межах школи, вживання алкогольних напоїв, брутальні вислови. Діють суворі правила реєстрування відвідувань учнями школи, пропусків і запізнень на заняття. Правила поведінки публікують у довіднику школи й вручають кожному учневі, тобто доводять їх до відома не лише учнів, а й їхніх батьків. Розробляють їх спільно вчителі та учні, на загальних зборах приймають кодекс честі - звід правил, які учні зобов'язуються виконувати. Випадки порушення правил розглядає обраний учнями суд честі, до складу якого входять представники випускного або перед випускного класів. Учнів залучають до виконання відповідних обов'язків у школі. Учнівський патруль стежить за порядком під час перерв, у їдальні, на спортивних майданчиках, на прилеглій до школи території.

Щоденно в школах США відбуваються церемонії клятви прапору. В кожному класі над дошкою висить державний прапор. Перед початком занять діти встають, прикладають руку до серця і, дивлячись на прапор, клянуться бути вірними "прапору, уряду, державі". У навчальній програмі домінують матеріали, в яких ідеться про обов'язки громадян, необхідність виконання вимог законів і правил моралі, поваги до представників державної влади.

У трудовому вихованні американського школяра і сім'я, і школа орієнтують на те, якого працівника потребує сучасне виробництво.

В американських школах особливої уваги надають фізичному вихованню і здоров'ю учнів. Усі вони відвідують уроки фізкультури, займаються в спортивних секціях при школі. Загальновідоме серйозне ставлення американців до свого здоров'я в багатьох школах знайшло втілення у вивченні предмета "Здоров'я".

У більшості держав з традиційним демократичним устроєм зусилля педагогів зосереджено на формуванні в молоді значущості громадянських прав і свобод. Уперше вони пізнають їх у колі сім'ї, згодом навчаються відстоювати у школі, товаристві та ін. Навчальним планом школи передбачено предмети, що роз'яснюють конституційні права і свободи громадян, вчать користуватися ними.

У школах Німеччини до антинаркогенної виховної роботи залучають самих учнів. Перед тим їх направляють у табір, де вони проходять чотирьохденний інтенсивний курс навчання пропаганди боротьби з наркогенами. Після цього такі учні викладають цей курс ровесникам. Результати такого навчання засвідчили високий рівень прийняття однокласниками матеріалу та ідей курсу, які нерідко створюють свої "антинаркогенні групи". У школах Німеччини особлива увага приділяється антинаркогенному вихованню дівчат як майбутніх матерів, вбачаючи в цьому і засіб боротьби з проституцією.

Україна і США – мають на меті виховати гідного громадянина своєї держави; у обох країнах – цінність особистості з її власними поглядами, спонуками, ідеалами.

Але в Укр. Нема таких жорстких правил поведінки в школі. Учні менш дисципліновані.

Зате в Укр. Зміст виховання чітко визначений навчальною програмою виховання учнівської молоді. Він включає особливі завдання виховання на кожному віковому етап розвитку дитини, крім того, є чітко визначені якості особистості,Які мають бути сформовані в процесі виховання щодо кожної групи цінностей.

30/ Визначте поняття «технологія виховання», наведіть приклад виховної технології.

Технологія виховання - це система послідовних етапів,дій,операцій,а також сукупність методів,прийомів,засобів.

Наприклад:

Метод формування свідомості і переконань = Диспут

визначення теми і питання диспуту формування проблемних питань напрацювання правил = прийоми

наочність (фрагмент фільму) = засіб

31/ Дайте визначення понять: «технологія виховання», «методи виховання», «прийоми виховання», «засоби виховання», «форми організації виховання», охарактеризуйте їх взаємозв’язок.

Виховна технологія - система послідовних етапів, дій, сукупність відповідних їм форм організації, що дозволяють досягати поставленої мети.

Методи виховання (авторитарний підхід) - способи впливу на вихованця.

Методи виховання (гуманістична позиція) - способи взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованця, спрямовані на усвідомлення школярами суспільних цінностей, розвиток позитивних ставлень до них, вироблення відповідних навичок та звичок поведінки, вдосконалення і підтримку індивідуального потенціалу дитини.

Прийом виховання - окрема дія в конкретному методі, окрема його частина; складова методу.

Засоби виховання: -Надбання матеріальної культури (напр., іграшки, ТЗН)-Надбання духовної культури (література, кіно, театр тощо)-Види діяльності-Ігрова-Навчальна-Трудова-Суспільна -Спілкування-Природа. Це доцільно організовані методичні шляхи для вирішення виховних завдань.

Форма організації виховання - з овнішній вияв процесу виховання, організаційна структура, в якій реалізуються завдання, зміст і методи конкретного виховного процесу. Це спосіб організації виховного процесу, що відображає зв»язок його елементів і характеризує взаємодію вчителя і учнів.

Форма організації виховання (Зайченко) - варіанти організації конкретного виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.

Зв»язок – за допомогою методів відбувається взаємопов»язана діяльність вчителя і учнів. Прийом – частина методу. Засіб – шлях застосування прийому. Метод реалізовується у певній формі. Всі вони в сукупності складають технологію виховання.

32/ Дайте характеристику методів формування свідомості особистості, визначте умови їх ефективного застосування.

Виховання як цілеспрямований процес здійснюється певними шляхами або методами.

Методи виховання – шляхи досягнення оптимальних педагогічних результатів відповідно до поставлених виховних цілей.

Сучасні педагоги виділили кілька груп методів, поклавши в їх основу цілісну структуру діяльності, що включає усвідомлення процесу діяльності, її організації, стимулювання; контроль і аналіз результатів.

Методи формування свідомості особистості. Першочерговим у формуванні особистості є вплив на її свідомість. Результатом цього впливу повинні бути знання, погляди, переконання, які стимулюють вчинки вихованця, моральну впевненість у суспільній необхідності й особистіс-ній корисності певного типу поведінки; формують готовність активно включатись у передбачену змістом виховання діяльність.

До найважливіших методів формування свідомості особистості відносять розповіді на етичні теми, пояснення, роз'яснення, лекції, етичні бесіди, умовляння, навіювання, інструктажі, диспути, доповіді. Ефективним методом переконання є приклад.

Метод розповіді використовується передусім у виховній роботі з дітьми молодшого і середнього шкільного віку.

Дата добавления: 2015-05-24