Мистецтво Північного Відродження

Самобутній характер Північного Відродження виявив себе в першу чергу в культурі Нідерландів і Німеччини. Містами, оказавшимися головними центрами цієї культури, були Антверпен, Нюрнберг, Аугсбург, Галлові. Пізніше лідером стане Амстердам. У формуванні німецького Відродження чималу роль зіграв економічний фактор: розвиток гірничої справи, текстильної промисловості, усе більш глибоке проникнення в господарство товарно-грошових відносин, включенность у загальноєвропейські ринкові процеси стосувалися більших мас людей і міняли їхню свідомість.

Мистецтво не стає світським, але змінюється сама віра. Спочатку одержують поширення навчання містиків з них "новим благочестям".Що виникали там і отут релігійні братерства повідомляли мірилом праведності людину не слухняне засвоєння догматів віри, не бездумне виконання обрядів, а особисту чесноту людину. Людей особисто спілкується з Богом і затверджує це спілкування у всіх своїх учинках, сам відповідає за своє життя "у Христу". Виникає нова етика — християнська по змісту, але світська за формою. Потім одержують поширення ідеї пантеїзму — релігійного й філософського навчання Бога, що ототожнює, і світове ціле. Яскравіше всього це проявляється на результаті Середньовіччя у філософії Миколи Кузанского. "Усякий утвір, як таке, зовсім, навіть якщо в порівнянні з іншими воно видасться менш зробленим. Милостивейший Бог усього повідомляє буття в той захід, у який його можна прийняти". "Бог, який єдиний, перебуває в єдиному Всесвіті; Всесвіт перебуває в універсальній сукупності речей, визначаючись у них. Таким шляхом ми розуміємо, що Бог... існуючи в єдиному Всесвіті... перебуває у всіх речах".

Таким чином, суб'єктивно діями художників керувала віра й розповсюджені релігійні ідеї, об'єктивно вони відкривали мир і робили його предметом своєї творчості. Людей у нідерландськім мистецтві виявлявся розмірний всесвіту й органічно входив у неї. Не люди ставали небожителями, а боги, точніше божественне світло досконалості виявлялося в навколишньому світі. Людей у Всесвіті — головна тема нідерландського мистецтва (італійський варіант — людей і Всесвіт або навіть людей над Всесвітом). Краса вичерпується ідеєю моральної досконалості, відчутна навіть деяка "естетика каліцтва". У нідерландському портреті, на відміну від італійського, краса зв'язана насамперед з духовним життям особистості.

Лідером серед видів художньої діяльності стає живопис. Безумовно, найбільшим майстром Північного Відродження в образотворчих мистецтвах був Альбрехт Дюрер (1471 – 1528 рр.). Дюрер залишив колосальну спадщину: картини, графічні роботи, статті, переписку. Вершиною творчості Альберта Дюрера стає грандіозне зображення чотирьох апостолів, справжній гімн людині, одне із самих яскравих виражень гуманізму Відродження.

Невід'ємне від досягнень цієї епохи творчість Лукаса Кранаха Старшого (1472 – 1553 рр.). У його живописі особливо виразні готичні мотиви. Його мадонни й інші біблійні героїні — явні городянки й сучасниці художника. Його кращі роботи, написані на початку століття, залишаються зразком возрожденческого бачення миру.

Матис Нитхарт, відомий також під іменем Грюневальд, менше відомий. Його творчість відбила всі протиріччя епохи. У його картинах вражає багатство релігійної фантазії, він малює ангелів, що відіграють на віолах і арфах для тішення слуху Марії з дитиною Христом. Нитхарт неодноразово вертався до теми розп'яття щораз, малюючи Христа підкреслене натуралистично, у вигляді простолюдина, що багато ходив босоніж, виснаженого стражданнями. В Изенгеймский вівтар уписано одна із самих містичних картин художника — "Піднесення Христа".

Одне з найвідоміших творів Ян Ван Эйка — так званий вівтар Мероде. Саме по ньому він і був названий “Майстром з мишоловкою”. На правій стулці зображений Йосип, що майструє мишоловку. "Хрест Добродії Бога став мишоловкою для диявола" — до цих слів Блаженного Августина (IV – V вв.) сходить сюжет. Т. е. Христос, вочеловечившись, приготував пастку для диявола, причому запропонував йому в якості принади самого себе, а потім, надолуживши своєю смертю первородний гріх людства, зачарував диявола, немов миша. Але його майстерня розташована у звичайному нідерландському будинку, і ті, хто не знає символічного змісту мишоловки, не менш інших насолоджуються спокоєм і затишком освітленої кімнати. З любов'ю, що передається глядачеві, написаний і інтер'єр центральної картини вівтаря — там, у сцені "Благовещения", Марія веде свою розмову з архангелом Гаврилом. Улюбленим місцем дії для Кампена стає звичайний міський будинок, наповнений численними побутовими предметами. Їхній символічний характер не заважає їм бути прекрасними самим по собі. Саме під впливом Кампена Ян Ван Эйк змінює в Гентском вівтарі сцену Благовещения — абстрактне тло заміняється інтер'єром обжитої бюргерської кімнати.

Одне із самих революційних досягнень у живописі цього часу належить Дунайській школі живопису. Саме художники Дунайської школи першими починають малювати природу, знайшовши її поетичної самої по собі. Одним із кращих майстрів портрета був Ханс Хольбейн Молодший. Йому належать портрети Эразма Роттердамского й астронома Николаса Кратцера, Томаса Мору й Джейн Сеймур образи, що трактують, сучасників як людей, повних гідності, мудрості, стриманої духовної сили. Хольбейн працював як ілюстратор, створивши дуже різні, але в обох випадках переконливі ілюстрації до Біблії до "Похвали дурості".

Ієронім Босх — самий загадковий художник не тільки Нідерландів XV в., але й, може бути, усього європейського мистецтва аж до нашого часу. Коли читаєш книги про нього, виникає відчуття, що він жив у якімсь паралельному світі. Не випадково інтерпретація його добутків сучасними дослідниками виявляється часом діаметрально протилежної. Та і єдиної точки зору на його творчість не існує. Старі автори в XVI – XVII вв. уважали його жартівником і диваком. Тепер одні бачать у ньому глибоко благочестивої людину й представника предреформационных плинів зі схильністю до викриттів недосконалості людської природи. Він явно мав незвичайні для свого часу пізнання — з описів його картин можна було б скласти енциклопедію знань його епохи про світ. У них явно прочитується інформація про побут, науку, теологію, містичних навчаннях і фольклорі того часу. Широта його кругозору відповідає широті кругозору Мікеланджело або Леонардо. Але до Босха нове нідерландське (так само, як і італійське) мистецтво затверджувало земний мир і людини, радість людського буття в цьому світі, Босх же скоріше показує негідність людини в цьому божому світі. Часом здається, що місце людині тільки в пеклі.

Головною темою художника стає страшний сон людського існування. Це ясно навіть тоді, коли зміст картини, незважаючи на зусилля інтерпретаторів, у загальномущте неясний. До подібних добутків ставиться триптих "Сад земних насолод" (близько 1504 г.). Тут відчувається ще дух пізньої готики, маленькі фігурки розташовані в ритмі орнаменту. У картини немає переднього й заднього плану, простір однорідний. Художник досягає ефекту сферичності простору, воно ненав'язливо нагадує про дзеркало, що символізує око господне. Погляд гуляє по колу — ліворуч праворуч, із глибини до переднього плану й знову в глибину (горизонтальні лінії відсутні). Життя людини в її безперервності й незакінченості, зображена в сферичній перспективі, втягує в себе людину. Зображення пекла й эдемского саду будуються по вертикалі, зверху вниз.

Второю унікальний художник Нідерландів — Пітер Брейгель (точніше — Брегел) Старший або “Мужицький”. Від сатиричних повчальних малюнків, що буяють фантастичними вигадливими персонажами в дусі І. Босха, від дробових по композиції, колористически строкатих полотен (“Битва Масниці й Поста”) із середини 15605х рр. Брейгель перейшов до створення трохи більш стриманих по кольору, відзначених цілісністю й монументальністю композицій, узагальнених картин селянському життя. Зображуючи народну масу, що постійно рухається, художник розкриває ув'язнені в народі потужні життєві сили, його гідність і невичерпна життєлюбство (“Селянське весілля”, “Селянський танець"). Достаток фігур і деталей, гострота контурного малюнка, яскрава виразність образів, звучність локальних колірних плям (головним чином — у зображенні фігур) сполучаються у творчості Брейгеля із просторовою широтою композиції, з найтоншим відчуттям тональної єдності. Брейгель заклав основи розвитку національного нідерландського пейзажу. Творчо переробивши уроки італійського живопису епохи Високого Відродження й одночасно черпаючи багато свої теми з народних прислів'їв і притч, лубочних гравюр і листівок, він створював глибоко народне мистецтво, що опирається на місцеві традиції й фольклор. У його творчості органічно сплавилися грубуватий народний гумор і складне іносказання, ліризм і трагічність, гостра спостережливість і фантастичний гротеск, інтерес до побутових деталей, докладної розповідності й прагнення до широкого узагальнення й створенню гармонічної картини миру. У виконані строгої гармонії, витримані в землистих, сіро-зелених, жовтувато-коричневих відтінках ландшафтні види з безкрайніми просторами рівнин, річкових долин, з пагорбами й перелісками гнучко й природно вписані узагальнені силуетні фігури, що населяють їхніх людей (“Похмурий день”, “Повернення черід”, “Мисливці на снігу”). Відзначене винятковою широтою й глибиною розуміння життєвих явищ, потужна й темпераментна творчість Брейгеля вплинула на сучасне йому нідерландське мистецтво й заклало основи розвитку мистецтва Голландії й Фландрії в XVII в.

В області архітектури планувальні й пластичні принципи Відродження починають проявлятися в Аугсбурге, Нюрнберге, Галлові. У багатьох спорудженнях, будівництво яких тривало багато десятків років, взагалі неможливо встановити границю, що відокремлює готику від більш пізніх стилів. Сюди може бути віднесений собор в Ульме, Кельні, а також цілий ряд замкових і палацових споруджень. Церкви фактично виконували функції музею, поряд з відправленням культових моментів.

Дата добавления: 2015-05-24