Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ




Дана тема є головною у курсі методики викладання географії, тому їй слід приділити особливої уваги.

Перш за все зупиніться на проблемі визначення метода навчання. Сучансна дидактика вже не розглядає метод навчання лише як спосіб керування навчанням школярів або діяльність вчителя по передачі знань навчающим. Сьогодні мова йде про способи взаємозвязку діяльності вчителя та навчающих, де центральною фігурою є вчитель.

І.Д. Зверєв (1980) під методом навчання розуміє «упорядковані способи взаємозвязку діяльності вчителя та навчающих, напрям на досягнення цілей освіти». Порівняйте це визначення з тими, які дані у підручнику А.В. Даринського («Методика викладання географії», 1975, с. 73) і в посібнику під редакцією А.Є. Бибик («Методика навчання географії у середній школі, 1968, с. 220»), та зробіть відповідні виводи.

Потім ознайомтися з проблемою класифікації методів. У теперішній час існуює декілька методів навчання – за витоками знань, за рівнем пізнавальної діяльності навчающих, за дидактичними цілями, по способах набуття знань навчающими, по логічним операціям і т.д. (див. кн. «Проблеми та методи навчання у сучаній школі» / Під ред. Ю.К. Бабанського та ін., 1980).

Таке різноманіття легко пояснити, поскільки процес навчання багатоаспектний. В основі кожної класифікації лежить якийсь один признак, який не може вичерпно характеризувати метод навчання як педагогічне ціле.

Щоб упевнитися в цьому, детально проаналізуйте найбільш поширені класифікації методів навчання – по витаках джерелах знань та по характеру пізнавальної діяльності навчающих на уроках географії.

 

4.1. Класифікація методів по джерелах знань

Цю класицікацію розробляли багато авторів (Н.М. Верзелин, Є.Я. Голант, М.А. Данилов, Б.П. Єсипов, Є.І. Перовський, С.Г. Шаповаленко та ін.) і дотепер приваблюють увагу дослідників у звязку з появою нових аудивізуальних і технічних засобів навчання.

По джерелах, із яких навчающі добувають знання, методи навчання географії поділяють на три основні групи:

1. словесні методи, при яких головним джерелом знань навчающих є усне або письмове слово;

2. наглядні методи, засновані на безпосередньому сприйманні школярами вивчающих предметів, обєктів та явищ: географічні спостереження, демонстраційні опити, робота з ілюстраціями, моделями, географічними картами та іншими наглядними посібниками;

3. практичні метеди, в основі яких лежить практична діяльність навчающих: знімання ділянки місцевості, вимірювання висоти холма та похилості його схилів, робота з метеоприладами і т.д.

Кожний метод не є універсальним, а розположує строго обмежені можливості у вивченні географії. Тому на практиці методи використовуються лише у співвідношенні один з одним.



Ознайомтися з основними методами, які використовують при навчанні географії, зверніть увагу на умови та особливості їх застосування.

 

4.1.1. Словесні методи навчання георафії

Ця група методів є основною у вивченні географії, про що упевнено свідчить дані багатьох досліджень. Дійсно, слово є засобом перекладу матеріального світу в його ідеальне зображення у нашому розумінні. Тому слово можна розглядати як всезагальний засіб зберігання та передачі інформації та джерел знань.

Прочитайте відповідну статтю у посібнику під редакцією І.С. Матрусова («Методика навчання географії у середній школі», 1985, с. 132).

Найбільш часто вчителя географії використовують метод усного викладення матеріалу, які включають розповідь, пояснення, лекцію, читання вслух та інші методи, основою яких є живе слово вчителя.

Викладення матеріалу може проводитися у двох формах – опис (методом розповідді) та доказовий (методом пояснення).

Розповідь – це ярке, образове викладення якого – небудь питання вчителем, присвячене переважно повідомленню фактичного матеріалу або опису географічного обєкту або явища.

Пояснення – це викладення якого-небудь питання у доказовій формі, присвячене, на відміну від розповіді, не перерахуванню признаків та якостей обєктів чи явищ, а відкриття їх сутності, взаємозвязків, причин.

Використовуючи навчальну літературу, а також дані табл. 4, складіть порівняльну характеристику цих двох методів. Виясніть, як вони можуть доповнювати один одного при вивченні перш за все фізичної географії.

Таблиця 4.

Особливості розповіді та пояснення як методів

усного викладення матеріалу вчителем

Розповідь Пояснення
1. Має характер опису. 2. Використовується для формування географічних уявлень (показується зовнішня сторона обєкту, явища; перераховуються їх признаки та свойства). 3. Розвиває уяву та естетичні почуття навчающих. 4. Відрізняється короткістю; тривалістю на уроці до 5-7 хвилин. 5. Переважає на уроках географії у молодших класах. 1. Має характер доказу. 2. Використовується для формування географічних понять (викривається сутність обєкту та явища, взаємозвязку, причини).   3. Розвиває мислення навчающих, є прикладом логічного доказу. 4. Може займати значну частину уроку та стати керуючим методом викладення. 5. Переважає на уроках географії у старших класах.  

 

У якості самостійного методу в літературі описана так звана шкільна лекція – викладення матеріалу вчителем, розрахована на весь урок географії (звичайно у 8-9 класах). Лекцію проводять у тих випадках, коли навчающим необхідно дати більший обєм інформації. Можна, наприклад, прочитати лекції по темах «Загальний огляд радянських республік Середньої Азії» (8 клас), «Глобальні проблеми людства», «Економіко-географічна характеристика країн Латинської Америки» ( 9 клас ) і т.д.

Ознайомлюючись з цим методом, виясніть, чим шкільна лекція відрізняється від вузівської.

У підручнику А.В. Даринського («Методика викладання географії», 1975, 24) розглядається ще один метод усного викладення – читання вчителем вслух. На уроках зачитуються уривки із художньої літератури, описано мандрівників, науково-популярної літератури. Зверніть увагу на те, що цей метод містить багато цінного не лише для навчающих, але і для самого вчителя.

Слід відмітити, що хоча методи усного викладення і отримали широке поширення, вчителя, тим не менш, недосить працюють над їх удосконаленням. Все рідше і рідше застосовуються, наприклад, розповідь (у його яркій, образній формі). Не всі вчителі у повній мірі оволоділи методикою лекційної форми подачі матеріалу. У ряді випадків неуміло будується пояснення (відсутність логіки, доступності, анологій). Рідко приноситься емоційний елемент. Слабка активізація розумової діяльності навчающих, яким відводиться роль пасивних слухачів.

Оцініть можливі наслідки цих методичних упущень.

До словесних методів навчання відноситься евристична бесіда, яка передбачає активну роботу не лише вчителя, але і навчающих ( у цьому відношенні бесіда вигідно відрізняється від методів усного викладення матеріалу вчителем, який під час розповіді, пояснення або лекції повинен вирішувати проблему активізації навчающих).

Бесіда як метод навчання заключається в тому, що вчитель, ставлячи навчающим питання, винуждає їх, спираючись на ті знання і вміння, що вони уже мають, самостійно набувати нові знання. Головне у бесіді – правильно побудована система запитань.

Нище приводиться фрагмент бесіди при вивченні клімату Північної Америки у курсі географії материків та океанів (В.А. Коринська, 1968). Мета цієї бесіди заключається в тому, щоб показати навчающим різницю у кліматі Північної Америки та Європи. Запропоновані наступні питання:

- Визначте за картами атласу широту Нью-Йорка.

Навчающі встановлюють, що Нью-Йорк розташований приблизно на 400 пн.ш.

- Через які європейські країни і міста проходить 40 – ва паралель?

Ученики відмічають, що в Європі 40-ва паралель пересікає південь Італії та центральну частину Греції. Неаполь і Рим розташовані дещо північніше цієї широти.

- Яка середня температура січня та липня у Нью-Йорку? Попівняйте їх з середніми температурами січня та липня у Римі.

Ученики, працюючи з кліматичними картами атласів, вказують на те, що у Нью-Йорку значно холодніше, чим в Римі, особливо взимку.

- Яка середня температура липня і січня у Москві?

Ученики називають дані для Москви.

- Яка середня температура січня та липня у Північній Америці на широті Москви?

Ученики відмічають, що у Північній Америці на тих же широтах холодніше, чим у Москві.

- Чим відрізняється по температурі клімат Північної Америки від клімату Європи?

Ученики роблять висновок, що клімат Північної Америки більш холодний, чим клімат Європи на тих же широтах.

- Чим пояснюється більша суворість клімату Північної Америки?

Ученики вказують на дію холодної Лабрадорської течії, на меридіальне простягання хребтів, на незначний вплив теплої течії, які завдяки обертанню Землі відходять від берегів Америки.

Знайомлячись з бесідою, відмітьте переваги та недостатки цього методу навчання, виясніть, у яких класах бесіда особливо ефективна.

У групу словесних методів навчання входи і робота з текстом підручника.

У 4-5, а при вивченні важких тем – в 6 класах більше значення має засіб, що отримав назву пояснювальне (коментуване) читання текста. Вчитель повинен показати дітям, як слід працювати з географічним текстом: уважно читати його, звертати увагу на нові терміни, пояснювати їх за допомогою словника і записувати в зошит; зустрічаючись у тексті з географічними обєктами, знаходити їх на карті і т.д. Школярів потрібно навчити знаходити ключові частини текста, робити висновки, переказувати текст, складати спочатку прості, а потім – більш складні плани. У старших класах ученики на основі текста повинні уміти складати тези, конспект, які фактично представляють собою розгорнуті плани.

Інші цілі переслідує вибіркове читання, яке привчає дітей до швидкого знаходження у географічному тексті потрібну інформацію – різноманітний фактичний матеріал, визначення поняття, пояснення явищ і т.д. Старшокласникам пропонують більш складні завдання: вибрати відповідні частини текста із декількох параграфів, проаналізувати їх і в результаті складати порівняльні характеристики, роботи загальні виводи і т.і.

Детальний опис прийомів роботи з текстом підручника ви зможете знайти і посібнику під редакцією А.Є. Бибик («Методика навчання географії у середній школі», 1968, с. 294-299). Оригінально викладене це питання у статті І.В. Душиної (див. кн. «Методика навчання географії у середній школі» / Під ред. Л.М. Панчешникової, 1983, с. 124 - 133).

 

4.1.2. Наглядні методи навчання географії

До числа наглядних методів навчання входять наступні:

- географічні спостереження, демонстраційні опити, робота з колекціями, гербаріями та інші методи, при яких головним джерелом знань учеників є натуральні обєкти та явища;

- робота з моделями, малюнками, фотографіями, кінофільмами, діапозитивами та інші методи, при яких головним джерелом знань є не самі натуральні обєкти та явища, а їх зоббраження;

- робота з географічними картами, схемами, графіками, діаграмами та інші методи, при яких головним джерелом знань є зображення обєктів та явищ умовними засобами;

Як уже відмічалося, всі ці методи засновані на безпосередньому сприйманні учениками тих чи інших предметів, обєктів і явищ.

Використовуючи навчальну літературу, виясніть, яке значення мають наглядні методи у викладанні георафії, ознайомтеся з особливостями кожного із них. Це дозволить вам у подальшому вибирати найбільш ефективні шляхи формування уявлень та понять.

Особливе місце у викладанні географії займають спостереження, під час яких у школярів відбуається накопичення образних та змістових уявлень про природні та господарські обєкти і явища, що служить основою для формування фізико та економіко – географічних понять.

Спостереження проводяться зазвичай поза класом – на прилежній до школи місцевості, на географічній площадці, на підприємстві.

Навчальною програмою по географії передбачено постійні спостереження – за погодою, висотою сонця над горизонтом, сезонними змінами у природі і т.д. Деякі спостереження планує сам вчитель (в залежності від місцевих умов).

Зверніть увагу на те, як організуються спостереження. Всі необхідні пояснення (як потрібно спостерігати та фіксувати результати) вчитель дає раніше – на підготовчому етапі. У момент спостереження повинен бути забезпечений максимум самостійності учеників.

Поскільки цей метод є одним із керуючих при проведенні географічних екскурсій, рекомендуємо ознайомитися з книгою Є.Я. Черникової «Навчальні екскурсії по географії» (1980).

Значно збагачує арсенал наглядних методів викладання демонстраційних опитів. За визначенням В.Г. Ерделі (1968), дослід – це «більш активна форма спостереження в штучно виміряних умовах, створені для того, щоб глибше розібратися у сутності вивчающого явища».

Академік І.П. Павлов так зформував відміну досліду від простого спостереження: «Спостереження збирає те, що йому пропонуює природа, дослід же бере від природи те , що він хоче».

Досліди можна проводити в класі (моделюються процеси вивітрювання, складоутворення, виверження вулканів, конденсація водяної пари, утворення вітру та ін.; встановлюється ступінь проницаємості гірських порід; доказується існування атмосферного тиску і т.д.); на географічній площадці (виробляються процеси утворення оврагів, річної долини і т.д.); на місцевості (опитним шляхом встановлюється, як вимірюється температура повітря на різних висотах; як нагрівається сонцем схили різної експозиції, різні підстилаючі поверхні, водойоми; визначається величина баричного градієнта і т.д.).

На жаль, вчителя географії у своїй роботі дуже рідко користуються цим ефективним методом навчання.

Описання деяких дослідів ви зможете знайти у посібнику під редакцією А.Є. Бибик («Методика викладання географії у середній школі», 1968, с. 263-266).

У вивченні географії досить часто застосовуються натуральні обєкти, що вивчаються у умовах класу: колекції мінеральних та гірських порід, гербарії, грунтові моноліти, приклади промислових виробництв та сировини і т.д. Вони як би забезпечують звязок між справжнім світом та його зображенням завдяки іншим посібникам (малюнки, фотографії і т.і.). Деякі справжні посібники можуть бути виготовлені самими учениками (див. кн. «Методика навчання географії у середній школі» / Під ред. А.Є. Бибик, 1968, с. 282-288).

У тих випадках, коли необхідно створити уяву про обєкти чи явища, недоступних для безпосереднього вивчення, приходять до допомоги кінофільмів, діафільмів, диапозитивів, малюнків, моделей та інших наглядних помічників. Поєднує їх те, що всі вони з більшою чи меншою долею умов виробляють обєкти і явища навколишнього світу.

Методика роботи з цими посібниками детально викладена у навчальній літературі. Зверніть увагу на можливості навчального телебачення, графопроектора (кодоскопа) та інших технічних засобів навчання (див. статтю В.П. Голова у кн. «Методика навчання географії у середній школі» / Під ред. І.С. Матрусова, 1985, с. 164-172). Відмітьте, у яких випадках можна використовувати той чи інший наглядний посібник (наприклад, стінну картину або диапозитив, які відображають один і той же ландшафт; набір макетів «Форма рельєфу суші» або кінофрагмент на одну і ту ж тему і т.д.).

Слід памятати, що арсенал наглядних засобів навчання непреривно поповнюється та обновляється. Ознайомтися з статтею із журнала «Географія в школі»:

Куприн А.М. Космічні фотознімки у початковому курсі географії. – 1987, № 5.

Станкевич В.А. Апликативні посібники. – 1988, № 5.

На уроках географії у ряді випадків використовують символічне зображення предметів та явищ. Якщо у реальних предметах деякі значні признаки важко відрізнити, то їх краще виділити та показати за допомогою спеціальних засобів: схем, креслень, графічних малюнків. В економічній географії, що вивчає структуру народного господарства, його динаміку, взаємозвязки між галузями та регіонами, традиційно використовують графіки, діаграми, схеми звязків і т.д.

До навчально-наглядних посібників цієї групи відносять і географічні карти, хоч за своїм значенням вони набагато переважають будь-яку наглядність.

Карта – це особливий засіб відображення дійсності у виді просторової моделі. Вона розполагає великими інформаційними можливостями, або інформаційною ємністю .

Інформаційна ємність карти (обєм інформації на одиницю площі) у десятки та сотні раз переважає інформаційну ємність друкованого тексту. Інформація, яку переноси карта, визначається її змістом. Вона виявляється не лише у виді «навантаження» карти на різними умовними позначеннями, але і у прихованому виді, через відношення між зображеним явищем (взаємозвязком, залежністю, структурою, положенням і т.і.). Саме ця прихована, «неявна» інформація має для географа найбільшу цікавість.

Коли ученик бачить на карті пунсон населеного пункту поряд з рікою і залізною дорогою, то він вже отримує інформацію не лише про три обєкта (число мешканців, ширина річки, типи залізної дороги), але і про те, що населений пункт, непевно, є важливим транспортним вузлом. Свойства карти як джерела знань такі, що читатель, як правило, отримує від карти більше, ніж у неї заклав картограф, що склав її.

Методика роботи з картою включає в себе декілька прийомів, які у тому чи іншому виді використовуються вчителями географії.

Візуальний аналіз та описання – традиційні і загальновідомі прийоми вивчення карт, ціль яких є в тому, щоб виявити наявність на карті вивчающих явищ, особливості їх розміщення та взаємозвязки. Ці прийоми дають в основному якісні уявлення про особливості обєктів, що зображені на карті. Але при візуальному аналізі можуть бути прочитані також інші їх кількісні характеристики.

Графічний аналіз карт приводиться до побудови по ним різного роду профілів, розрізів, графіків і т.д. Основне значення цієї групи прийомів – дати наглядне двохмірне зображення вивчающих явищ (при побудові блок-діаграм - трьохмірне).

Картометричний аналіз використовується для вимірювання по картам (координат, абсолютної та відносної висоти, глибини, довжини, площі, обємів, кутів).

Морфометричний аналіз використовується для обрахування за картою різних кількісних величин. Морфометричні показники, як правило, відносні. Вони виражають відношення між довжинами та площами, площиною та кутів нахилу, довжинами і висотами. Деякі показники (ухили річок, крутість річок) ученики можуть отримати у результаті найпростіших розрахунків. Для інших показників (величина нахилу рівнини, порізаність берегових ліній, ступінь розчленованості рельєфу) розрахунки не передбачені, але таку інформацію ученики отримують у ході порівняння різних обєктів ( на рівні візуального аналізу ).

Математико – статистичний аналіз дозволяє отримати закони розподілення явищ, проаналізувати звязок між різними явищами, виявити головні фактори у розвитку та розміщенні явищ. У шкільній географії цей прийом застосовується лише на рівні візуального аналізу (встановлюється, наприклад, наявність звязку між геологічною будовою та рельєфом, але тіснота цього звязку кількісно не визначається ).

Для отримання більш повного уявлення про методику роботи з географічними картами слід прочитати основну навчальну літературу, а також посібник для вчителя:

Грюнберг Г.Ю. Картографические понятия в школьной географии. – М.: Просвещение, 1979.

Берлянт А.М. Карта рассказывает: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1978.

 

4.1.3. Практичні методи навчання географії

В основі цієї групи методів лежить практична діяльність учеників. По курсу географії проводяться різноманітні практичні роботи, у результаті виконання яких у школярів формуються певні уміння та навики.

До основних видів практичних робіт відносять:

- орієнтування на місцевості;

- різні види вимірювань на місцевості (визначення висоти холма та крутості його схилів, вимірювання ширини, глибини та швидкості течії річки і т.д.);

- проведення спостережень за погодою і сезонними змінами у природі, обробка матеріалів спостереження;

- проведення спостережень на виробництві;

- зйомка ділянки місцевості;

- робота з різними видами географічних карт;

- різноманітні роботи з статистико-економічними показниками та ін.

Прийоми проведення практичнних робіт з учениками досить різноманітні в залежності від місця цієї роботи у навчальному процесі та цілі, які ставить вчитель при її проведенні.

Але загальним для всіх приктичних робіт є те, що перед кожною вчитель ретельно інструктує учеників, показує прийоми та порядок роботи, вказує, яким матеріалом слід користуватися, спостерігає за процесом виконання робіт, не допускає відступок від вказаних вимог.

Практична робота на певному етапі навчання при наявності відповідних вмінь та навиків може включати і значні елементи самостійності учеників. Напрриклад, при наявності прочних вмінь та навиків порівняльного читання різних карт, знання плану георафічної характеристики території та розуміння взаємозвязку георафічних явищ, практична робота по складанню характеристики країни (району) може виконуватися як самостіна робота. Метою її може бути не лише закріплення та застосування знань, але і отримання нових знань. Тобто, при певних умовах практична робота може стати самостійною роботою учеників. Але, це не дає основи для поєднання цих понять.

Питання про практичні і самостійні роботи учеників по географії детально розглядається у приватних методиках і в спеціальних посібниках ( див. кн. : Доброжицкий Б.С., Кондратьев Б.А. Практические работы по географии в средней школе. – М. : Просвещение, 1980. Ковалевская М.К. Самостоятельные работы учащихся по экономической географии СССР. – М.: Просвещение, 1977), висвітлюється на сторінках журналу «География в школе» (наприклад, статті: Корнеев В.П. Организация практических работ в 5 классе. – 1988, №4. Баринова И.И. Программные практические работы по физической географии СССР. – 1988, №2).

 

4.2. Класифікація методів за характером пізнавальної діяльності учеників

Класифікація за джерелом знань, розглянута в п. 4.1, виділяє методи навчання за зовнішнім признаком без врахування характеру пізнавальної діяльності учеників. Фактично вона не орієнтована на здійснення розвиваючого навчання. На основі одного і того ж джерела знань (наприклад, географічної карти, комплексного фізико-географічного профілю, статистичної таблиці і т.д.) можна організувати різні види діяльності учеників – від механічного заучення до творчої роботи.

Виходячи із ідеї розвиваючого навчання, класифікацію методів цілісно будувати в залежності від характеру пізнавальної діяльності учеників. Ця класифікація була запропонована у дидактиці І.Я. Лернером і М.Н. Скаткиним (див. кн. : Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. – М.: Просвещение, 1982, гл. 5) та у декілька зміненому варіанті використовується вчителем географії.

Радимо детально ознайомитися з чотирма методами: інформаційно-рецептивним, репродуктивним, частково-пошуковим та дослідним (не виділяти проблемне викладення у якості самостійного методу, як це пропонували автори класифікації).

Інформаційно-рецептивний метод (називають його ще пояснювально-ілюстративний), що належить головним чином для передачі учениками певного обєму готової інформації, тобто суми знань. При цьому частіше всього використовується викладення вчителя, який повідомляє фактичні дані, розкриває причинно-дослідні звязки, загальні географічні закономірності і т.д., показує при цьому різні засоби наглядності. Задача школярів – сприйняти, усвідомити та запамятати цю інформацію.

До даного методу відноситься використання таких завдань для самостійної роботи учеників, які обмежуюються виявленням та запамятовуванням даних, безпосередньо виражених у тому чи іншому джерелі знань (наприклад, читання та переказ учениками тексту, знаходження потрібних даних на малюнку, карті, у статистичних таблицях і т.д.).

Репродуктивний метод ставить своєю метою навчити школярів застосовувати отримані знання у знайомій навчальній ситуації, за відомим прикладом, типовому плану, а в деяких ситуаціях – за запропонованим алгоритмом, інструкції про порядок дій, які визначають логіку мислення учеників.

При виконанні кожного завдання присутній елемент творчості, що зумовлено своєрідним вивченням географічних обєктів та явищ, але в цілому діяльність учеників є репродуктивною.

Частково-пошуковий метод (його називають ще еврестичним) застосовується з метою поступово приобщити учеників до творчої діяльності. Це досягаєтся за допомогою проблемних або творчих завдань, спосіб виконання яких ученикам раніше невідомий.

При частково-пошуковому методі вчитель складає проблемне завдання, повідомляє його дітям. Після цього він поділяє завдання на окремі питання і задачі, направлені на виконання завдання в цілому. Діяльність учеників є в тому, що вони сприймають і усвідомлюють всі завдання і поступово, по частинах вирішують його.

Таким чином, ученики здійснюють пошукову діяльність, але не цілком самостійно, тому що кожний їх шаг направляє вчитель. Найбільш виразною є форма цього методу – евристична бесіда, хоч можливі і інші варіанти діяльності (наприклад, самостійна робота ученика пошукового характеру; у цьому випадку вказується у виді плану часткові проблеми, які слід вирішити при виконанні основного завдання).

Дослідний метод, як і попередній, ставить своєю метою привчити ученика до творчої діяльності. Але якщо при частково-пошуковим методі проблемне завдання виконується під керівництвом вчителя, то тепер ученикам пропонується самостійно вирішити проблему в цілому. Функція вчителя приводиться до конструкції проблемних завдань для учеників.

У практиці навчання геграфії цей метод використовується дуже рідко. На уроках переважають лише короткотривалі завдання дослідного характеру.

Про поширення окремих методів навчання можна судити по даним, які отримані дослідниками у школах Москви (табл. 5).

 

 

Таблиця 5.

Використання різних методів навчання на уроках географії

методи Класи
Інформаційно-рецептивний Репродуктивний Частково-пошуковий Дослідний 57,2 % 37,7 % 4,9 % 0,2 %     53,4 % 39,5 % 7,0 % 0,1 %
Всього 100 % 100 %

 

Дані табл. 5 показують, що творчі методи навчання доки ще не зайняли потрібне місце у шкільній географії. Причини цього явища аналізуються у статті, яку ми радимо прочитати: Методы обучения географии: теория, практика, пути совершенствования / Л.М. Панчешникова, Г.Я. Лисенкова, З.В. Сущева. – География в школе. – 1979. - № 4.

Правильному відбору методів навчання, оцінкі характеру пізнавальної діяльності учеників і ефективності процесу навчання допомагає звернення до рівня засвоєння знань. Ці рівні, а також методи навчання, що ведуть до їх досягненням, показані у табл. 6.

Таблиця 6.

Рівні засвоєння знань (за Л.М. Панчешникової, 1979)

Рівні засвоєння знань і самостійної пізнавальності діяльності учеників Методи навчання географії
І рівень – ученики показують знання у тому виді, у якому вони були викладені у підручнику або першочергово дані вчителем Пояснювально-ілюстративний
ІІ рівень – ученики застосовують знання та вміння за прикладом Репродуктивний
ІІІ рівень – ученики творчо застосовують знання та вміння у новій навчаньній ситуації Частково-пошуковий та дослідний

 

Методи навчання за джерелом знань необхідно враховувати з рівнем пізнавальної діяльності учеників, що цілком відповідає діалектиці обєктивного та субєктивного у процесі навчального пізнання. Приклади цього приводяться у посібнику «Методика обучения географии в средней школе» / Под ред. И.С. Матрусова, 1985, с. 129 – 131.

Радимо також прочитати про класифікацію методів навчання георафії по характеру пізнавальної діяльності учеників у книзі «Методика обучения географии в средней школе» / Под ред. Л.М. Панчешниковой, 1983, с. 55 – 62.

 

4.3. Вибір методів навчання географії

Працюючи над цим питанням, зверніть увагу на те, що метод навчання географії детермінірован географічним змістом. Тому випадкових рішень у виборі методу навчання нема і не може бути.

Найбільш характерна помилка початкових вчителів – неправильний вибір джерела знань, який є неадекватним змістом навчального матеріалу. І.С. Матрусов (1985) ілюструє це наступним, на його думку, найбільш типовим прикладами.

При вивченні склада та структури народного господарства СРСР на уроці у 8 класі присутні всі можливі економіко-географічні карти, в той час як для повноцінного засвоєння необхідна обовязкова організація роботи учеників з відповідними схемами, а не з картою.

У 6 класі в темі «Природні зони Африки» ученики повинні засвоїти поняття «екваторіальний ліс», «саванна», «пустеля». Від вчителя вимагається створити перш за все зоровий образ цих природних комплексів, а потім «положити» їх на карту, перетворивши у природно-територіальні. Які джерела знань використовуються на уроці? Завжди карта, завжди розповідь вчителя, рідше картини, слайди та ін. засоби, як раз створюючі зорові образи даних обєктів у розумінні учеників. А саме ця група джерел знань повинна бути основою на уроці по даній темі.

У результаті в обох випадках недостатньо продуманий вибір джерела знань приводи до послаблення знань учеників, а в прикладі по економічній географії СРСР і до повного нерозуміння питання програми.

Помилка у виборі методу навчання робить несостоятильнимивсі наступні методичні прийоми, і жодна діяльність по розвитку пізнавальної активності учеників не зробить урок активніше, а знання дітей якісніше.

Тому, відповідність методу вивчаючого змісту – перша і головна умова його ефективності. Але, один і той же зміст не завжди потребує одного можливого методу, і в ряду випадків відкривається перспектива вибору найбільш підходящого для учеників та вчителя методу матеріалу, що вони вивчають. Тоді вступають у дії такі фактори вибору методів навчання, як пізнавальні можливості школярів, складність пропонованої їм діяльності, тимчасовий фактор, група психологічних факторів, і нарешті, наявність у географічному кабінеті необхідних наглядних посібників, роздаточного дидактичного матеріалу та інших джерел знань, а також технічних засобів навчання і т.д.

У всіх методичних керівництвах по географії дані положення про вибір методів знайшли своє відображення, але в жодному з них нема чітких вказівок на те, як відбирати методи навчання відповідно вивчаючого змісту.

Новий цікавий підхід для розробки методиики формування наукових понять з використанням логіко-гносеологічного аналізу їх зміст запропонований М.К. Ковалевською (див. її статтю : Логико-дидактический анализ научного географического знания как метод построения учебного предмета. – Новое в педагогических науках. – 1980, № 2).

Відомо, що перші поняття відображають дані про обєкти, другі – про властивості, треті – про процеси і т.д. Відповідно цьому «обєктивні» поняття автор пропонує формувати на основі чуттєвих сприймань обєктів (спостереження, використання фотографій, малюнків і т.і.). Поняття про процеси потребують постановки опитів, демонстрації моделей. Поняття одиниць вимірювання відстоюються у ході розрахунків, вирішення задач.

Цей підхід може бути поширений і на визначення оптимальних методів не лише для формування понять, але і для вивчення всього змісту шкільної географії, в якому І.С. Матрусов (1985) виділяє наступні пізнавальні особливості географічних знань:

1. знання про зовнійшній облік географічного обєкту (явища);

2. знання про розташування географічних обєктів у просторі, наприклад: розміщення природних зон, кліматичних поясів, розташування народногосподарських обєктів;

3. знання про властивості, наприклад: родючість, вологість, випаровуваність, інтенсивне та екстесивне господарство;

4. знання про процеси, наприклад: вітрова та водна ерозія, опадонакопичення, кругообіг води, міграція, урбанізація;

5. знання про склад географічних обєктів (явищ), наприклад, склад енергетики, важкої промисловості; облонки планети, тиск Світового океану на частини; склад ввозу та вивозу, мовні сімї та групи;

6. знання про структуру географічних обєктів, наприклад: будова земної кори, повітряна маса, структура народного господарства, енерговиробничий цикл, структура зайнятості у різних країних світу;

7. знання про звязок між географічними обєктами та явищами, причинно-дослідні, тимччасові, просторові, функціональні та структурні звязки, наприклад: залежність нагрівання земної поверхні від кута падіння сонячних променів, залежність режиму річок від клімату, природна зональність на рівнинах та висотна поясність у горах, взаємозвязок форм організації виробництва, міжрайонні економічні звязки, міжгалузеві та внутрішньогалузеві звязки.

Виділення групи географічного змісту потребує для свого вивчення дійсно визначених джерел знань, а значить, і методів навчання.

Приклади наводяться у посібнику «Методика обучения географии в средней школе» / Под ред. И.С. Матрусова, 1985, с. 135 – 137. Крім того, радимо ознайомитися зі статтею «Выбор уровней познавательной деятельности», яка розміщена у тому ж посібнику (с. 139-140).

 

4.4. Питання та завдання для самоконтролю

1. Докажіть правомірність розглядання методів навчання в аспекті джерел, із яких ученики отримують знання та вміння. Оцініть рівень розумової самостійності учеників під час роботи з різними джерелами знань, наведіть приклади.

2. Для викладення якого матеріалу вибирають розповідь, пояснення, лекцію, бесіду? Наведіть приклади можливого поєднання методів усного викладення.

3. Як на уроках географії організується робота з текстом підручника? Назвіть прийоми роботи з текстом.

4. Яку функцію у навчанні географії виконують спостереження? Які спостереження і де можна проводити при вивченні фізичної географії?

5. Охарактерезуйте інформаційно-рецептивний, репродуктивний, частково-пошуковий та дослідний метод навчання. Наведіть приклади використання цих методів (на основі аналізу шкільної програми і підручника географії).

6. Порівняйте класифікацію цих методів навчання географії за джерелами знань і по характеру пізнавальної діяльності учеників. Докажіть, що розглядаючі класифікації методів навчання не протистоять один одному.

7. Назвіть прийоми роботи з географічними картами. Наведіть приклади застосування частково-пошукового та дослідного методів з використанням географічних карт у якості джерела знань.

8. Які рівні засвоєння знань прийнято розрізняти у методиці навчання географії? Яке приктичне значення для вчителя має знайомство з цими рівнями?

9. Чим визначається вибір методу навчання? Покажіть це на конкретних прикладах.

 





Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 866; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.166.216.223
Генерация страницы за: 0.185 сек.