Форми розумової відсталості

Розумово відсталі діти розрізняються мірою глибини дефекту. Діти з легкими ступенями розумової відсталості (дебільність) після навчання у спеціальних школах або після виховання і навчання в домашніх умовах найчастіше соціально адаптуються і працевлаштовуються. Це найбільш численна, перспективна щодо розвитку і вивчена група розумово відсталих дітей. Надалі, використовуючи термін «розумово відстала дитина», «дитина із порушеннями інтелектуального розвитку», ми будемо мати на увазі тільки цю клінічну групу, яка, у свою чергу, характеризується значною різноманітністю.

Діти із середнім рівнем розумової відсталості (імбецильність) відвідують спеціальну школу для імбецилів або виховуються і навчаються в домашніх умовах батьками та педагогами. Вони найчастіше живуть у сім’ях і рідко працевлаштовуються.

Інша група, з вираженою розумовою відсталістю, опановує лише навички самообслуговування і прості трудові операції. Цих дітей, як правило, направляють до інтернатних установ.Це глибоко розумово відсталі діти (ідіоти), які у своїй більшості довічно перебувають в інтернатах Міністерства соціального захисту населення. Деякі з них, за бажанням батьків, живуть у сім’ях. Їхня загальна кількість - приблизно 5 % від усіх розумово відсталих дітей. Мислення таких дітей практично повністю нерозвинене, вибірково вони можуть бути емоційно прихильними до близьких дорослих. Найчастіше ці діти не опановують навіть елементарних навичок самообслуговування.

Як вроджена непрогредієнтна і диференційована форма розумової відсталості розглядається синдром Дауна. Розвиток такої дитини значно відрізняється від розвитку здорової термінами дозрівання окремих нервово-психічних функцій, і якісною своєрідністю психіки. Вітчизняні фахівці вважають, що при трисомії 21 хромосоми наявне порушення розвитку плоду, викликане патологічним хромосомним набором у клітинах всіх тканин і органів (Л. Булахова, М. Блюміна, С. Забрамна, Р. Ковтун, Ю. Костенкова, Н. Рігіна).

Показники зниження рівня когнітивних процесів у дітей із синдромом Дауна варіюють від легкої розумової відсталості до помірної. При цьому спостерігається глибоке недорозвинення пізнавальної діяльності і мовлення; має місце нестійкість афективної сфери – від в’ялості, апатії, до розгальмованості, збудливості; спостерігається надмірна здатність розконцентровувати увагу. Для дітей цієї категорії характерна затримка розвитку статичних і локомоційних функцій, різних видів моторики, особливо дрібної, що, на думку дослідників, є первинним дефектом, так само, як і недорозвинення інтелектуальної сфери.

Незважаючи на вроджене бажання спілкуватися, діти з синдромом Дауна часто володіють певними фізичними і когнітивними характеристиками, які ускладнюють для них процес оволодіння мовою. Однак діти з синдромом Дауна здатні засвоїти безліч понять і постійно розширювати коло цих понять і слів (Р. Ковтун, 2011).

Однією з форм розумової відсталості є деменція (лат. dementia – безумство), яка відрізняється тим, що порушення діяльності мозку настає після періоду нормального розвитку дитини. Деменція у дитячому віці виникає у результаті органічних уражень головного мозку під час шизофренії, епілепсії, запалень головного мозку (менінгоенцефалітів), травм мозку.

Принциповим є питання динаміки розумової відсталості. Із цього приводу існують дві позиції. Перша з них полягає у тому, що деякі зарубіжні вчені вважають неможливим навіть мінімальне покращення динаміки розвитку цих дітей. Друга передбачає можливість успішної інтеграції або інклюзії розумово відсталих дітей у звичайні школи.

Разом із тим існує не тільки позитивна динаміка розумової відсталості, але й негативна. Особливо часто негативна динаміка виникає у період пубертатної кризи. Цьому сприяють додаткові негативні фактори: соматичні захворювання, зловживання алкогольними напоями, травми голови, психічні травми, негативне мікросередовище, неякісні лікувально-корекційні заходи тощо.

Декомпенсація проявляється у грубих порушеннях поведінки, зниженні рівня інтелектуальної діяльності, астеноіпохондричних переживаннях, порушеннях соціальної адаптації, регресивних розладах психомоторики, розладах мовлення, втраті (частковій або повній) навичок самообслуговування, психозах.

Дата добавления: 2015-05-24