Мистецтво часу Нового царства

Для мистецтва Єгипту цього періоду стає характерним прагнення до пишності й декоративності в комбінації з вишуканою добірністю. У процесі зближення Єгипту з культурами Сирії, Криту, Двуречья також розширилися обрії, змінилися багато понять, оживився весь темп суспільного життя. Природно тому, що в різних сторонах творчості цього часу спостерігаються пошуки нових зразків і нових художніх форм, зокрема розвиток реалістичних прагнень у літературі й мистецтві, що привело до нових рішень ряду художніх проблем. Зросла розкіш побуту знаті, з'явилися пишні одіяння з тонких тканин, складні перуки, масивні намиста, багатше й декоративніше ставали форми предметів домашнього побуту. Усе це відбилося й на стилі мистецтва. На зміну чіткості форм початку династії приходить тепер вишукана декоративність, що переростає іноді в надмірну нарядність. Колись гладкі плоскі поверхні статуї покриваються дрібними струмливими лініями складок одягів і локонів перук, уся статуя повна грою світлотіні. У результаті шукань нових способів передачі навколишнього світу пробуджується явний інтерес до руху, обсягу, мальовничості. У скульптурі, як і в зодчестві, фиванская школа зайняла провідне місце. Саме у Фивах — столиці Єгипту — будувалися тепер головні храми, для оздоблення яких застосовувалася все більша кількість статуй, так само як багато статуй присвячували в ці храми й ставили в гробниці столичних некрополів. Характерні риси скульптури, як і архітектури XVIII династії, яскраво виявилися в храмі Хатшепсут у ДейрбЕльбБахри.

Пам'ятники, створені на початку правління Эхнатона (XIV в. до н.е.) — період амарнского мистецтва, — різко відрізняються від усього попереднього свідомою відмовою від ряду канонічних форм і традиційного ідеалізованого образа пануючи. Такі рельєфи й скульптури фиванского храму Атона, побудованого ще до перенесення столиці в Ахетатон, так само як і датовані шостим роком правління Эхнатона рельєфи на прикордонних плитах нової столиці й ранні рельєфи її храмів. Фараон зображений тут з некрасивими рисами особи й формами хворобливого тіла. Кращими зразками зі скульптур, що дійшли до нас, Ахетатона є портретні голови Эхнатона й членів його родини. І прославлена розфарбована голова цариці Нефертити з вапняку, і не менш чудові, але цілком закінчені її ж портретні голови з піщанику є разючими добутками великого реалістичного мистецтва, створеного за тисячу років до розквіту мистецтва Греції.

Слід урахувати, що ті ж майстри були творцями й добутків, створених при найближчих спадкоємцях Эхнатона. Ці пам'ятники повні традиціями Амарны і явно близькі до неї й у скульптурі, і в розписі, і в художньому ремеслі, як це видне хоча б по зразках, знайдених у гробниці фараона Тутанхамона. Вона не була розграбована й зберегла чудові пам'ятники з найцінніших матеріалів. Важко перелічити всі шедеври художнього ремесла, виявлені в гробниці Тутанхамона.

Значення мистецтва Амарны не обмежилося тільки часом найближчих спадкоємців Эхнатона, воно зіграло істотну роль і в додаванні чудового мистецтва періоду XIX династії, а тим самим і всього мистецтва другої половини Нового царства в Єгипті.

Мистецтво другої половини Нового царства (XIV – XI століття до н.е.)

Для офіційного мистецтва початку XIX династії характерно реакційне прагнення повернутися до традицій доамарнских років. Однак це прагнення не могло здійснитися повністю, тому що значення амарнского мистецтва було занадто велике й до того ж перед художниками розглянутого періоду встали нові завдання. Головним об'єктом будівництва був храм Амона в Карнаке, розширення якого мало подвійне політичне значення: воно повинне було показати торжество Амона й тем задовольнити жрецтво, а в той же час і прославити міць нової династії. У будівництві Карнака були зацікавлені й фараони, і жерці.

Під час правління ефіопської династії (712 – 663 рр. до н.е.) у художньому житті Фив знову спостерігається деяке пожвавлення. До нас дійшли статуї фараона Тахарки й ефіопських царівен. Ці скульптури явно відрізняються від попередніх їм пам'ятників живою передачею портретних рис, добре схопленими етнічними особливостями. Про грандіозні масштаби й високій якості оздоблення саисского храму богині Нейт свідчить уцілілий гігантський наос із цільного шматка граніту, висотою близько 25 м і вагою 300 тонн із чудово відполірованою поверхнею. Гробниці знаті саисского часу збереглися в різних частинах Єгипту, причому й форма їх відповідно різна.

Не дивно, що мистецтво Єгипту з'явилося багатим внеском у скарбницю мистецтва прадавнього миру, а отже, і світового мистецтва. Приїжджаючи в Єгипет, творці молодого ще грецького мистецтва бачили чудові храми тисячолітньої давнини з виробленими типами колон, портиками, з давно сложившимся гармонічною комбінацією архітектури, скульптури, кольорового рельєфу; бачили стінний живопис, чудові скульптури, різноманітні добутки художнього ремесла, що відрізнялися дивним почуттям форми й високою майстерністю обробки матеріалу. Грецькі архаїчні пам'ятники VI в. до н.е. відбили відомий вплив єгипетського мистецтва. Знайомство з художніми скарбами Єгипту особливо розвилося пізніше, коли через засновану в IV столітті до н.е. Олександром Македонським нову столицю Єгипту, Олександрію, що стала в короткий строк одним з найвизначніших центрів Середземномор'я, почалася тривала плідна взаємодія мистецтва Єгипту з мистецтвом інших народів Заходу й Сходу.

Дата добавления: 2015-05-24