Педагогічна освіта в Україні радянського періоду

3 1919 року у зв'язку з переходом влади до Радянського уряду в Укр. розпоч. перебудова пед. освіти і створ. вищої пед. школи. Ставилося завдання підготовки не просто вчителів, а вчительських кадрів нового сус-ва. Нар­ком освіти Укр. розробив спец. інструкцію про реорганізац навч п-су в учит семінаріях та інститу­тах, гол положеннями були: ознайомл з історією революц руху, історією побудови соц-му, введ руч­ної праці, образ мис-ва, курсу українознавства; ознайомл з найбільш практик. методами дослід-ня здібностей учнів, роз-ку в майб учителів любові до продук­т праці; ознайомл їх на практиці з методами створ самовряд-ня у школі. 21.05.’19 р. була створ комісія для реформи пед навч закладів. В основу роботи пед вузів були покладені мат-ли Москов наради з підготовки вчителів. Вища школа стала доступною для всіх трудящих. Ці питання в Україні вирішувала Рада робочо-се­лянської оборони. У 1920-1921рр. для забезпечення вчителями всіх типів шкіл, вищих жіночих курсів, вчительських інститутів і семінарій ство­рено нову форму вищого навчального закладу - інститут народно освіти (ІНО). Цільове призначення інститутів народної освіти - підготовка вчителів не лише для загальноосвітніх шкіл, а й для професій­них шкіл, працівників бібліотек, дитячих позашкільних установ. На той час прийом здійснювався за рекомендаціями громадсь­ких організацій. Влітку 1922р. відбулася Перша Всеукраїнська нарада з питань освіти. З 1923 по 1928 рр. у республіці здійснювалась українізація пе­дагогічних навчальних закладів. У 1929р. розпочався «наступ соціалізму по всьому фронту»; ставилося завдання забезпечення суцільної писемності населен­ня до кінця першої п'ятирічки, запровадження обов'язкового початкового чотирирічного навчання дітей, переведення загальноосвітньої школи на викладання рідною мовою, значне збільшен­ня кількості шкіл і вчителів. 1931-1933 роки — це час утвердження єдиної системи національної педагогічної освіти. У 1933-1934 н.р. частина інсти­тутів соціального виховання і професійної освіти реорганізували­ся у педагогічні інститути з чотирирічним строком навчання. Таким чином, починаючи з 1935-36 н.р., у системі вищої педа­гогічної освіти України встановлюються два типи навчальних зак­ладів: педагогічні та вчительські інститути. 1941-1945рр. - підготовка вчит. кадрів у рр ВВв. Після ВВВ почався етап відбудови і р-ку вищої пед освіти України в перші післявоєнні роки поновлюється мережа вищих пед навч закладів, збільш контингент сту­дентів, розшир номенклатура спеціальностей. Протягом 1950-1960 рр. в Україні стабілізувалася систе­ма підготовки педагогічних кадрів. Учителів готували університе­ти і педагогічні інститути за єдиними навчальним планом Міністер­ства вищої і середньої освіти СРСР. Було удосконалено систему вищої заочної і вечірньої педагогічної освіти, розширено мережу консультпунктів для вчителів-заочників. З 1982-83 н.р. вперше в країні здійснювалась підготовка стар­ших піонервожатих за спеціальністю «Педагогіка і методика вих роботи». З 1981р. у Полтавському педінституті в порядку експерименту було запроваджене навчання майбутніх вчителів поч. класів за спеціальностями «Музика» і «Образотворче мистецтво». У 1985р. їх почали готувати ще в семи вузах. З метою поліпшення підготовки та підвищення кваліфікації викладачів, керівного складу педагогічних інститутів була розроб­лена цільова програма «Кадри», комплексна програма «Наука», яка передбачала шестимісячну творчу відпуску для підвищення рівня кваліфікації.

77. Зміст педагогічної освіти як проблема дидактики вищої школи.

Під змістом освіти ми розуміємо певний обсяг і характер сис­тематичних наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально-етичних ідей, якими має оволодіти люди­на, в даному випадку - студент у процесі навчання. У доборі змісту педагогічної освіти у світі існують різні підхо­ди: політехнізм (в Україні); прагматизм (у США); енциклопедизм (у Франції); екзистенціоналізм (в Англії). Сучасна освіта розви­вається в різних напрямах: гуманітаризації, диверсифікації, фун-даменталізації, інформатизації, індивідуалізації.Державна національна програма «Освіта. Україна XXI сто-ліття»(1992), Закон України «Про вищу освіту» визначають ос­новні напрями оновлення змісту освіти у вищій школі: деідеологізація змісту освіти (утвердження загальнолюдсь­ких цінностей, професіональна спрямованість змісту освіти). Етнізація змісту освіти (вивчення на основі вчень національ­них досягнень, використання народної педагогіки, розши­рення курсів дисциплін, пов'язаних з історією українського народу). Світоглядний аспект (посилення міжпредметних зв'язків). Індивідуалізація та диференціація змісту освіти (багатоваріантність програм). Практична спрямованість змісту освіти. Спрямованість змісту освіти на розвиток самостійності, са­моруху, самовдосконалення студента.Зміст освіти визначається такими державними документами: навчальними планами, навчальними програмами, підручниками.

Дата добавления: 2015-05-24