Ситуація 10. У своїх спогадах вихованець А.С

У своїх спогадах вихованець А.С. Макаренка С. Калабалін розповідав про те, як одного разу до Антона Семено­вича прийшли дівчати і поскаржилися, що тепер вони весь час будуть сидіти у спальнях, а в їдальню ходити не будуть, тому що там Вася Гуд свариться "як чоботар".

Розв'язання задачі було пов'язано з вибором ефектив­ного способу відучити Гуда лаятись.

Почувши скаргу, Антон Семенович сказав Калабаліну: "Ва­силя треба просто перелякати, і він перестане лаятись. По­клич його...".

Закудланого Гуда Антон Семенович зустрів зловісно-шип­лячим голосом:

— Отже, ти ще не перестав знущатися над славною росій­ською мовою? Ти дійшов до такого сороміцтва, що навіть у присутності дівчат лаєшся? А що ж далі?! Може мене скоро будеш обзивати? Ні! Ні! Не бути цьому! Як стоїш? Підемо зі мною в ліс, я тобі покажу, як лаятись!

Вони пішли в ліс. Відійшовши приміром півкілометра від колонії, Антон Семенович зупинився на невеликій га­лявині:

— Ось тут лайся! Лайся як тобі заманеться!

— Антон Семенович, я більше не буду, покарайте як-небудь інакше.

— Я тебе не караю, я тобі умови створюю! Лайся. Ось тобі мій годинник. Зараз дванадцята. До шостої достатньо тобі, щоб налаятись вдосталь... Лайся!

Антон Семенович пішов.

Лаявся чи не лаявся Вася, сказати важко. Можливо, Вася ризикнув би піти зовсім, але заважав годинник: він ніби прив'язував, тримав його.

Рівно о шостій годині Вася з'явився в кабінет.

— Уже. Ось Ваш годинник.

— На скільки років налаявся? — запитав Антон Семе­нович.

— На п'ятдесят! — випалив Гуд.

Дивна справа! Гуд перестав лаятись. І не тільки він...

1. На якій стадії розвитку колективу, на ваш погляд, перебував колектив, в якому жив Вася Гуд?

2. У чому сенс і педагогічна доцільність такого способу впливу вихователя на вихованця?

Ситуація 11

До мене, як класного керівника, звертається черговий по школі і інформує, що 6-й клас залишився неприбраний. Першого зустрічного учня посилаю додому за старостою класу Ігорем Д., який мешкає недалеко від школи. Ігор приходить схвильований. Відчуває, що трапились якісь неприємності.

— Ігоре, — звертаюсь до старости, — клас залишився неприбраний. Ми отримали зауваження від чергового по школі.

— Це знову Сергій Д. і Коля Л. так погано чергували.

— Хто як чергував розберетесь завтра. А сьогодні вирі­ши це питання позитивно.

Ігор йде, долаючи злість і незручність. Я бачу через вікно, як він вийшов у двір, просить хлопців, які ще грають у м'яча, щоб допомогли йому. Через хвилин 40 староста з'яв­ляється у дверях учительської і інформує:

— Уже прибрали ретельно. Можете перевірити.

— Дякую, Ігоре. Для чого ж перевіряти. Ти в першу чергу несеш відповідальність за порядок у нашому класі.

— А цим ледарям ми завтра влаштуємо, — сердито говорить Ігор, залишаючи вчительську.

Наступного дня ще до початку уроків, напевне, була відверта розмова зі вчорашніми "черговими": обидва сиді­ли насупленими. Протягом тижня обидва підтримували в класі ідеальний порядок.

1. На якій стадії розвитку перебуває колектив 6-го класу?

2. Чому класний керівник звернувся до старости класу?

3. Чи в усіх випадках класному керівникові треба дія­ти саме так?

Дата добавления: 2015-05-24