Ситуація 9

Проаналізуйте і порівняйте особливості педагогічного спілкування учителів-вихователів у двох випадках.

Варіант 1

Директор школи запрошує до свого кабінету класного керівника 5-Б класу Любов Сергіївну.

— Любове Сергіївно, ось до нас прийшов новий учень, — директор показує на хлопчика, який стоїть біля вікна. — Вирішили зарахувати до вашого класу. Знайомтесь...

Любов Сергіївна забирає учня із собою і залишає кабінет директора школи. Вона злегка поклала свою руку на плече новенького. Вийшли у двір школи. Сіли на лавочку у шкільному сквері. Зараз ідуть уроки і тут тихо.

— Ну, здравствуй. Мене звуть Любов'ю Сергіївною. А тебе як величати?

— Діма.

— Дмитрик, значить. А прізвище, по батькові?

— Бондар. Батька Петром звали.

— Гарне прізвище. Знаєш, кого Бондарями називали?

— Ні, не знаю...

— Майстрів, які робили бочки, діжки. І зараз роблять. Хороші майстри. Робота їхня потрібна і тепер. А чому ти сказав, що батька "звали" Петром?

Хлопчик зніяковів. Л.С. обняла його і приголубила.

— Екскаваторником був. На будівництві електростанції працював у Сибіру. Пиячив він... Бився дома. Маму бив...

і мене. Коли тверезим був, то грався зі мною і сестричкою. П'яний пішов на роботу і впав з греблі... Ось і немає його... Помовчали...

— А яким же чином ви опинилися у нашому селі?

— Переїхали сюди до тітки. Мама — електрик. На фермі працюватиме.

— Вчився добре?

— Та недуже... Трійки, навіть двійки були...

— Не сумуй, Дмитрику! У нас хороший клас, дружні усі. Допоможуть. Ти здібний, світу багато бачив. Он на якій будові був, а наші далі районного центру не виїжджали. Ти ось що, Дмитрику. Завтра зранку з книжками і зошитами приходь до школи. Я познайомлю тебе з нашими хлопчи­ками і дівчатами. А після уроків ти розповіси їм про Сибір, про будову, на якій ти був з батьками. Згода?

— Прямо завтра? — стурбувався і одночасно зрадів хлоп­чик.

— Так, завтра. Для всіх нас це буде цікаво. Навіть я не була в Сибіру і не бачила великих будов. Підготуйся. До побачення, Дмитрику, до завтрашнього дня. Я тебе зустріну вранці біля школи.

Варіант 2

Мати, соромлячись, підходить до вчительки Ніни Григо­рівни, класного керівника 6-го класу.

— Я до вас, — звертається мати, — директор прислав. Приїхали у ваше місто. Ось Сергій буде вчитися у вашому класі.

Мати підштовхує Сергія вперед. Вмитий, причесаний, охайно одягнений, несміливий.

— Добре. Ідіть, я поговорю з вашим Сергійком, відведу його у клас.

Мати йде, оглядаючись на сина і вчительку. Учителька пильно дивиться на Сергія, хоче побачити його очі, але він ховає їх за опущеними повіками.

— Сергій значить. І прізвище єсть?

— Угу. Бандуркін.

— Бандуркін — Памбуркін. Щось від бандури. Пога­ненький бандурист... Та прізвище — це дрібниця. Була б

людина. Як потрапив у наше місто? Педагоги в учительській прислухаються до розмови.

— Раніше в місті Л. жили. Батько працював шофером, потім слюсарем. Автомобілі ремонтував. Продали там дім. Тепер тут купили і переїхали.

— Батько, напевне, пиячить, що із шоферів потрапив у слюсарі? А як вчишся? Першу чверть як закінчив?

— Вчусь погано. "Трійки". А в чверті з математики була "двійка", — долаючи збентеження і червоніючи, гово­рить Сергійко. — Але я люблю читати книги про героїв, умію випилювати, — ніби виправдовуючись говорить учень.

— Читати і випилювати — це ще не все... Біда мені. Поповнюється армія ледарів. Як мені набридли усі ці ал­коголіки і їхні дебіли! Але що зробиш — доля, — ніби для себе говорить Н.Г. — Приходь, хлопче, завтра в школу. Та не запізнюйся! Будемо воювати далі.

Н.Г. з якимось презирством і навіть певною бридливі­стю з ніг до голови ще раз оглядає Сергія. Той, не прощаю­чись, виходить з учительської.

1. Визначить функціональну спрямованість, вид, рівні і стилі педагогічного спілкування до яких вдалися обидві вчительки.

2. Якими якостями володіють педагоги?

3. У чому ви бачите продуктивність чи непродук­тивність педагогічного спілкування?

Дата добавления: 2015-05-24