Політична економія і економічна політика, їх взаємозв’язок

Політична економія у своїй практичній функції служить обґрунтуваннюекономічної політики держави.

Економічна політика – це система науково обґрунтованих ідей, положень, принципів, заходів, що реалізовуються державою з метою підвищення ефективності суспільного виробництва і досягнення стабільного розвитку економічної системи суспільства.

У цьому зв'язку політичну економію розрізняють як позитивну й нормативну. Позитивна політична економія має справу з фактами і формулює наукове уявлення про економічні явища і процеси (наприклад, визначає, що таке інфляція, описує її причини). Нормативна політична економія оцінює економічні явища і процеси, дає рекомендації щодо подальших дій в економічній політиці, тобто вона виражає суб'єктивне уявлення про те, що повинно бути, що бажано, а що – ні (наприклад, визначає дії щодо подолання інфляції).

Економічна політика, безумовно, має певні цілі, а саме: а) стале економічне зростання; б) повна зайнятість; в) економічна ефективність; г) стабільність цін; д) економічна свобода суб'єктів господарювання; е) справедливий розподіл доходів з принципу: не повинно бути зубожіння одних при розкоші інших; є) соціальний захист населення; ж) активний торгівельний та платіжний баланс тощо.

Економічна політика, щоб бути дійовою, не повинна бути результатом вольових, випадкових управлінських рішень окремих осіб, тих чи інших владних структур. Її зміст повинен визначатися вимогами об’єктивних економічних законів. Тому ефективність, дійовість економічної політики, а в остаточному підсумку, ефективність системи управління, залежать від того, наскільки повно й чітко економічна політика відображає ці вимоги.

Саме політична економія вивчає економічні явища і процеси, економічні закони, характер і механізм їх дії. Отже, щоб бути ефективною, економічна політика повинна спиратися на концепції, теорії, рекомендації, які розробляються політичною економією.

Тема 2. Потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси.

В процесі економічної діяльності людина стикається з проблемою, постійне прагнення до вирішення якої зумовлює соціальний та економічний прогрес суспільства. Людина повинна споживати, щоб жити. Прагненням задовольнити власні потреби мотивується поведінка людини, формується сукупність її інтересів. Задоволення потреб з об’єктивною неминучістю і невідворотністю натрапляє на обмеженість ресурсів. Адже процес виробництва є не що інше, як «відділення речовини від природи» або перетворення людиною природних ресурсів на предмет споживання. Вся економічна діяльність людини завжди і скрізь була спрямована на подолання обмеженості ресурсів, а отже, і обмежених виробничих можливостей. З’ясування сутності проблеми потреб, можливостей їх задоволення, економічних інтересів є змістом даної теми.

Питання теми:

Дата добавления: 2015-05-24