Економічна система суспільства: сутність та структура

Як вже зрозуміло, важливою складовою предмету дослідження політичної економії є вивчення економічних систем суспільства.

Термін система – ключове філософське поняття. Система (від грец. systema – ціле, складене з частин) являє собою сукупність певних елементів або підсистем, які мають причинно-наслідкові зв'язки один з одним і тому утворюють цілісність, якісну єдність. Наукове розуміння економічної системи виходить з теоретичних і методологічних положень про систему як про категорію. Такий підхід до поняття «система» вимагає виділення системних принципів її побудови. Вони виражаються у наступному: цілісність; організованість; структурність; ієрархічність; саморух; взаємозалежність системи і зовнішнього середовища; багатоаспектність.

Такі ознаки має будь-яка система, у тому числі й економічна. Серед різноманіття властивостей системи варто виділити три основні:

• система є, насамперед, сукупність певних елементів;

• між елементами системи існують певні зв'язки;

• система має внутрішній організаційний устрій.

Перші уявлення про систему виникли у вченнях Платона, Аристотеля; системний підхід щодо характеристики капіталізму використовував К. Маркс, проте ключовим методологічним і науковим поняттям вона стала тільки з середини ХХ століття.

Поняття економічної системи тісно пов'язане з економічною діяльністю людей, що вступають в економічні відносини. Економіка будь-якої країни – це система, в якій різноманітні види діяльності, як її елементи або ланки, взаємопов’язані та взаємозумовлені. Тому економічна система передбачає необхідність певної організації й координації дій її учасників.

Отже, економічна система суспільства являє собою сукупність взаємопов’язаних економічних елементів, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства, а також сукупність суспільних інститутів, регулюючих економічну діяльність відповідно до мети суспільства.

Оскільки матеріальною основою будь-якої економіки є суспільне виробництво, то можна навести таке визначення: економічна система суспільства – це сукупність всіх видів економічної діяльності та відносин між людьми в процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів та послуг.

Системний підхід щодо вивчення складних економічних явищ дозволяє якнайповніше виявити їх сутність і закономірності та прояви у різних формах. Позитивна роль системного підходу можна виразити в таких його особливостях:

● дозволяє виявити достовірнішу пізнавальну реальність;

● містить нову схему пояснення існуючих форм зв'язків;

● з’ясування різноманіття видів зв'язків дозволяє розчленити явище на складові елементи.

Загальновідомо, що системний підхід переважно вивчає об'єкт у статиці. Аналіз, доповнений діалектичним методом, розкриває внутрішні взаємозв'язки і взаємозалежності явища, розглядає його в постійній зміні, тобто у динаміці.

Розвиток економічних систем, природно, – це історичний процес, у ході якого відбувається їх формування, розвиток та зміна на більш розвиненішу економічну систему. Отже, економічні системи динамічні та мінливі, на зміну однієї моделі приходить інша, що зумовлює необхідність класифікації економічних систем.

Будь-яка економічна система має такі основні риси:

- відтворювальність (постійне відновлення);

- закономірність руху;

- скоординованість економічної політики.

Різноманіття властивостей економічної системи, її складність визначає множинність критеріїв класифікації. Основними критеріями класифікації є:

- динамічність;

- форма господарювання;

- спосіб виробництва.

Враховуючи динамічність історичних процесів, економічні системи можна представити як перехід від дикості і варварства до цивілізаційних систем. Цивілізаційні системи включають не лише економічні елементи, але і соціально-культурні, політичні, соціально-творчі, інформаційні. Цивілізації, у свою чергу, класифікуються на аграрну, індустріальну, постіндустріальну. З урахуванням соціально-культурного і територіального факторів, можна виділити західноєвропейську, мусульманську, цивілізацію конфуціанського регіону, радянську цивілізацію.

За формою господарювання (способом координації економічної діяльності) економічні системи діляться на три групи:

● натуральне господарство;

● ринкове господарство (стихійний ринок, регульований ринок);

● планове господарство (індикативне планування, адміністративно-командна економіка).

За способом виробництва економічні системи діляться на первіснообщинне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне суспільство. Це формаційний підхід, властивий марксизму, сутність якого ми розглянемо у третьому питанні даної теми.

Класифікацію економічних систем можна здійснювати на основі різних критеріїв. Критерії бувають: структуроутворюючі, соціально-економічні (змістовні), об'ємні і динамічні.

Структуроутворюючі – це критерії з боку елементів, що утворюють структуру системи. Такими можуть бути економічні відносини, функціональні зв'язки, інститути.

Соціально-економічні – це критерії, що засновані на виділенні ключових моментів, які визначають зміст системи. До них відносяться спосіб з'єднання виробництва і споживання, тип власності, соціокультурні фактори, ступінь індустріалізації або соціалізації системи.

Об'ємні і динамічні – це критерії, що характеризують складність і мінливість системи. Серед них: однорідність або різнорідність системи, її статичність та динамічність.

Таким чином, сутність економічної системи трактується як цілісна сукупність економічних відносин з приводу ефективного виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів та послуг, що упорядковує зв’язки між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ та послуг, а також забезпечує управління соціально-економічними процесами.

Абсолютно “чистих” економічних систем не існує, оскільки у процесі розвитку певний час співіснують старі і нові елементи економіки. Характерною рисою сучасних економічних систем є їх змішаність, гетерогенність, різнорідність їх елементів. Проте, у будь-якій економічній системі можна виділити певні елементи.

Так, до основних, структуроутворюючих елементів економічної системи слід відносити:

- продуктивні сили (засоби виробництва, робоча сила);

- виробничі відносини (відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів та послуг);

- господарський механізм (конкретні форми організації суспільного виробництва, а також методів і засобів управління ним);

- суспільний розподіл праці (процес відокремлення різних видів людської діяльності, що виявляється у спеціалізації працівника на виготовленні якогось одного продукту, окремих його деталей або на виконанні певної трудової операції);

- виробничі можливості (вибір з обмежених економічних ресурсів);

- результати (матеріально-речовий продукт, послуги, інформація тощо);

- ефективність (співвідношення результатів і затрат).

Кожен з даних елементів, у свою чергу, представляє собою складну підсистему, що складається з певних елементів, компонентів з властивою їм сукупністю взаємозв'язків. Причому, одним з головних елементів економічної системи є продуктивні сили суспільства (сукупність й взаємодія засобів виробництва і робочої сили), оскільки від рівня їх розвитку залежить рівень розвитку економічної системи в цілому.

Прогрес продуктивних сил суспільства суттєво розширив межі економічної системи. Сьогодні вони являють собою систему, що складається з особистих, суб'єктивних (людина) і речових (техніка) елементів, а також енергетичного фактора, науки, інформації, що сприяють «обміну речовин» між людиною і природою. Продуктивні сили забезпечують умови для активної взаємодії людей із природою, що полягає в матеріальному і духовному освоєнні, видозміні і присвоєнні її багатства.

Дата добавления: 2015-05-24