Мета і завдання інженерного забезпечення

Інженерне забезпечення є одним з видів бойового забезпечення, яке організовується і здійснюється з метою створення необхідних умов для: підтримання військ у постійній бойовій готовності, їх прихованого розташування, висування, розгортання, успішного здійснення маневру, виконання поставлених бойових завдань, підвищення живучості й захисту військ, ліквідації наслідків ударів противника, а також для нанесення втрат противнику в живій силі та бойовій техніці.

Завданнями інженерного забезпечення є:

– iнженерна розвідка противника й місцевості;

– фортифікаційне обладнання районів розгортання пунктів управлін­ня (командних пунктів), позицій, позиційних районів і аеродромів;

– інженерні заходи з маскування військ і об’єктів;

– підготовка та утримання шляхів маневру, підвезень, евакуації та внут­рішньо-позиційних доріг;

– обладнання й утримання інженерних загороджень та здійснення руйнувань;

– створення й утримання проходів у загородженнях, обладнання переходів через перешкоди, розмінування місцевості й об’єктів;

– обладнання й утримання переправ при форсуванні та подоланні водних перешкод;

– добування та очищення води, обладнання й утримання пунктів польового водопостачання;

– інженерні заходи з ліквідації наслідків застосування противником сучасних засобів ураження і відновлення боєздатності військ.

Обсяг i способи виконання завдань iнженерного забезпечення у кожному випадку будуть залежати: вiд виду i масштабу бойових дiй; складу вiйськ i завдань, якi вони виконують; рiшення командира та умов обстановки.

Значний вплив на виконання завдань iнженерного забезпечення мають: умови театру воєнних дiй, особливо мiсцевiсть, на якiй дiють вiйська; наявнiсть i стан засобiв iнженерного озброєння, якi застосовуються, а також iнженернi заходи, якi проводить противник.

Успіх виконання завдань інженерного забезпечення досягається:

– правильним усвідомленням командирами усіх ступенів завдань інже-

нерного забезпечення;

– умілим застосуванням підрозділів інженерних військ і чіткою їх взаємодією з підрозділами родів військ і спеціальних військ;

– умілим використанням засобів інженерного озброєння, місцевості та місцевих будівельних матеріалів для виконання завдань інженерного забезпечення;

– максимальною самостійністю підрозділів і частин у виконанні завдань інженерного забезпечення;

– виконанням завдань інженерного забезпечення з повним напруженням сил підрозділів і частин і з урахуванням їх постійної готовності до ведення бойових дій;

– високою військово-інженерною підготовкою особового складу.

Під військово-інженерною підготовкою слідрозуміти, навчання особового складу, підрозділів, частин і з’єднань родів військ і спеціальних військ виконанню завдань інженерного забезпечення.

Iнженерна розвiдка противника i мiсцевостi проводиться пiдроздiлами iнженерних вiйськ i спецiально створеними в пiдроздiлах i частинах родiв вiйськ органами інженерної розвiдки.

Метою інженерної розвiдки є своєчасне добування даних про iнженернi заходи, якi проводяться противником, характер мiсцевостi та наслiдки застосування противником засобiв ураження.

Вона може проводитися самостiйно або у складi розвiдувальних органiв частин.

Основними завданнями iнженерної розвідки є виявлення:

– iнженерних заходiв, якi проводить противник;

– характеру рельєфу, захисних і маскувальних властивостей мiсцевостi, категорiї ґрунту;

– наявностi, стану дорiг i проходимості мiсцевостi по бездорiжжю;

– шляхiв об’їзду труднопрохідних дiлянок;

– стану, розмiрiв i вантажопiдйомностi дорожніх споруд (мостiв, труб);

– характеру природних перешкод i наявностi потенцiйно небезпечних об’єктiв;

– мiсцезнаходження i стану джерел води;

– наявностi мiсцевих будiвельних матерiалiв та конструк­­­­ц­iй, під­приємств i можливостей їх використання для виконання iнженерних робiт.

При веденнi iнженерної розвiдки у ходi бойових дiй, крiм цього, встановлюється:

– ступiнь i характер пошкоджень фортифiкацiйних споруд, дорiг i дорожніх споруд;

– характер i межі руйнувань, завалiв, затоплень, пожеж i можливостi їх обходу або подолання;

– наявнiсть i характер мінно-вибухових загороджень;

– мiсця для обладнання в iнженерному вiдношеннi нових позицiй i районiв.

Для ведення iнженерної розвідки можуть призначатися IСП (інженерно-спостережнi пости), IРГ (iнженерно-розвідувальні групи), IРД (iнженерно-розвідувальні дозори), IПФ (iнженернi пости фотографування).

Основними способами отримання необхiдних даних інженерної розвiдки мiсцевостi й об’єктiв є спостереження, безпосереднiй огляд, пошук, наземне i повiтряне фотографування.

Для отримання iнженерно-розвiдувальних даних широко використовуються також рiзноманiтнi джерела iнженерної розвідки – великомасштабні карти, військово-географiчнi описи i довiдники з даної мiсцевостi.

Чiтко спланована i правильно органiзована iнженерна розвiдка сприяє успiшному виконанню всiх завдань iнженерного забезпечення бойових дiй вiйськ. Вона має проводитися постiйно, з залученням усiх можливих сил i засобiв.

Фортифiкацiйне обладнання бойових порядкiв частин і підрозділів становить найбiльшу частку в системi iнженерних завдань i заходiв i являє собою зведення фортифікаційних споруд для підвищення ефективностi застосування усiх типiв зброї та бойової технiки i захисту особового складу, озброєння та військової технiки вiд сучасних засобiв ураження противника.

Фортифiкацiйне обладнання здійснюється з максимальним використанням захисних i маскувальних властивостей мiсцевостi, мiсцевих будiвельних матерiалiв, збiрних фортифiкацiйних споруд i конструкцiй промислового виготовлення, iнженерної технiки i вибухових речовин.

Фортифiкацiйнi споруди, якi зводяться на позицiях i у районах, класифiкуються за такими ознаками:

– за призначенням (споруди для ведення вогню, спостереження, для пунктiв управлiння, сховища для захисту особового складу, технiки i матерiальних засобiв, для медичних пунктiв i допоміжні споруди);

– за захистом вiд засобiв ураження (вiдкритого i закритого типу);

– за способами зведення (наземнi (насипнi), котлованні та пiдземнi);

– за способами захисту особового складу вiд ЗМУ (споруди iнди­вiдуального захисту i споруди колективного захисту);

– за умовами зведення i експлуатації (споруди польового типу i споруди довготривалого типу);

– за матерiалами, якi застосовуються (паперово-земляні, бетоннi, землянi, деревоземлянi, залiзобетоннi, кам’янi, металевi, комбiнованi та ін.).

Пiдроздiли родiв вiйськ можуть обладнувати позицiї, райони розташування своїми силами. Iнженерне обладнання має починатися негайно з прибуттям пiдроздiлiв у призначенi райони i виконуватися приховано у послiдовностi, яка забезпечує постiйну готовнiсть вiйськ до виконання бойових завдань.

До виходу пiдроздiлiв у призначенi райони командир організовує їх рекогносцировку, на якій визначає мiсця розташування пiдроздiлiв, умови маскування, водопостачання, охорони та iншi питання.

При заняттi призначеного району пiдроздiли розосереджують бойову технiку i негайно приступають до його фортифiкацiйного обладнання i маскування.

Обсяг, послiдовнiсть i строки фортифiкацiйного обладнання позицiй i районiв визначає командир у залежностi вiд строкiв перебування у них пiдроздiлiв, вiд умов мiсцевостi, отриманих бойових завдань.

На позицiях, якi займають пiдроздiли повітряних сил, ракетних вiйськ i артилерiї зводяться окопи для пускових установок (реактивних систем i артилерії), споруд для пунктiв управління, укриття для бойової технiки, сховища для особового складу (щiлини, бліндажі, сховища), окопи для самооборони.

Для підрозділів ЗРВ, РТВ обладнуються основні, запасні та хибні позиції.

Основні позиції обладнуються в інженерному відношенні у повному обсязі.

В основу фортифікаційного обладнання стаціонарних позицій закладається застосування збірних залізобетонних і металевих споруд промислового виготовлення (“Граніт”, “Панцир”, СБК, УСБ, КВС-У та ін.).

Інженерне обладнання запасних позицій здійснюється після їх заняття. На запасних позиціях зводяться фортифікаційні споруди відкритого типу, котловани або насипні, з використанням місцевих будівельних матеріалів.

На стартових позиціях зрдн у залежності від типу ЗРК зводяться такі фортифікаційні споруди: РКП з укриттям для кабін СНР і ДЕС; окопи для пускових установок; укриття для ТЗМ; сховища для особового складу; укриття для засобів розвідки і цілевказання; укриття для технологічного кабелю; споруди для охорони і оборони; пост візуального спостереження та інші споруди.

На технічних позиціях тдн (тбатр) зводяться: споруди для пункту управління тдн (тбатр); укриття для спеціальної техніки, яка обслуговує технологічний потік; укриття для ТЗМ; укриття для бойових частин ракет; укриття для порохових ракетних двигунів; технологічні споруди для зберігання, складання і підготовки ракет; майданчики для перевірки, зберігання та перевантаження ракет; сховище для особового складу; пункт для водопостачання; споруди наземної оборони.

На позиціях підрозділів РТВ обладнуються: споруди для командного пункту, приймального та передавального радіоцентру (радіопункту); сховища для особового складу; насипні майданчики для ППК РЛС; укриття для ППК РЛС і апаратури АСУ, ДЕС, антенних причепів і автотранспорту; укриття технологічного кабелю; споруди для охорони і оборони позицій.

Загальний обсяг земельних робіт при обладнанні позицій польового типу становить:

– СП зрдн С-125 – 4 000 – 5 000 м³;

– СП зрдн С-200 – 12 000 – 14 000 м³;

– СП зрдн С-300 – 15 000 м³.

Позиція орлр (П-37, 19Ж6, П-18, ПРВ) – 4 000 – 4 500 м³.

Фортифiкацiйне обладнання позицiй i районiв, якi займають механізовані пiдроздiли, полягає у побудовi щiлин, блiндажiв i сховищ для особового складу, окопiв i сховищ для озброєння й техніки, командних пунктiв i спостережних пунктiв.

Для забезпечення маневру вiйськ, пiдвозу й евакуації готуються й утримуються вiйськовi дороги i колоннi шляхи.

Військовою дорогою називається iснуюча або спеціально побудована дорога для довготривалого руху вiйськ.

Колонним шляхом називається смуга мiсцевостi, вибрана на бездорiжжі i пiдготовлена для тимчасового руху вiйськ.

Військові дороги класифікуються за такими ознакам:

– за напрямком (фронтальні (ті, що ведуть до лінії фронту), рокадні (ті, що ведуть вздовж лінії фронту));

– з а призначенням (основнi (шляхи маневру, пiдвозу i евакуації) i допомiжнi (під’їзні, внутрішньо-позиційні, запаснi та хибні));

– за характером руху (для колісних машин, для гусеничної технiки i для змiшаного руху).

Основнi шляхи маневру, пiдвозу й евакуації, а також під’їзні шляхи до пунктiв управлiння частин готуються iнженерно-дорожніми пiдроздiлами.

Під’їзні шляхи до районiв розташування, позицiй, якi займають пiдроздiли родiв вiйськ i спецiальних військ, готуються, як правило, силами i засобами цих пiдроздiлiв.

Основними завданнями iнженерного забезпечення маршу підрозділів i частин є:

– iнженерна розвiдка маршрутiв руху;

– пiдготовка шляхiв руху;

– забезпечення руху на труднопрохідних дiлянках;

– обладнання й утримання переправ через воднi перешкоди;

– виконання iнженерних заходiв щодо вiдновлення шляхiв руху.

Для безпосереднього забезпечення перемiщення колон військ на маршi, у зустрiчному бою i в наступi створюються ЗЗР (загони забезпечення руху). Вони створюються з iнженерних пiдроздiлiв, оснащених засобами механiзацiї дорожніх робiт.

До їх складу входять також пiдроздiли родiв вiйськ. Склад ЗЗР визначається командиром i може мати групу розвідки і розгородження, дорожньо-мостову групу та iн.

На ЗЗР покладається ведення iнженерної розвiдки маршруту, ремонт дiлянок дорiг i мостiв, побудова об’їздів i позначення маршруту встановленими знаками.

Тактичне маскування є одним з видiв бойового забезпечення, яке складається з комплексу заходiв, що здiйснюються з метою підвищення живучості військ і досягнення раптовості їх дій.

Завданнями тактичного маскування є: приховування дiяльностi частин i пiдроздiлiв, дiйсного їх розташування, бойового складу i введення противника в оману вiдносно їх дiяльностi.

Маскування вiйськ i об’єктів здійснюється виконанням заходiв, основу яких складають iнженернi заходи.

До iнженерних заходів з маскування вiдносяться:

– надання спорудам i об’єктам маскувальних форм;

– маскувальне фарбування озброєння, військової технiки i споруд;

– застосування штучних масок з табельних i пiдручних засобів маскування;

– використання рослинностi й маскувальна обробка мiсцевостi;

– застосування засобiв радiолокацiйного, теплового маскування та імітації;

– обладнання (iмiтацiя) хибних позицiй i об’єктiв з побудовою макетiв

технiки, озброєння i хибних споруд.

Для виконання iнженерних заходiв з маскування застосовуються табельнi засоби маскування (маскувальнi комплекти, радiолокацiйнi кутовi вiдбивачi, тепловi iмiтатори, макети технiки) i мiсцевi пiдручнi матерiали.

Широке застосування в сучасному бою знаходять iнженернi загородження та руйнування.

Вони влаштовуються у всiх видах бойових дiй з метою нанесення втрат противнику, затримання його просування i створення вигiдних умов для його ураження, а також для прикриття позицiй i об’єктiв вiд дiй ДРГ i десантiв противника.

Iнженернi загородження пiдроздiляються на мiнно-вибуховi, невибуховi та комбiнованi. Основу iнженерних загороджень становлять мінно-вибухові загородження (МВЗ), до яких вiдносяться протитанкові мінні поля (ПТМП) i протипіхотні мінні поля (ППМП).

Мiннi поля встановлюються мiнними загороджувачами, дистанційними системами мiнування (лiтаки, вертольоти, ракетнi, артилерiйськi та iнженернi системи) i вручну.

Протитанкові мінні полявстановлюються у 3 – 4 ряди з вiдстанню мiж рядами 20 – 40 м i мiж мiнами у ряду 4 – 6 м. Типи мiн ТМ-62, ТМ-57 та iн.

Протипіхотні мінні полявстановлюються, як правило, перед ПТМП. На окремих дiлянках можуть встановлюватися тiльки ППМП. Кiлькiсть рядiв у ППМП 2 – 4, вiдстань мiж рядами бiльше 5 м, для фугасних мiн ПМН-2 i осколочних мiн ПОМЗ-2м – 25 м i більше, для осколочних мiн ОЗМ-72 – 25 м. Вiдстань мiж мiнами в ряду не менше 1 м для ПМН-2 та 1 – 2 радiуси суцiльного ураження для осколочних мiн.

Улаштуванням мінно-вибухових загороджень i проведенням руйнувань займаються головним чином пiдроздiли iнженерних вiйськ.

Пiдроздiли родiв вiйськ i спецiальних вiйськ своїми силами прикривають загородженнями позиції та райони, якi вони займають.

Невибухові загородження за призначенням пiдроздiляються на протитанковi й протипiхотнi:

– до протитанкових вiдносяться протитанковi рови, ескарпи, контр­ескарпи, надовби, металевi їжаки i завали;

– до протипiхотних вiдносяться малопомітні перешкоди, дротянi спiралi, рогатки, їжаки, дротянi плоти, дротянi сiтки на високих i низьких кiлках.

У бою в загальновiйськових частинах створюються рухомi загони загороджень (РЗЗ) з iнженерних пiдроздiлiв, якi призначенi для швидкої установки мiн у ходi бою на напрямках атак противника.

Проходи у МВЗ перед переднiм краєм оборони противника робляться до початку атаки i в ходi наступу вибуховим способом, механiзованим способом i вручну. При цьому застосовуються мiннi трали, якi навiшують на танки, заряди й установки розмiнування.

Переходи через перешкоди i проходи в завалах влаштовують із застосуванням мостоукладачів (МТУ-20, ТММ), колієукладачів (БАТ-М), iнженерних машин розгородження (IМР), зарядiв i дорожньо-мостових конструкцiй.

Для забезпечення подолання водних перешкод обладнуються такі види переправ: десантнi на плавучих бойових машинах, десантнi на ПТС, поромні на ГСП i ПМП, мостовi, переправи танкiв пiд водою i вбрiд, а також льодові переправи.

Для добування й очищення води органiзовуються пункти польового водопостачання.

Частини i пiдроздiли родiв вiйськ обладнують пункти водопостачання своїми силами із застосуванням табельних засобiв водопостачання МТК-2М з розрахунку один пункт на батальйон, дивізіон, орлр. В оборонi пункти водопостачання можуть обладнуватися з розрахунку один на батарею, роту.

Силами iнженерних пiдроздiлiв польового водопостачання обладнуються полковi та дивiзiйнi пункти водопостачання для забезпечення водою КП i пiдроздiлiв (частин) тилу. Для виконання цього завдання використовуються фiльтруючi станції МАФС, ВФС-2,5, свердлильні установки i опрiснювальнi станції.

До iнженерних заходiв з вiдновлення боєздатностi вiйськ i лiквiдацiї наслiдкiв ударiв противника належать:

– iнженерна розвiдка районiв ураження;

– вiдновлення i зведення нових фортифiкацiйних споруд на позицiях i в районах;

– вiдновлення зруйнованих або пiдготовка дiлянок нових шляхiв в обхiд районiв руйнувань i пророблення проходiв у завалах;

– виконання аварiйно-рятувальних робiт;

– локалiзацiя (гасiння) пожеж.

Завдання iнженерного забезпечення при пiдготовцi й у ходi бою виконують пiдроздiли i частини усiх родiв вiйськ i спецiальних вiйськ.

Найбiльш складнi завдання, якi потребують спецiальної пiдготовки особового складу, застосування iнженерної технiки та iнженерних боєприпасів, виконуються iнженерними вiйськами.

Штатними пiдроздiлами iнженерних вiйськ є: в окремій механізованій бригаді – iср, в зрп – відділення дорожної техніки, в зрбр – iнженерно-технічний взвод.

Дата добавления: 2015-05-08