Проблеми корекційного навчання, виховання і розвитку розумово відсталих дітей

Проблеми соціальної адаптації та реабілітації осіб з порушеннями психофізичного розвитку досліджено та розкрито у працях науковців: В. Бондаря, Л. Вавіної, А. Висоцької, В. Засенка, В. Золотоверх, А. Колупаєвої, Г. Мерсіянової, Т. Сак, В. Синьова, Є. Соботович, М. Супруна, О. Хохліної, О. Шевченко, М. Шеремет та інших вчених і практиків.

Для сучасної педагогічної науки характерною є тенденція до розробки новітніх технологій навчання та виховання дітей з порушеннями психофізичного розвитку на основі вивчення і використання класичної спадщини видатних педагогів.

Особливості психолого-педагогічної корекції розглядали такі вчені, як Л. Занков, О. Граборов, Н. Кузьміна, М. Гнєзділов, Т. Власова, І. Грошенкова, Г. Дульнєв, І. Єременко, В. Лубовський, Б. Пінський, Є. Соботович. Вони підкреслювали комплексний характер корекційної роботи у процесі навчання та виховання розумово відсталих дітей, тобто охоплення всіх напрямів впливу на різні уражені сторони розвитку дитини – її пізнавальну діяльність, мовні здібності, емоційно-вольову сферу, фізичний розвиток, поведінку у цілому.

Відновлювальне медикаментозне лікування загальної недостатності нервової системи та психічного стану учнів (вихованців) спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для розумово відсталих дітей, дітей із порушеннями психічного розвитку здійснюється шляхом раціональної психотерапії із застосуванням реабілітаційних, у тому числі немедикаментозних методик, спрямованих на відновлення рухових функцій, психіки та мовлення з метою максимально можливої соціальної адаптації та ранньої профорієнтації учнів (вихованців).

До спеціальної школи (школи-інтернату) для розумово відсталих дітей зараховують розумово відсталих дітей 6 (7) років та осіб з відповідним діагнозом із такими медичними показаннями:

- легка розумова відсталість;

- помірна розумова відсталість;

- органічна деменція різного походження, яка відповідає легкій та помірній розумовій відсталості.

Не зараховують до спеціальної школи (школи-інтернату) цього типу дітей:

- із тяжкою, глибокою розумовою відсталістю, органічною деменцією різного походження з вираженою дезадаптацією, відсутністю навичок самообслуговування, із психічними захворюваннями, у яких, окрім розумової відсталості, спостерігаються інші тяжкі нервово-психічні порушення;

- із розумовою відсталістю або органічною деменцією з вираженими і стійкими психопатоподібними розладами;

- із розумовою відсталістю з частими денними або нічними судомними нападами;

- із шизофренією зі стійкими психопатичними розладами;

- зі стійким денним і нічним енурезом, енкопрезом;

- з різними відхиленнями у психічному розвитку, пов’язаними з первинним порушенням слуху, зору, опорно-рухового апарату;

- із затримкою психічного розвитку, пов’язаною із залишковими явищами органічних уражень головного мозку або соціальною (педагогічною) занедбаністю.

Під час навчання у спеціальній школі враховують, що психічну діяльність розумово відсталої дитини певною мірою можна скоригувати. Її мозок пластичний, а це є основою розвитку. Тому сучасні педагоги, психологи, медики підкреслюють необхідність корекції дефекту у ранньому віці, спираючись на збережені можливості дитини, приділяючи особливу увагу становленню її вищих психічних функцій. Корекція має здійснюватись не за окремими елементарними психічними процесами, а цілісно, тобто адресуватись до всієї особистості у цілому з урахуванням її ядерної ознаки.

З метою успішного здійснення корекції загальноосвітнього та професійно-трудового виховання та навчання для школярів із порушеннями інтелектуального розвитку дотримуються таких умов:

- спрощують структуру інформаційного матеріалу, вводять його меншими порціями, уповільнено, багаторазово повторюючи;

- використовують адекватну наочність;

- надають допомогу у диференціації ознак об’єктів, явищ, понять;

- перевіряють правильність та усвідомленість розуміння дітьми навчального матеріалу.

Важливо забезпечити формування та корекцію загального інтелектуального розвитку і тих якостей, що дозволяють дитині правильно користуватися знаннями: об’єктивності, узагальненості, конкретності, усвідомленості, систематизованості та повноти, міцності, динамічності, гнучкості.

У цілому освітні перспективи дітей із порушеннями інтелектуального розвитку багато у чому визначаються глибиною порушення, його структурою, своєчасністю початку корекційно-педагогічної роботи. Позитивним є те, що запам’ятовування дітей покращується у результаті модифікації повторень. Розвиток осмисленого запам’ятовування сприяє набуттю і закріпленню знань. Покращуються порівняння й узагальнення предметів, з’являється осмислення нескладних предметних залежностей, розвивається довільна увага, формується зв’язне мовлення.

Дітям із порушеннями інтелектуального розвитку притаманна недостатня узагальненість і конкретність пізнавальних процесів, обмеженим є вплив знань, набутих у словесній формі, на загальний перебіг їх розумового розвитку. Водночас у цілому успіхи цих дітей у засвоєнні знань і у розумовому розвитку у результаті навчання є дуже значними. Особливо велике значення має правильно організоване, корекційно-спрямоване спеціальне навчання і виховання, адекватне можливостям дитини, яке спирається на зону її найближчого розвитку.

Р. Ковтун (2011) вивчав особливості корекційно-психологічної роботи з формування початкових уявлень про себе у дітей та підлітків з синдромом Дауна. Ефективними під час корекції розвитку дітей стали такі психолого-педагогічні умови:

- встановлення емоційно-особистісного контакту кожної дитини з дорослим;

- врахування рівня розвитку у кожної дитини способів засвоєння суспільного досвіду;

- забезпечення системою прийомів, спрямованих на придбання кожною дитиною соціального та емоційного досвіду, зафіксованого в слові;

- спеціально організоване навчання дитини в умовах рольової гри з метою формування механізму ідентифікації;

- індивідуальний та диференційований підхід до кожної дитини;

- систематичність і послідовність, повторюваність їх і сконцентрованість запропонованого змісту програмного матеріалу, його зв'язок з щоденним досвідом дитини;

- взаємодія всього персоналу (психологів, вихователів, вчителя-дефектолога, інструктора з фізичного виховання та музичного керівника) щодо забезпечення соціального розвитку;

- включення соціального розвитку дітей у різні види діяльності (формування елементарних математичних уявлень, елементів образотворчої діяльності, музичні та фізкультурні заняття, ознайомлення з навколишнім світом);

- створення предметно-розвиваючого середовища в групі.

Корекція інтелектуального розвитку має гармонійно поєднуватися з корекцією недоліків мовлення, поведінки, моторики, фізичного розвитку.

В аспекті корекційної роботи вчені підкреслюють необхідність цілеспрямованої роботи із залучення дітей з порушеннями інтелекту до досвіду суспільної свідомості та поведінки.

Ю. Бистрова (2007) досліджувала особливості корекції конфліктної поведінки розумово відсталих учнів. Ця діяльність передбачає урахування компонентів розвитку особистості (когнітивного, емоційного та поведінкового), включає психокорекційну програму спеціальних занять-кроків з формування та розвитку навичок соціальної взаємодії та конструктивної поведінки в конфлікті. Основним для психокорекційної програми є підхід, який має на увазі створення можливостей для отримання розумово відсталим підлітком певного соціального досвіду поведінки в колективі. Як засоби психолого-педагогічного впливу на заняттях використовувалися ігри та вправи, при цьому важливим було їх обговорення, у процесі чого учні намагались побачити альтернативні, більш ефективні варіанти вирішення конфліктних ситуацій.

Фахівці з фізичного виховання розумово відсталих дітей (Р. Бабенкова, О. Дмитрієв, М. Козленко, В. Мозговий, А. Плешаков, О. Самилічев, Б. Сермеєв, А. Турчак, Б. Шеремет, С. Юровський та ін.) експериментально довели, що успішна корекція рухових порушень у розумово відсталих дітей може здійснюватися тільки за виконання певних умов, зокрема застосування науково обґрунтованої методики використання спеціальних засобів фізичної культури. Обов’язковими факторами при цьому повинні бути вибір вправ, що відповідають психофізичним можливостям дітей, створення адекватних педагогічних умов.

Важливе місце в загальній структурі корекційно-розвивального навчання розумово відсталих дітей посідає фізичне виховання, оскільки крім оздоровчої функції воно є потужним стимулом корекції рухової сфери та психіки дітей, а також посідає центральне місце у підготовці учнів з інтелектуальними вадами до самостійного життя та виробничої діяльності, виховує рухову грамотність та особистісні якості, сприяє соціальній адаптації та інтеграції в суспільство (Я. Коштур, 2009). Особливо ефективним у корекційному процесі є плавання, яке, завдяки впливу водного середовища, є важливим компонентом фізичного виховання дітей. Воно здатне розвивати і коригувати в розумово відсталих дітей фізичний розвиток, рухові можливості, сприяти підвищенню їх рухової працездатності, а також формуванню значної кількості умовно-рефлекторних зв’язків, що забезпечує активізацію психічних функцій, психомоторної та емоційно-вольової сфер.

Дата добавления: 2015-05-24