Художня культура Прадавнього Риму

Під Прадавнім Римом мається на увазі не тільки місто Рим античної епохи, але й усі завойовані їм країни й народи, що входили до складу колосальної Римської держави — від Британських островів до Єгипту. Римське мистецтво — вище досягнення й підсумок розвитку прадавнього мистецтва. Його створювали не тільки римляне, або італіки, але й прадавні єгиптяни, греки, сирійці, жителі Піренейського півострова, Галлії, Прадавній Німеччині й інші народи. У художній майстерності, безумовно, панувала давньогрецька школа, зате на форми мистецтва в кожній провінції Римської держави впливали місцеві традиції. Прадавній Рим дав людству справжнє культурне середовище: прекрасно розплановані, зручні для життя міста із брукованими дорогами, чудовими мостами, будівлями бібліотек, архівів, нимфеев (святилищ, присвячених німфам), палаців, вілл і просто гарних будинків з добротними гарними меблями — усе те, що характерно для цивілізованого суспільства. Римляне вперше стали будувати "типові" міста, прообразом яких з'явилися римські військові табори. Прокладалися дві перпендикулярні вулиці — кардо й декуманум, на перехрестя яких зводили центр міста. Міське планування підкорялося строго продуманій схемі.

Художники Прадавнього Рима вперше звернули пильну увагу на внутрішній мир людини й відбили його в жанрі портрета, створивши добутку, що не мали собі рівних у стародавності. До наших днів дійшло дуже мало імен римських художників. Однак залишені ними пам'ятники входять у скарбницю світового мистецтва.

Історія Рима ділиться на два етапи. Перший — епоха республіки — почався наприкінці VI в. до н.е., коли з Рима були вигнані этрусские царі, що й тривав до середини I в. до н.е. Другий етап — імператорський — почався правлінням Октавиана Августа, перешедшего до єдиновладдя, і тривав до IV в. н.е. З художньої точки зору це дві надзвичайно різні епохи.

Більшість творів мистецтва епохи республіки відомо з II – I вв. до н.е. Імовірно, відомості прадавніх авторів про те, що перші храми для римлян зводили їхні сусіди, цивілізованіший етруски, вірні. Саме етруски створили для Капитолия, головного із семи пагорбів, на яких розташований Рим, символ легендарної прародительки римлян — статую Капітолійської вовчиці. Із завойованих провінцій у Рим стали стікатися талановиті майстри в пошуках роботи й чудові твори мистецтва. Особливу роль у цьому зіграла Еллада. У Прадавньому Римі існувало виречення: "Полонена Греція зачарувала своїх ворогів". Місто Рим, заснований 19 квітня 735 г. до н.е., спочатку був скромним селищем, але згодом він набирав усе більшу силу й усмоктував кращі творчі віяння, шедшие з боку. Головною святинею Рима був храм Юпітера, Юноны й Мінерви на Капітолійському пагорбі. Храм не зберігся, але вчені припускають, що він був розпланований по этрусскому зразку: із глибоким переднім портиком, високим цоколем і сходами, що веде до головного входу.

Ще одна визначний пам'ятка Рима — ринкова площа. Наприклад, у греків вона називалася агорою й звичайно, як в Афінах, перебувала в підніжжя акрополя. У римлян це був форум. Тут відбувалися всі головні міські події: збори, ради, тут оголошували важливі рішення, навчали дітей, торгували. В останні століття республіки форум придбав закінчений архітектурний вигляд. З однієї сторони до нього примикала значна будівля державного архіву — Табуларий, який стояв на склепінних підземних поверхах. На площі височіли храми — наприклад, храм Вести, богиніндіви, у якім горів невгасимий вогонь, що символізує життя римського народу. Тут же піднімалися колони, до яких прикріплювали ростри — носи переможених ворожих кораблів (звідси й назва — ростральна колона), і проходила "священна дорога", уздовж якої стояли таберны — крамниці.

Одним із чудових досягнень республіканського римського мистецтва став портрет. Римляне багато чого запозичили в етрусків, і, імовірно, самі этрусские майстра працювали по їхніх замовленнях. Однак була одна істотна відмінність: етруски творчо переробляли натуру й представляли хоча й достовірний, але поэтизированный образ людини. Римляне ж ранньої пори йшли від воскових масок — "персон", які вони знімали з осіб померлих предків. Маски зберігалися в кожному будинку на самому почеснім місці, і чим більше їх було, тем знатніше вважався рід. Для епохи республіки характерні портрети, дуже близькі до натури. Вони передають усі дрібні особливості людської особи, додатково наділяючи його рисами старості, кінця життя. Однак це не означало, що створювали портрети тільки старих. І все-таки провідним героєм портрета був літній вольовий патрицій, що володів за римськими законами "правом життя й смерті" усіх своїх домочадців. Портрет з Музею Торлония в Римі (I в. до н.е.) представляє некрасивого прадавнього старця, лисого, з відстовбурченими вухами й отвисшей нижньою губою. Брови відсутні, щоки провалилися. Немає нічого від зовнішньої краси. Плоть моделі настільки омертвіла, що майже оголює під собою кістяк. Саме в цьому полягає сила римського портрета: він дуже конструктивний, строгий, лаконічний. Досить зрівняти його з безвладн, що обм'якли особами на этрусских портретах. За віком римський старий — на порозі могили, але він сильний духом і вірою в себе. Зм'якшення вірогідності в портреті намітилося до другої половини I в. до н.е. Портрет Юлія Цезаря з того ж Музею Торлония вже зовсім інший. Він більш узагальнений і виразний. У ньому з'являється рух душі: Цезар дивиться питально, з таємним докором. Втім, цей добуток посмертний. Цезар був убито 15 березня 44 г. до н.е.

Республіканська архітектура представлена рядом чудових пам'ятників. Серед них можна виділити ордерні храми, круглі й прямокутні. Круглий храм Моноптер складався із циліндричної основи, оточеною колонадою. Вхід до храму був по этрусскому звичаю тільки з однієї, торцевий, сторони. Круглий храм Сивиллы, або Вести, у Тиволи, під Римом, оточений коринфскими колонами. Фриз прикрашений рельєфами із зображенням традиційного римського мотиву — бичачих черепів, "букраниев", з яких звисають важкі гірлянди. Це був символ жертвоприносини й пам'яті. Ордер у таких храмах відрізнявся твердістю малюнка й сухуватістю: колони втратили властиву їм у Греції пластичність. Прямокутні римські храми також відрізнялися від ордерних грецьких, як показує добре збережений храм Фортуни Вирилис на Бичачому форумі в Римі. У нього теж вхід лише з одного боку, іонічні колони завершуються капітелями скромного малюнка. Фронтон зовсім "негрецький", без скульптур усередині його тимпана й з багатими, строго накресленими профілями.

Чудові римські мости II – I вв. до н.е. Так, міст Мульвия крім його практичних гідностей (він простояв більш двох тисяч років) відрізняється виразністю образа. Міст зрительно як би опирається на воду півкругами арок, опори між якими для полегшення ваги прорізані високими й вузькими прорізами. На арках зверху лежить карниз, що надає мосту особливу закінченість. Міст немов крокує від берега до берега арками, що безупинно йдуть: він динамічний і одночасно стійкий.

Рим сильно забудовувався в Середньовіччя й Новий час, і тому його прадавній вигляд схований під товщею нашарувань. Частково зовнішній вигляд римського міста можна представити на прикладі Помпеи — италийского міста, яке разом з містами Геркуланум і Стабии загинув в 79 г. н.е. у результаті виверження вулкана Везувій. З 1748 г. і до наших днів тривають його розкопки. Місто мало регулярне планування. Прямі вулиці обрамлялися фасадами будинків, унизу яких були влаштовані крамниці — таберны. Великий форум був обнесений прекрасною двоповерховою колонадою. Там перебували святилище Исиды, храм Аполлона, храм Юпітера, великий амфітеатр, побудований, як і в греків, у природнім поглибленні. Розрахований на двадцять тисяч глядачів, він значно перевершував потреби жителів міста й призначало також для приїжджих (населення Помпеи становило не більш десяти тисяч людей). Прекрасно збережені фрески показують, який було звичайне життєве середовище римлянина. Ранні будинки (II – кінець I в. до н.е.) розписували в так званому першому помпейском стилі. Стіни будинків були розкреслені геометричним орнаментом, який нагадував обкладку стін напівкоштовними каменями. Потім цей "інкрустаційний" стиль змінився "архітектурним", або другим, помпейским. Він був у моді протягом I в. до н.е. Майстри другого помпейского стилю перетворювали інтер'єр у подобу міського пейзажу. У всю висоту стін ішли зображення колонад, усіляких портиків, фасадів будівель. У розписах з'явилися й фігури людей. У помпейской Віллі Містерій, названої так по зображеннях в одному її приміщенні загадкової сцени, є прекрасний приклад подібного розпису. Ритуальна кімната буквально насичена "вогнем": на червоних стінах у натуральний ріст представлені фігури учасників дионисийского таїнства. Архітектурні членування допомагають упорядкувати дуже складну сцену, ядром якої виступає міф про відродження бога Диониса в шлюбі з Аріадною (вони зображені на центральній стіні сидячими). На цьому тлі розвертається картина ритуального дійства, у якім беруть участь цілком реальні люди. Початок і кінець композиції обрамлені фігурами жінок. Одна коштує, звертаючись у глиб кімнати, інша задумливо, з іронією спостерігає за, що відбувається. Можливо, увесь мистериальный ефект був розрахований на господарку будинку — молоду, оскільки в обох фігур (та сама жінка у двох іпостасях) на пальці зображене обручка.

Дата добавления: 2015-05-24