Економічні ресурси: сутність та класифікація. Обмеженість економічних ресурсів

Виробництво як процес створення життєвих благ та послуг передбачає наявність певних економічних ресурсів. Економічні ресурси (від франц. “resource” – допоміжний засіб) – це загальні можливості суспільства щодо створення благ та задоволення економічних потреб людей.

В економічній літературі існують різні класифікації економічних ресурсів. Так, до основних економічних ресурсів відносяться: природні, матеріальні, людські, інформаційні, фінансові.

Природні ресурси – це земля, наявні у суспільства запаси корисних копалин, водні, лісні ресурси, природні умови життя (сприятливі умови для сільського господарства, вигідне географічне положення тощо). Матеріальні ресурси включають будівлі, споруди, а також всі вироблені засоби виробництва (фізичний капітал), тобто усю сукупність речових умов виробництва. Людськіресурси – це люди, що володіють фізичними і розумовими здібностями, які можуть бути використані у процесі виробництва товарів і послуг. У ринковій економіці до складу людських ресурсів включається окрім самої праці також підприємницька здатність як особливий вид людського таланту. Специфіка цього виду ресурсу виявляється у особливих його функціях: ініціативі, новаторстві, ризику часом, діловою репутацією, вкладеними коштами.

До інформаційних ресурсів відносяться всі види наукової, науково-технічної, статистичної, технологічної, управлінської та іншої інформації, яка є необхідною для створення життєвих благ та послуг. Грошові ресурси призначені для економічної діяльності, утворюють фінансові ресурси. Слід мати на увазі, що такими вони можуть бути лише у короткостроковому періоді. У довгостроковому ж вони перетворюються на інші види ресурсів (шляхом покупки наприклад, землі, засобів виробництва) або опосередкують їх функціонування (у вигляді доходів від використання ресурсів). Специфічним економічним ресурсом є час. Специфіка його полягає в тому, що воно об'єктивне дане, не вимагає витрат на придбання, хоча без нього неможливий жоден процес економічної діяльності.

Економічні ресурси формують матеріально-речовий зміст факторів виробництва. Термін «фактори виробництва» використовують на мікроекономічному рівні, розуміючи під ними економічні ресурси, що уведені у процес виробництва. Саме від раціонального використання економічних ресурсів залежить доход власників факторів виробництва, результат роботи підприємства в цілому.

Економічні ресурси, які суспільство має намір використовувати, як правило, обмежені. Інакше кажучи, їх менше, ніж необхідно для задоволення всіх потреб суспільства при даному рівні розвитку суспільного виробництва. Обмежені фізичні і інтелектуальні здібності людини, наявні засоби виробництва, інформація, природні ресурси і навіть час, який є у розпорядженні для задоволення суспільних потреб.

Людство протягом всього свого існування намагалося здолати обмеженість ресурсів. Зрозуміло, обмеженість ресурсів відносна, бо з розвитком суспільства вона долається. Проте, на кожен даний момент часу обмеженість економічних ресурсів існує. Це означає, що одночасне і повне задоволення всіх потреб суспільства принципово неможливе. Наслідком обмеженості ресурсів є прагнення до якнайкращого, ефективного їх використання.

Людська історія є і була історією боротьби за економію ресурсів. Піднімаючись по ступенях свого розвитку, люди удосконалюють процес виробництва, підвищують продуктивність праці, економлять робочий час і ресурси. Ця економія стає загальним економічним законом. Будь-яка нова технологія є нове з точки зору заощадження робочого часу і ресурсів, вона продуктивніша, економічніша. В умовах ринкової економіки питання ефективного використання ресурсів конкретизується в одному з її фундаментальних принципів: мінімум затрат – максимум прибутку (продукції).

Безумовно, ефективне використання ресурсів повинне забезпечуватися, насамперед, на рівні підприємства. Будь-який суб'єкт господарювання повинен знайти таке поєднання ресурсів, що використовуються, при якому його витрати були б мінімальними, а ефективність виробництва – максимальною. Пошук цих поєднань йде постійно, оскільки ціни ресурсів в умовах їх відносної обмеженості настільки ж постійно змінюються. Не випадково ступінь повноти і ефективності використання природних, матеріальних і трудових ресурсів є одним з найважливіших факторів посилення економічної стійкості окремого підприємства та економічного зростання країни в цілому. Реальне економічне зростання означає, що суспільство реалізує досягнення своїх соціально-економічних цілей одночасно зі скороченням витрат економічних ресурсів.

Дата добавления: 2015-05-24