Проаналізуйте сукупні видатки і рівноважний ВВП. Модель “видатки – випуск”. Кейнсіанський хрест

Ріст цін за незмінної маси грошей збільшує попит на них. Це веде до збільшення % ставки. Результат: споживання й інвестиції з використанням кредиту обходяться дорожче, їх обсяг скорочується, отже, падає і AD (ефект % ставки).

Розкрийте сутність сукупного попиту, його складові, цінові та нецінові чинники. Нецінові фактори сукупного попиту.

Макро- вивчає не індивідуальний попит на окремі товари і послуги, а зведений воєдино, агрегований попит усіх споживачів на всі товари і послуги. Такий попит називається сукупним попитом (AD).

Сукупний попит -це потреби, представлені на ринку в грошовій формі. Іншими словами, це той реальний обсяг нац. в-ва, що споживачі куплять при визначеному рівні цін.

Існує залежність між обсягом в-ва, цінами і попитом. Ця залежність описується законом AD -споживачі за інших рівних умов придбають тим більший обсяг нац. продукту, чим нижче загальний рівень цін, і навпаки. Закон AD:

Крива AD показує, яку кількість вироблених товарів і послуг буде куплено при тому чи іншому рівні цін. Залежність виявляється як рух від однієї точки до іншої уздовж кривої AD.

Представлена модель справедлива за незмінної кількості грошей і спирається на рівняння кількісної теорії грошей: M·V = P·Y де М - кількість грошей, V - швидкість обігу грошей, Р - рівень цін, Y - фізичний обсяг ВВП.

Якщо пропозиція грошей незмінна, то кількість вироблених товарів і послуг залежить тільки від рівня цін Р: Y = M *V / P

Ця ж модель пояснює і нахил кривої AD униз: якщо М та V незмінні, то Y повинний скорочуватися в міру росту P.

2. Ріст цін знижує реальну купівельну спроможність накопичених фін. активів з фіксованою грошовою вартістю. Результ: покупки багатьох товарів стають нездійсненними чи відкладаються, що приводить до скорочення AD. (ефект багатства).

3. Ріст цін призводить до того, що стає невигідним купувати товари на внутрішньому ринку, тому що внутрішні ціни стають вище закордонних. Результ: AD всередині країни упаде. (ефект імпортних закупівель). Працює за незмінних валютних курсів.

На AD впливають і нецінові фактори:

Споживчі витрати -діють прямо пропорційно. На рішення споживачів збільшувати чи зменшувати закупівлю товарів та послуг впливають: добробут споживачів, заборгованість, динаміка податків, чекання споживачів.

Інвестиційні витрати, чи інвестиції. Закупівлі засобів в-ва є важливим чинником динаміки AD. Вони можуть зрости чи скоротитися при стабільному рівні цін, що спричинить розширення чи звуження сукупного попиту. Це відбувається під впливом наступних причин: змінапроцентної ставки, очікувані прибутки від інвестицій, наявність надлишкових в-чих потужностей, розвиток технологій, податки з підприємств.

Зміни в держ. закупівлях. Між зміною державних закупівель товарів і послуг і AD існує пряма залежність (до тих пір, пока ріст держ. витрат не зажадає збільшення податків).

Чистий експорт. Ці зміни відбуваються при збільшенні чи скороченні закупівель на внутрішньому ринку іноземними споживачами при незмінному рівні цін під впливом збільшення цін на ринках інших країн, скорочення чи збільшення національного доходу в країнах, що є нашими торговими партнерами, валютних курсів.

Зрушення в AD можуть бути викликані також змінами грошової маси самої по собі.

Графік кривої AD відбиває можливі сполучення рівня цін і реального обсягу в-ва при незмінній пропозиції грошей. Якщо ж якщо пропозиція грошей росте через збільшення грошової маси, та/або внаслідок росту швидкості обороту грошей, це приведе (за інших рівних умов) до пропорційного розширення AD і зсуву кривої на графіку вправо. І навпаки.

11.Розкрийте сутність сукупої пропозиції, її зміст і моделі. Нецінові фактори сукупної пропозиції.

Сукупна пропозиція (AS) – агрегована величина, що показує, яку кількість товарів та послуг економіка готова виробити та поставити на ринок при кожній величині загального рівня цін за інших рівних умов. З іншого боку, це визначення говорить про те, яким має бути рівень цін, щоб спонукати виробників поставити на ринок ту чи іншу кількість товарів.

У короткостроковому періоді між цінами і AS існує прямий зв’язок: чим вищі ціни, тим більший рівень пропозиції. В цьому полягає закон AS.

Функціональний характер залежності між сукупною пропозицією та загальним рівнем цін дає змогу проілюструвати цю залежність графічно:

На графіку відрізняються три відрізки. І – кейнсіанський відрізок. Економіка виробляє товари та послуги в обсязі, який нижчий за потенційний. Використовуються не всі наявні ресурси. Зростання обсягу в-ва не супроводжується необхідністю платити більшу ціну за дефіцитні ресурси. Тому фактично не супроводжується збільшенням видатків і не підштовхує загальний рівень цін до зростання.

Проміжний або висхідний відрізок показує. Повна зайнятість формується поступово; ресурси в різних галузях вичерпуються неодночасно. Розширення в-ва в деяких галузях потребує залучення ресурсів за вищою ціною. Зростання питомих витрат змушує підприємців підвищувати ціни на товари з метою збереження рівня прибутковості в-ва.

ІІІ - вертикальний або класичний. Економіка використовує всі наявні в даний момент ресурси і виробляє ВВП на потенційно можливому рівні. Як наслідок – загальний рівень в-ва не зростає, а загальний рівень цін підвищується.

Таким чином, зміни у величині пропозиції відбиваються на графіку рухом точки уздовж стаціонарної кривої AS.

Теорії або моделей, що пояснюють короткострокову криву сукупної пропозиції.

Теорія негнучкості зарплати. Рівень номінальної зарплати зазвичай змінюється досить повільно. Якщо рівень цін зростає – знижується реальна зарплата. Питомі витрати знижуються, п-ва наймають більше робітників та розширюють пропозицію.

Теорія неправильних уявлень працівників. Працівники можуть невірно оцінювати співвідношення між зростанням своєї номінальної зарплати і загального рівня цін. Якщо підвищення номінальної зарплати сприймається як її реальне зростання, пропозиція праці зростає. Фірми можуть наймати більше робітників і збільшувати обсяг в-ва.

Теорія недосконалої інформації. В-ки можуть мати невірні уявлення про реальну динаміку відносних цін. Якщо вони вважають, що номінальне зростання цін на їх продукцію є реальним зростанням її відносної ціни, вони розширять обсяг свого в-ва.

Теорія негнучкості цін. Фірми не відразу змінюють свої ціни у відповідь на підвищення попиту. Якщо загальний рівень цін знижується, обсяг виробництва фірм, чиї ціни стали зависокими, скоротиться.

Зміни у сукупній пропозиції виникають унаслідок дії нецінових чинників: 1) ціни на ресурси; 2) продуктивність ресурсів; 3) субсидії підприємствам і податки на підприємства.

Внаслідок дії нецінових чинників змінюється AS, що проявляється у зрушенні кривої вправо (зростання AS) або вліво (скорочення AS) за незмінного загального рівня цін.

Вертикальний відрізок кривої AS називається класичним бо він відповідає класичній ідеї про те, що в економіці є наявні механізми, що зрівноважують її на рівні потенційного обсягу в-ва за повної зайнятості, а реальні зміни не залежать від рівня цін, тобто номінальних змінних. В короткостроковому періоді реальний обсяг в-ва обмежений наявними ресурсами і не може зреагувати на зміну загального рівня цін. У довгостроковому періоді збільшення сукупної пропозиції відбувається під впливом чинників, які збільшують потенційний рівень в-ва: зміни обсягу наявних ресурсів, технолог. зміни, зрушення в технології. На графіку це відбивається зрушенням вертикальної кривої AS вправо.

Сукупні видатки (АЕ) – загальна сума видатків усіх покупців товарів та послуг, що вироблені нац. економікою. Для досягнення рівноваги вони мають дорівнювати вартості виробленого ВВП: Y=C+I+G+Xn. Y – це випуск, або дохід. Видатки всіх економ. суб’єктів об’єднують у 4 групи: АЕ=C+I+G+Xn, де С – споживчі видатки домогосподарств; І – валові інвестиції; G – державні закупівлі товарів і послуг; Xn – чистий експорт.

Зміни у видатках призводять до змін в обсязі нац. в-ва, рівні зайнятості та цін. Рівень сукупних видатків змінюється під впливом динаміки будь якого з їх компонентів.

Умову економічної рівноваги на товарних ринках відбиває рівняння: Ye=AE, де Ye –рівноважний рівень національного виробництва АЕ – заплановані видатки.

Рівноважний рівень нац. в-ва – це такий обсяг в-ва, який дорівнює АЕ. Тож збільшення запланованих видатків має привести до зростання рівня в-ва ВВП. На практиці фактичні видатки можуть не співпадати із запланованими, якщо населення з якихось причин змушене буде скоротити або збільшити своє споживання, а фірми змушені здійснити незаплановані запаси або, навпаки, скоротити ті, що вже існують через несподівані зміни числа продажів.

Еекономіка перебуває у стані рівноваги, якщо фактичні видатки, які стоять за AD, дорівнюють запланованим і виробленому ВВП, AS. Такий спосіб визначення рівноважного ВВП називають методом “видатки-випуск”. Цю модель рівноваги можна визначити з використанням графічної моделі “кейнсіанськиq хрест”. Для побудови припустимо:

1) всі заощадження в економіці здійснюються лише домогосподарствами і лише їх заощадження є джерелом інвестицій;

2) валові інвестиції складаються лише з чистих інвестицій, тобто амортизація відсутня. Інвестиції є автономними, тобто не залежать від величини доходу;

3) розглядається приватна закрита економіка, тобто в структурі сукупних видатків відсутні державні закупівлі товарів та послуг (G) і чистий експорт (Xn), тобто AE=C+In;

4) економіка функціонує в ситуації неповної зайнятості: зростання сукупних видатків призведе до збільшення обсягу виробництва без суттєвого підвищення цін.

Крива Y=AE – це лінія рівноваги.

Крива С – функція споживання , де Т - чисті податки, а Y-T - використовуваний дохід.

Крива AE=C+In побудована як функції споживання С, що піднялася на величину, автономних інвестицій In.

Точка на перетині бісектриси рівноваги і кривої АЕ визначає рівновагу:

Y_1е=AE_1е, тобто вироблений реальний ВВП дорівнює запланованим видаткам;

Y_1е – рівноважний рівень виробництва ВВП;

AE_1е – рівноважний рівень запланованих видатків.

Якщо рівень доходу більший за Y_е, частина виробленої продукції не буде реалізована через недостатній рівень сукупних видатків і піде в запаси, тобто виникнуть незаплановані інвестиції у запаси. Це змусить фірми скорочувати в-во і звільняти робітників. Падіння обсягу в-ва ВВП продовжуватиметься до тих пір, поки ВВП знову не дорівнюватиме сукупним видаткам. За будь-якого рівня доходу, нижчого від Y_е перевищення AE над випуском буде компенсуватись скороченням запасів. Це означає, що рівень продаж фірм перевищує обсяг в-ва. При наявності незапланованих факторів в-ва фірми наймають робітників, розширюють обсяг випуску до тих пір поки ВВП не зросте до рівноважного сукупним видаткам рівня.

Динаміка незбалансованих інвестицій у запаси відіграє в економіці балансуючу роль: завдяки їм фактичні AE завжди рівні ВВП: Y=AE+(±I'). З цього виходить, що в умовах рівноваги незаплановані інвестиції у запаси відсутні (I'=0), а Y=AE.

Включення в модель держ. сектора i чистого експорта вплине на криву AE як дія екзогенних змінних: крива зрушуватиметься вгору – при позитивних значеннях вказаних величин.

13.Визначте роль інвестицій в сукупних витратах. Передумови та зміст моделі “вилучення - ін’єкції”.

Підхід "витікання-ін'єкції" грунтується на зіставленні витікань із потоку "видатки - доходи" та ін'єкцій у цей потік. Витікання — це будь-яке витрачання доходу не для купівлі в-них у країні кінцевих товарів і послуг. Витікання з потоку "видатки — доходи" відбуваються че­рез заощадження, податки та імпорт. Ін'єкція— це будь-яке доповнення до споживчих видатків на купів­лю продукції, в-ну всередині країни. Ін'єкціями є інвестиції, дер­ж. закупівлі товарів і послуг та експорт.

Підхід "витікан­ня — ін'єкції" є непрямим. Переваги: вказує на нерівність сукупних видатків та реального ВВП за всіх обсягів ви­робництва, крім рівноважного. Нагадаємо, що згідно із нашими припущеннями ми розглядаємо закриту економіку, в якій відсутній державний сектор і є лише один вид ін'єкцій (інвестиції) та один вид витікань (заощадження).

Домогосподарства заощаджують частину доходу. За­ощадження означають витікання (вилучення) з потоку "видат­ки — доходи", що зменшує реальний ВВП. Проте поряд зі спожив­чими благами економіка виробляє капітальні блага, які купують ділові підприємства за рахунок інвестиційних коштів. Інвестиції є ін'єкціями у потік "видатки — доходи". Отже, інвестиції нейтралізу­ють витікання з потоку "видатки — доходи" у вигляді заощаджень.

Заощадження та інвестиції можуть кількісно не збігатися. Якщо S > І, то сукупні видат­ки є меншими, ніж реальний ВВП. За цих умов реальний ВВП країни перевищує рівноважний. І навпа­ки. Тільки коли S = І, витікання з потоку "видатки — доходи" у вигляді заощаджень нейтралізуються ін'єкція­ми у вигляді інвестицій у цей потік, а ВВП є рівноважним.

Згідно з підходом "витікання — ін 'єкції" економічна рівновага дося­гається тоді, коли витікання з потоку "видатки—доходи "дорівнюють ін'єкціям у цей потік (S = І).

За рівнів ВВП, менших за рівноважний, домогосподарства за­ощаджують менше, ніж п-ва планують інвестувати (S < І). За цих обставин відносно низькі вилучення доходу че­рез заощадження нейтралізуються відносно великими ін'єкціями у вигляді інвестицій. Це стимулює збільшення обсягу в-ва.

За рівнів ВВП, вищих за рівноважний, домогосподарства заоща­джують більше, ніж п-ва планують інвестувати (S > І). В цих умовах обсяг в-ва зменшуватиметься.

За­ощадження (S) та інвестиції (І) мають бути рівними, щоб обсяг нац. в-ва був рівноважним. Це твердження стосується фактичних заощаджень та запланованих інвестицій. Що ж до фактичних заощаджень та фактичних інвестицій, то вони зав­жди рівні.

Фактичні інвестиції — це сума запланованих та непе­редбачених інвестицій у запаси вони за будь-якого рівня ВВП дорівнюють фактичним заощадженням. Незаплановані інвестиції у запаси функціонують як зрівнювальний компонент, що постійно збалансовує величини фактичних заощаджень та фактичних інвестицій за будь-якого рів­ня ВВП.

Заплановані і фактичні І та S рівні між со­бою лише у стані економ. рівноваги. Жодних змін у І у запаси у цьому разі не відбувається, як і збільшення чи зменшення обсягу в-ва. Збільшення або зменшення інвестицій у запаси ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія S виявляється відповідно вищою або нижчою лінії І.

Розмежування запланованих і фактичних інвестицій має важ­ливе значення. Річ у тім, що економічна рівновага досягаєть­ся за рівності запланованих ін­вестицій та заощаджень. Процес установлення економічної рів­новаги у нац. еконо­міці відбувається таким чином.

1. Незбіг S та за­планованих І зумов­лює відмінність між планами в-ва та планами видат­ків у нац. економіці. 2. Відмінності між планами видатків і планами в-ва спричиняють непередбачені зміни в І у запаси. 3. Непередбачені зміни в І у запаси спонукають п-ва переглядати плани в-ва в напрямі їх зменшення, коли запаси зростають, та в напрямі збільшення, коли - скоро­чуються. 4. Тільки коли заплановані І та S рівні між собою, а зміни І у запаси відсутні, рівень ВВП буде рівно­важним, тобто встановиться економ рівновага.

Дата добавления: 2015-05-09