Обладнання та маскування опорного пункту механізованого взводу

Послідовність фортифікаційного обладнання опорного пункту взводу

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (БТР), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і призначення відділенням смуг вогню, а танкам та іншим вогневим засобам – їх секторів обстрілу.

Командир взводу, організовуючи інженерне обладнання опорного пункту взводу, вказує:

– місця для влаштування невибухових та мінно-вибухових заго­роджень, які улаштовуються особовим складом взводу;

– ділянки розчищення місцевості для покращання спостереження й ведення вогню;

– зображення і глибину окопів на відділення, траншей, ходів сполучення;

– місця влаштування щілин (бліндажів, ніш для боєприпасів та відхожих місць);

– які переносні загородження для боротьби в траншеї виготовити та, де їх розташувати;

– що зробити для забезпечення захисту особового складу від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї;

– де, коли і скільки одержати інструментів і матеріалів для інженерного обладнання;

– порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання;

– заходи щодо маскування.

Командир взводу особисто проводить розбивку окопів на відділення, траншей та ходів сполучення, залучаючи до цього командирів відділень, керує інженерним обладнанням взводного опорного пункту і несе відповідальність за якісне виконання добового завдання, яке встановлене командиром роти.

При виїмці завглибшки більше 1,5 м норми виробки ґрунтів зменшуються у 1,5 – 2 рази.

Усі позиції (спорудження) у взводному опорному пункті мають бути підготовлені для захисту від запалювальної зброї і ретельно замасковані, для чого використовуються табельні засоби пожежогасіння та маскування і місцеві матеріали.

З метою захисту від високоточної зброї в окопах над БМП (БТР) та танками влаштовуються маски, екрани та козирки. Одночасно за планом старшого командира влаштовуються кутові відбивачі й теплові імітатори (пастки).

Опорний пункт механізованого взводу займає по фронту до 400 м і в глибину до 300 м та складається з позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР) і приданих вогневих засобів. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень – до 50 м. Вони мають бути під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу риється суцільна траншея, яка з’єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для БМП (БТР), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони риється хід сполучення, який обладнується для ведення вогню. Розташування траншеї у всіх випадках має забезпечувати спостереження й обстріл місцевості, що лежить спереду на дистанцію не менше 400 м.

У всіх випадках при викопуванні траншеї вручну або за допомогою землерийних машин траншеї та ходи сполучення повинні мати ломане накреслення у плані з довжиною фасів (прямолінійних ділянок) 40 – 50 м при відритті за допомогою землерийних машин і 20 – 30 м – при викопуванні траншей вручну. Ділянки траншей і ходів сполучення на основних позиціях підрозділів, які відриваються в ґрунтах слабкої категорії, слід обладнувати з одягом крутості із жердин, хмизу, земленосних мішків та дерену. Після викопування землерийними машинами траншеї дообладнуються механізованими підрозділами вручну в бойовому, господарському і санітарному відношеннях.

Дообладнання траншеї включає в себе: очистку берми; обладнання бійниць; відривку площадок для ведення вогню; улаштування перекритих щілин або бліндажів для особового складу, ніш для боєприпасів, відхожих місць.

Після виконання першочергових завдань фортифікаційне обладнання опорного пункту вдосконалюється.

Дата добавления: 2015-05-08