Вірування в первіснім суспільстві

Первісні житла й поховання

До кінців первісної епохи з'явився новий вид архітектурних споруджень — міцності.

Найчастіше вони являли собою спорудження з величезних грубо отесанных каменів, які збереглися в багатьох місцях Західної Європи й Кавказу. А в середній лісосмузі Європи із другої половини I тис. до н.е. поширилися поселення й поховання.

Поселення ділять на неукріплені (стоянки, селища) і укріплені (городища). Селищами й городищами звичайно називають пам'ятники епохи бронзи й заліза. Під стоянками маються на увазі поселення кам'яного й бронзового століть. Термін "стоянка" дуже умовний. Зараз він витісняється поняттям "поселення". Особливе місце займають мезолітичні поселення, так звані "кухонні купи" (вони дійсно схожі на довгі купи покидьків устричних раковин). Ці види пам'ятників були виявлені в Данії. На території нашої країни вони зустрічаються на Далекому Сході. Розкопки поселень дають відомості про життя прадавніх людей.

Стоянки мисливців кам'яного віку, і Помпеї, і Геркуланум, і Троя, і інші прадавні міста — усе це поселення.

Поховання діляться на два основні види: поховання з надмогильними спорудженнями (кургани, мегаліти, гробниці) і поховання ґрунтові, тобто без яких-небудь надмогильних споруджень. Найбільш складні спорудження — мегалітичні поховання (від гр. Megas — великий, lithos — камінь), тобто поховання в гробницях, споруджених з більших каменів, — дольменів, менгірів.

У Західній Європі й на півдні Росії поширені дольмени (від бретонського tol — стіл і men — камінь). Менгіри (від бретонського men — камінь і hir — довгий) — довгі кам'яні стовпи. Є менгіри довжиною більш 21 м і вагою близько 300 т. У Карнаке (у Франції) 2683 менгіра поставлені рядами у вигляді довгих кам'яних алей. Іноді камені розташовані у вигляді кола. Їх уже називають інакше — кромлех (від бретонського crom — круглий і lech — камінь). Кромлехи — культові спорудження.

У прадавньому людськім суспільстві вірування виявляли собою реакцію сукупної особистості на її сприйняття сукупного Всесвіту. Тісно пов'язані з первісними міфічними поглядами, вони ґрунтувалися на анімізмі (від лат. anima — дух, душа) — наділенні природних явищ людськими якостями.

Найбільш прадавньою формою релігії є магія (від гр. mageia — чарівництво), що представляє собою ряд символічних дій і ритуалів із заклинаннями й обрядами.

Відомий англійський религиовед і етнограф Джеймс Фрезер у роботі "Золота галузі" відзначає, що магічне мислення ґрунтується на двох принципах симпатичної магії (закон симпатії). Перший він називає гомеопатичною магією, або законом подоби, другий — контагіозною магією (законом контакту), у нього він включає чаклунські приймання, засновані на законі зіткнення. Імовірно, найбільш звичним застосуванням принципу "подібне робить подібне" є, що вживали багатьма народами в різні епохи спроби завдати шкоди ворогові або погубити його шляхом нанесення каліцтв його зображенню.

Різновидом магії є віра в надприродні властивості матеріальних речей — як природних, так і зроблених людиною.

В історії релігії багатьох прадавніх народів важливу роль відіграло поклоніння тваринам і деревам. Мир у цілому представлявся дикунові живим: дерева й тварини не становили виключення із правила. Дикун вірив, що вони мають душі, подібні його власну, і відповідно спілкувався з ними. Коли первісна людина називала себе іменем тварини, іменував його своїм "братом" і втримувався від його вмертвіння, така тварина називалася тотемним. Тотемізм — віра в кровнородственные зв'язки між родом і певною рослиною або твариною.

Залишки цих форм збереглися фактично у всіх релігіях, а також у традиціях і побуту народів миру.

Мистецтво первісної епохи послужило базою для подальшого розвитку світового мистецтва. Культура Прадавнього Єгипту, Шумеру, Ірану, Китаю виникла на основі всього, що було створено первісними людьми.

Дата добавления: 2015-05-24