Соціально-економічні цілі і виробничі можливості суспільства

Складна структура і різноманіття суспільних потреб зумовлюють певне різноманіття соціально-економічних цілей розвитку суспільства. З позицій виробництва людина: – не лише його суб’єкт, але і його кінцева мета. Це означає, що задоволення потреб людини, які постійно зростають і розвиваються, стає засобом досягнення кінцевої мети виробництва і умовою його подальшого розвитку.

В процесі виробництва, тобто у відношенні «людина-природа», відбувається взаємовплив обох сторін. Діяльність людини, що спрямована на вилучення і зміну елементів природи, змінює, зрештою її саму. Причому, ступінь цієї зміни прямо пропорційний потужності продуктивних сил суспільства. Водночас людина безперервно змінюється сама, розвиваючи власні здібності. А оскільки різні види праці вимагають від людини різних якостей, остільки зміст певної праці лежить в основі формування того або іншого типу особистості. Через це, виробництво разом із задоволенням потреб людини реалізує такі цілі як ступінь розвитку людини та стану середовища її існування.

Економічною ціллю функціонування будь-якого підприємства виступає максимізація прибутку. Із зростанням прибутку збільшується власність суб'єктів господарювання, держави, а також споживання населення. Тому прибуток – не лише визначальна мета, але і рушійний мотив у будь-якій сфері економічної діяльності. Разом з цією головною метою підприємства існують окремі часткові цілі, серед яких виділяються захисні цілі (наприклад, від конкуренції), зростання підприємства, стабільність, стійкість, технічний прогрес та інше.

Головними економічними цілями суспільства є: забезпечення економічного зростання, підвищення ефективності виробництва. Економічне зростання зумовлює зростання обсягу реального матеріального продукту та послуг, а отже, і задоволення суспільних потреб. Крім того, економічне зростання дозволяє ефективніше вирішувати проблеми освіти, охорони здоров'я, екології, бідності і т.д. без зменшення вже досягнутого рівня споживання. Економічне зростання можливе лише при ефективному, оптимальному використанні економічних ресурсів. Причому одним із шляхів підвищення ефективності використання ресурсів, що вводяться у суспільне виробництво, є прискорення науково-технічного прогресу.

Особливу групу цілей утворює соціально-економічна стабільність. Вона передбачає необхідність, з одного боку, підтримувати демографічний оптимум, а з іншого – забезпечувати повну зайнятість. Актуальною ціллю суспільства виступає також підтримка відносної стабільності цін. Їх швидке зростання порушує пропорції суспільного виробництва, погіршує можливості задоволення потреб населення.

Загалом цільова спрямованість суспільного виробництва багатогранна і зовсім не зводиться лише до орієнтації на задоволення матеріальних або нематеріальних потреб. Крім того, принципово важливо в органічній єдності із збільшенням потреб людей покращувати умови праці і побуту, підвищувати їх освіченість, повніше задовольняти духовні потреби. Іншими словами, соціально-економічні цілі суспільства – це не лише матеріальний добробут, але і створення якнайкращих умов для вільного усестороннього розвитку людини.

Багаточисельність соціально-економічних цілей розвитку суспільства при обмеженості ресурсів ставить проблему економічного вибору. Що і в якій кількості повинне вироблятися? Не всі продукти і не завжди ми можемо випускати в необхідному обсязі. Отже, суспільство повинне жертвувати, віддаючи перевагу виробництву одного якого-небудь товару над іншим. Виникає альтернатива. Якщо суспільство нарощує виробництво одного продукту, воно одночасно не може збільшувати виробництво іншого продукту. Весь час доводиться від чогось відмовлятися: збільшувати виробництво одного продукту, але з одночасним скороченням виробництва іншого, заміщенням його бажаним. Заміщення – це закон життя економіки при використанні обмежених ресурсів.

Усе, що суспільство могло б отримати, але із-за обмеженості ресурсів не отримало і втратило таку можливість, складає витрати втраченої можливості. Наприклад, якщо для виробництва одиниці товару А необхідно відмовитися від виготовлення двох одиниць товару Б, то ці невипущені, втрачені дві одиниці товару Б складають витрати, пов'язані з втраченою можливістю при виробництві одиниці товару А. Взагалі витрати втраченої можливості (альтернативні витрати) – це витрати використання ресурсів для якоїсь певної мети, які виміряні з погляду вигоди, втраченої внаслідок невикористання цього набору ресурсів іншим, альтернативним шляхом.

Витрати втрачених можливостей завжди пов'язані з проблемою вибору: вибираючи один варіант виробництва, ми втрачаємо вигоди, що пов'язані з використанням іншого варіанту. І лише час покаже, при якому варіанті втрачених можливостей опинилося більше. Ці міркування не так умоглядні, як може показатися на перший погляд. Адже використання ресурсів, вибір – це все прерогатива підприємств, фірм. І саме тоді, коли останні виробляють свою поведінку у короткостроковому, і особливо у довгостроковому періодах, альтернативні витрати набувають особливого значення.

Наочне представлення проблеми обмеженості ресурсів і необхідності вибору дає крива виробничих можливостей. Для полегшення аналізу припустимо, що суспільство виробляє тільки два види продукту – зерно і автомобілі. Слід підкреслити, що в реальній дійсності в масштабах певної країни виробляється не два, а безліч продуктів. У цьому випадку можна перерозподіляти ресурси між багатьма продуктами, у зв'язку з чим змінюватимуться виробничі можливості випуску кожного з них. Розгляд повної картини можливих випусків усього різноманіття продуктів, які виробляються в певній країні, надзвичайно ускладнений, тому політична економія розглядує двохпродуктову модель економіки.

Отже, разом з першим припущенням передбачимо також, що в уявній економіці відсутнє в певній мірі безробіття (тобто має місце „природний” рівень безробіття – 4-5%); є постійна задана кількість економічних ресурсів; а також певний, теж заданий, технологічний рівень розвитку виробництва, тобто повністю, без втрат, використовуються виробничі можливості суспільства. За цих умов, якщо суспільство використовує свої ресурси для виробництва тільки зерна, то воно виробляє його 5 млн. тонн. Якщо ж тільки для виробництва автомобілів, то їх виробляється 6 шт. При одночасному виробництві обох продуктів можливі такі поєднання:

Значення альтернативних можливостей

Можливості	Зерно (млн. т.)	Автомобілі (шт.)
А	5,0
В	4,8
С	4,5
Д	3,9
Е	3,0
F	1,8
G

Графічна інтерпретація вище зазначених варіантів виробництва продуктів (зерна і автомобілів) представлена на рис.2.1.

Дата добавления: 2015-05-24